Якщо ви колись прагнули побачити, як холодна церква оживає, — або відчували, як це прагнення тихо згасає у вас, — Чарлз Фінні написав цю книжку для вас. «Лекції про релігійні пробудження» — найвідоміша і найсуперечливіша книжка про пробудження англійською мовою. Вона бадьорить, вона практична, і читати її пасивно неможливо. Фінні не хоче, щоб ви милувалися пробудженням здалеку; він хоче, щоб ви чекали його, вимолювали його і робили ті прості речі, які Бог пов’язав із ним. Цей посібник проведе вас через те, що це за книжка, як розгортається її аргумент, де читати її з розважливістю і як дозволити їй дослідити ваше власне серце. Повний текст можна безкоштовно читати тут, на Ochorus, і цей посібник найкраще читати з розгорнутими поруч лекціями.

Що це за книжка і чому Фінні виголосив ці лекції

Це не есеї, написані в кабінеті; це проповіді, виголошені взимку 1834–35 років у Бродвейській скинії в Нью-Йорку, записані репортером і надруковані тиждень за тижнем. Таке походження пояснює їхній тон. Перш ніж стати проповідником, Фінні був юристом — і він проповідує, як людина, що домагається від присяжних вироку. Він уже бачив, як цілі міста перевертало догори дриґом під час великих пробуджень на півночі штату Нью-Йорк, передусім під час пробудження в Рочестері 1830–31 років, і до 1835 року був готовий якнайпростіше сказати церкві, як приходить така праця Божа і як її можна втратити.

Його переконання пронизує кожну сторінку: пробудження — це не таємничі відвідини, на які церква мусить безпорадно чекати, а наслідок правильного використання засобів, установлених Богом. Він починає з вигуку пророка: «Господи! доверши твоє дїло посеред лїт» (Аввакума 3:2) — і одразу переводить погляд читача з неба на душу. Релігія, наполягає він, — це те, що нам наказано робити, хоч і Бог спонукає нас це робити:

«Релігія — це справа людини. Це те, що людина має робити. Вона полягає в тому, щоб коритися Богові щиро і від серця».

Чарлз Фінні

Хоч би що читач зрештою думав про цей наголос — а про нього сперечаються вже майже два століття, — він визначає весь задум книжки. Фінні хоче повернути відповідальність у руки, які звикли перекладати її на когось іншого.

Аргумент і будова: що таке пробудження і як воно приходить

Двадцять дві лекції йдуть у продуманому порядку, і корисно побачити цю будову, перш ніж почати. Перші три закладають основу. Лекція I відповідає на питання, винесене в назву, — що таке релігійне пробудження насправді. Фінні влучно визначає його як нове повернення до послуху: «Пробудження — це не що інше, як новий початок послуху Богові». Воно, доводить він, по суті не чудо, а природний плід причин, які встановив Бог:

«Це суто закономірний наслідок правильного використання встановлених засобів — так само, як і будь-який інший наслідок, що його дає застосування засобів».

Чарлз Фінні

Це стрижень усієї книжки, і його образ хлібороба закарбовує думку: зв’язок між правильним використанням засобів і пробудженням, каже він, «так само закономірно певний, як між правильним використанням засобів для вирощування зерна і врожаєм пшениці». Лекція II питає, коли слід чекати пробудження, — передусім тоді, коли церква охолола, стала світською і сварливою, тож сама потреба стає закликом молитися разом із псалмоспівцем: «Чи не відживиш нас, щоб зрадувався в тобі народ твій?» (Псальма 85:6). Лекція III розповідає, як сприяти пробудженню, і починає там, де Фінні починає завжди, — з церкви, а не зі світу. Узявши слова з Осії 10:12: «розʼорюйте в собі новину», він закликає християн зорати власні тверді, злежані серця, перш ніж чекати будь-якого врожаю:

«Зорати перелог — це зламати ваші серця, приготувати ваш розум до того, щоб приносити плід Богові».

Чарлз Фінні

Далі книжка розділяється на два великі потоки засобів. Перший — молитва, засіб, який, за словами Фінні, зрушує Бога. Лекції IV–VIII — це ґрунтовний виклад про заступницьку молитву, який багато читачів цінують понад усе інше: «Переможна молитва», «Молитва віри», «Дух молитви», «Про сповнення Духом» і «Молитовні зібрання». Спираючись на Якова 5:16: «Много бо може молитва праведного ревна», Фінні уважно наголошує, що молитва змінює нас, а не Божу вдачу: вона «так змінює нас і виконує такі умови, що Богові стає послідовно зробити» те, що Він завжди був готовий зробити.

Другий потік — засоби, звернені до людей: свідчення, проповідь і особистий заклик. З Ісаїї 43:10: «А мої сьвідки, — говорить Господь — ви» — Фінні наполягає, що саме церкві, а не грішникові, доручено використовувати засоби для навернення. Лекції IX–XIV розповідають про те, як поводитися з загиблими, про мудрість, потрібну, щоб здобувати душі, і про те, як просто проповідувати Євангеліє. Далі йдуть полемічні й діагностичні розділи: Лекція XIV про «нові методи», Лекція XV про перешкоди, що гасять пробудження, і завершальна низка пастирських лекцій — настанови грішникам, повчання новонаверненим і проникливе слово про «відступника серцем».

Суперечка про «нові методи»

Жодна частина книжки не викликала за часів Фінні стільки запалу, як його захист «нових методів» — тривалих щовечірніх зібрань, простої проповіді без написаного тексту, молитви за людей на ім’я, молитви жінок на спільних зібраннях і «лави стривожених» — лави попереду, де пробуджені сиділи на очах у всіх. Усталеному духовенству Нової Англії це здавалося скандальними новаціями. Відповідь Фінні, що спирається на Дії 16:20–21 — де Павла й Силу звинувачують у тому, що вони навчають «звичаїв, котрих не годить ся нам приймати», — історична й обеззброювальна. За Євангелія, твердить він, Бог «не встановив жодної певної системи методів»; форми, які ми тепер вважаємо священними, колись самі були новаціями, «до яких дійшли поступово, через низку нових методів». Отже, питання ніколи не в тому, старий метод чи новий, а в тому, чи він мудрий, чесний і придатний пробуджувати. Це проникливий аргумент, і сучасні читачі, для яких заклик до вівтаря і вечірнє зібрання — щось само собою зрозуміле, у певному сенсі живуть у світі, який допомогли збудувати лекції Фінні.

Головні теми, які варто пронести через усю книжку

Кілька переконань повторюються знову й знову, і якщо тримати їх у пам’яті, лекції не здаватимуться простим переліком прийомів. По-перше, пробудження починається з покаяння церкви, а не грішника. Фінні не дозволяє віруючим молитися за загиблих, доки вони не зорали власного перелогу. По-друге, молитва — це справжня праця, яку Бог справді пов’язав зі Своєю справою. Лекції про переможну молитву і власні спогади Фінні про прихованих заступників, які в таємниці боролися в молитві, поки він проповідував, наполягають: видима праця спирається на невидиму боротьбу. По-третє, засоби мають значення, а нехтування ними — провина. Якщо пробудження так само певно йде за правильним використанням засобів, як урожай за сівбою, то безплідна церква не може виправдовуватися Божим суверенітетом; вона мусить запитати себе, що залишила незробленим. По-четверте, справжня релігія виявляється в послусі й зміненому житті — навернене серце доводить себе зміненим життям, а для Фінні — і зміненим суспільством. По-п’яте, пробудження можна загальмувати і втратити: їх гасять осудливість, суперечки, гордість, світськість і небажання визнавати гріх. Ця остання тема надає книжці незручної, випробувальної якості: вона не дає вам читати про пробудження, не запитавши, чи не стоїте ви йому на заваді.

Кому варто її прочитати — і слово про розважливість

Це книжка для духовно спраглих: для пастора, чия громада охолола, для заступника, який хоче молитися не лише невиразними зітханнями, для віруючого, що втомився від власної млявості, і для кожного, кому цікаво, як насправді відбувалися пробудження XIX століття. Вона щедро винагороджує читача, який приходить готовим до того, щоб його дослідили.

Водночас її слід читати з розважливістю, і чесність вимагає сказати про це прямо. Наголос Фінні на людських засобах і людській спроможності — що пробудження є «закономірним наслідком», майже таким самим надійним, як урожай пшениці, і що релігія по суті є «тим, що людина має робити», — це саме те, чого боялися його критики. Ще за його життя досвідчені служителі, як-от Асахел Неттлтон і Лаймен Бічер, побоювалися, що така мова може перетворити суверенний Божий дар на техніку, яку люди здатні виготовити, а пізніші богослови ще гостріше висували це звинувачення проти його «Систематичного богослов’я». Читачі реформатської традиції особливо захочуть зважити його вчення про волю і відродження на терезах Писання, яке наполягає, що спасіння — це Божа праця в нас: «Бог бо се робить у вас, щоб і хотїти (вам) і робити по (Його) вподобі» (Филипян 2:13) — і що ми ті, «що не від крові, нї від хотїння тїлесного, нї від хотїння мужеського, а від Бога родили ся» (Йоана 1:13). Сам Фінні ніколи не вірив, що сила криється в методах, — знову й знову він виводив пробудження з прихованого заступництва молільників, — і в лекціях більше смирення й залежності від Бога, ніж свідчать його найгостріші речення. Мудрий шлях — не ковтати книжку цілком і не відкидати її, а прийняти її заклик до ревної молитви й послуху, перевіряючи її богослов’я людської волі всією радою Божою.

Як читати її сьогодні

Кілька практичних порад. Читайте її як проповіді, а не як систему. Ці лекції проповідувалися, щоб зрушити громаду, і найкраще діють тоді, коли ви дозволяєте їм звертатися безпосередньо до вас, а не видобуваєте з них тези. Не пропускайте передмову і примітку репортера — вони змальовують історичне тло і власні цілі Фінні. Читайте лекції про молитву повільно. Лекції IV–VIII — це молитовне серце книжки, і найбільше вони дають, коли читати по одному розділу на день, на колінах, а не за письмовим столом. Тримайте напоготові ручку — заради викриття, а не лише заради інформації; книжку задумано так, щоб оголити перелог у вашому власному серці, і читання не вдалося, якщо нічого не зорано. Поставте її в розмову з іншими голосами. Ретельний «Трактат про релігійні почуття» Джонатана Едвардса, прочитаний поруч із Фінні, дає саме той богословський баласт, якого часом бракує його запалові, а теплий, несистематичний «Шлях до Бога» Д. Л. Муді показує той самий євангелізаційний вогонь у лагіднішій тональності. І нарешті, дозвольте книжці спонукати вас молитися, а не лише планувати. Хоч які застереження ви маєте, її головний заклик — той, якому не повинен опиратися жоден християнин: «Чи не відживиш нас?»

Для роздумів

Розмірковуйте над цими запитаннями неквапливо, з розгорнутими відповідними лекціями, а ще краще — з Писанням поруч.

  1. Фінні каже, що пробудження — це «новий початок послуху Богові». Де у вашому житті послух охолов, і яким був би новий початок цього тижня? Відповідаючи, прочитайте 2 Паралипоменон 7:14.
  2. Лекція III закликає християн «зорати перелог» власних сердець, перш ніж молитися за інших (Осії 10:12). Які тверді, злежані місця оголило у вас це читання?
  3. Фінні наполягає, що молитва змінює нас і виконує умови, за яких Бог діє, а не змінює Бога (Якова 5:16). Як це змінює те, як ви молитеся за людей довкола вас?
  4. Книжка вчить, що пробудження можна загальмувати й загасити. Чи є у вас ставлення — осудливість, світськість, невизнаний гріх, — яким ви, хай і несвідомо, дозволяєте стояти на заваді?
  5. Зважте наголос Фінні на людській спроможності в світлі Филипян 2:13 і Йоана 1:13. Як би ви поєднали правду про те, що ми мусимо коритися, з правдою про те, що Бог Сам творить у нас цей послух?

Лекції можна безкоштовно прочитати повністю тут, на Ochorus. Читайте їх із молитвою, перевіряйте їх вірно і дозвольте їм зробити те, чого хотів Фінні, — повернути вас до Бога з давнім благанням: «Господи! доверши твоє дїло».