Книга Ендрю Мюррея Божественне зцілення — одна з тихіших класичних праць великого південноафриканського пастора: тридцять дві короткі медитації про хворобу, віру й тіло, написані людиною, яку саму свого часу хвороба відсторонила від служіння, а згодом відновила до сили. Це не посібник із технік, і вона не дає обіцянок, яких не може виконати. Це пастор, який міркує вголос над відкритою Біблією: чи й досі Бог дбає про тіла Своїх дітей так само ніжно, як про їхні душі? Цей посібник проведе вас через те, що каже книга, як вона побудована і як вдумливо читати її сьогодні, — зокрема як сприймати її сміливіші твердження чесно й великодушно.

Що це за книга і чому Мюррей її написав

Ендрю Мюррей (1828–1917) був пастором Голландської реформатської церкви в Південній Африці, провідником духовного пробудження й автором духовних книг, які ніколи не переставали перевидавати. Багато років його проповідницькому голосу загрожувала хвороба горла, що змусила його замовкнути. У пору вимушеної тиші в 1880-х роках він шукав і отримав, як сам вірив, зцілення — і вийшов із цього досвіду переконаним, що Новий Заповіт очікує від Бога для тіла значно більшого, ніж зазвичай наважується просити сучасна церква. «Божественне зцілення» — плід цього переконання: книга виважена, біблійна і тепла, а не сенсаційна.

Вихідна думка Мюррея така: людина — це єдина, двоскладова істота, душа й тіло разом, і Христос прийшов викупити її всю. Він обґрунтовує це зціленням розслабленого, де Ісус поєднує прощення й оздоровлення в одному вчинку: «щоб знали ви, що Син чоловічий має власть на землї прощати гріхи … Устань, візьми постїль твою» (Маттея 9:6). Таке саме поєднання проходить усім Писанням — від псалмоспівця, який благословляє Бога, бо «Він прощає всї несправедливостї твої, сцїляє всї недуги твої» (Псальма 103:3), до Слуги, про Якого пише Ісая: «Та він взяв болестї й недуги наші на себе» (Ісаїї 53:4). По суті, Мюррей доводить ось що: зцілення — не побічна вистава, а частина спасіння, яке купив Христос і яке пропонується вірі.

Як побудована книга

Книга розрахована на повільне, молитовне читання. Кожен із тридцяти двох розділів займає кілька сторінок, починається з місця Писання і розглядає в світлі одну грань теми. Перші розділи закладають основу — «Прощення і зцілення», «Ісус і лікарі», «Здоров’я і спасіння в ім’я Ісуса», — показуючи, що Бог завіту назвав Себе: «Господь, Бог твій, що виздоровлює тебе» (2 Мойсея 15:26), і що воскреслий Христос і далі діє через Своє ім’я.

Середня група розділів звертається до самого тіла: «Ваше тіло — храм Святого Духа», «Тіло для Господа», «Господь для тіла», спираючись на Павлове вчення в 1 Коринтян 6:13 про те, що тіло — не викидна оболонка, а оселя, присвячена Богові. Пізніші розділи прямо беруться за складні питання — «Хвороба і смерть», «Чи хвороба — це покарання?», «Воля Божа», — а завершуються вірою й молитвою в розділах «Молитва віри» та «Помазання в ім’я Господнє». Оскільки розділи самодостатні, книгу добре читати потроху, сторінку за сторінкою; а оскільки вони вибудовуються один на одному, вона так само винагороджує й читання від початку до кінця.

Варто помітити, наскільки особистим є матеріал, що лежить в основі. Мюррей пише не як теоретик про чужі ліжка хворих. Він сам пережив розчарування Божого слуги, якого відсторонило від справи власне немічне тіло, і пройшов через довгу непевність: чи взагалі шукати зцілення. Цей досвід надає книзі особливого тону — у ній немає ні легковажного тріумфалізму людини, яка ніколи не страждала, ні втомленої покірності того, хто перестав сподіватися. Він пише як людина, що молитвою пройшла шлях від хвороби до сили й хотіла, щоб церква знала: ця дорога відкрита.

Головні теми

Віра і зцілення. Нитка, що зв’язує всю книгу, — це віра: не як прийом, щоб вигнути Божу руку, а як відкрита долоня, що приймає те, що Він пропонує. Мюррей знову й знову повертається до сотника, якого похвалив Ісус: «як вірував єси, станеть ся тобі» (Маттея 8:13). Для Мюррея зцілення дається за мірою віри, бо віра — це просто серце, цілком відкрите Богові:

Віра в Бога — це не що інше, як повне відкриття серця, щоб прийняти все від Бога; тому людина може прийняти Божу благодать лише за мірою своєї віри, і це стосується божественного зцілення так само, як і будь-якої іншої Божої благодаті.

Ендрю Мюррей

Місце засобів. Мюррей не зневажає лікарів і не вважає медицину гріхом — тут він обережний і пастирський, — але ставить питання, якого церква рідко торкається: чи не задовольнилися віруючі непомітно ліками там, де Писання запрошує їх насамперед звертатися до Бога. Його взірець — Якова 5:14-15, де хворим сказано покликати пресвитерів, щоб ті помазали їх оливою й помолилися над ними, «і молитва віри спасе болящого, і підійме його Господь». Він зауважує, наскільки винятковою є ця обітниця:

Молитва віри! Лише раз трапляється цей вираз у Біблії, і стосується він зцілення хворих.

Ендрю Мюррей

Зцілення і святість. Цю тему найлегше пропустити, а для Мюррея вона найважливіша. Він ніколи не вважає тілесне здоров’я самоціллю. Тіло — «про Господа»: присвячене, віддане, принесене Йому, — і зцілення важливе тим, що веде віруючого до глибшої залежності від Бога й до освячення. Саме Велике доручення, зауважує він, послало учнів проповідувати й зцілювати (Марка 16:15–18), а рання церква молилася, щоб слово супроводжували знаки (Дїяння 4:29–30). Зцілення, як він його розуміє, має прославляти Бога й тісніше прив’язувати зціленого до Христа, а не робити життя зручним.

Хвороба і воля Божа. Мюррей прямо зустрічає заперечення, яке зупиняє більшість молитов ще до їхнього початку: можливо, Бог просто не хоче, щоб я був здоровий. Він визнає, що страждання може бути люблячим Батьковим вихованням (Євреїв 12:10), і не вдає, ніби кожна хвороба — це гріх чи невіра. Але він не дозволяє непевності ставати виправданням того, щоб ніколи не просити:

Велика помилка думати, ніби Боже дитя не може знати, якою є Його воля щодо зцілення. Щоб пізнати Його Божественну волю, ми мусимо керуватися Божим Словом.

Ендрю Мюррей

Його порада — молитися «Нехай буде воля твоя» (Маттея 6:10) не як знизування плечима з покорою ще до молитви, а як саму поставу, у якій підноситься молитва віри: віддання себе й очікування разом.

Кому варто її прочитати (і чесне слово)

Ця книга — для віруючого, який хворіє й хоче думати про це біблійно; для кожного, хто доглядає хворих; і для читачів, які люблять духовні твори Ендрю Мюррея й хочуть зустріти його на незвичній території. Вона винагороджує читача, готового затриматися над Писанням, а не пробігати його очима в пошуках висновків.

Тут чесність вимагає кількох слів, бо вдумливі християни по-різному дивляться на божественне зцілення. Одні вважають, як і Мюррей, що тілесне зцілення є частиною викуплення і його можна вірою приймати вже в наш час. Інші, читаючи ті самі тексти, вважають, що новозавітні зцілення були знаками особливої апостольської доби, що Бог зцілює суверенно і часто через медицину, а Павлова власна незцілена «колючка» (і шлунок Тимофія, і Трохим, залишений хворим) показує, що зцілення не завжди дається вірі. Обидва табори серйозно читають Писання; жоден не легковажний.

Ochorus пропонує книгу Мюррея тому, що це духовна класика, яку варто читати на її власних умовах, а не для того, щоб розв’язати цю суперечку. Читайте його так, як він сам просить: як пастора, що закликає церкву очікувати від Бога більшого, — і водночас зважуйте його сильніші твердження на тлі всієї поради Писання та поради мудрих віруючих. Там, де він спонукає вас молитися з більшою вірою й меншим фаталізмом, дозвольте йому це; там, де він, здається, обіцяє більше, ніж гарантує Новий Заповіт, тримайте це з відкритими руками. Сам Мюррей волів би, щоб ви зустріли Бога в молитві, ніж погодилися з ним щодо якоїсь доктрини.

Варто також прямо сказати, чого ця книга не зробить. Вона не гарантує, що кожна молитва про зцілення завершиться одужанням, і не вчить, що хворим просто бракує віри, — Мюррей відкинув би таку жорстокість. Він знав, що святі страждають, що декого не зцілено і що смерть приходить і до вірних. Він просить про вужче й лагідніше, ніж карикатура: щоб віруючі перестали вважати, ніби Богові байдужі їхні тіла, і щоб вони приносили Йому свою хворобу зі справжнім очікуванням, перш ніж змиритися з нею. Якщо читати його так, навіть читач, який зрештою опиниться в іншому богословському таборі, може знайти в ньому і тепло, і виклик.

Як читати її сьогодні

Читайте повільно — її ритмові пасує розділ на день, а перед медитацією Мюррея прочитайте повністю у власній Біблії місце Писання, яким розділ відкривається. Тримайте перед собою два питання: Що цей текст насправді каже про Божу турботу про тіло? і Чого це вимагає від моєї віри? Зауважте, як часто Мюррей переходить від зцілення до святості; коли він це робить, ідіть за ним, бо саме туди насправді вказує книга.

Вона чудово читається поряд із відомішими духовними творами Мюррея. Його Чекання на Бога поглиблює поставу залежності, яку передбачає «Божественне зцілення», а Смирення застерігає від прихованої гордості, що може вирости в кожному, хто переконаний, ніби знайшов істину, яку інші проґавили. Решту його творів ви можете переглянути на його сторінці автора. Разом вони показують цілісний розум: Бог повністю віддає Себе душі, яка повністю віддає себе Йому.

Для роздумів

  • Мюррей стверджує, що Христос прийшов викупити всю людину — тіло й душу. Де ви несвідомо ставилися до свого тіла як до чогось, що не варте Божої уваги, і що змінилося б, якби ви молилися за нього так само вільно, як молитеся за своє серце?
  • Він визначає віру як «повне відкриття серця, щоб прийняти все від Бога». Чи є прохання, з яким ви перестали приходити до Бога, бо вважаєте, що відповідь буде «ні»?
  • Якова 5:14-15 велить хворим покликати пресвитерів, щоб ті помолилися над ними. Чи є ваша церква місцем, де за хворих моляться з вірою й очікуванням, — а якщо ні, який невеликий крок ви могли б зробити?
  • Мюррей наполягає, що зцілення має вести до святості, а не до зручності. Якби Бог відповів на ваші молитви про здоров’я, як ви хотіли б, щоб ця відповідь змінила ваше життя?
  • Християни щиро розходяться в поглядах на божественне зцілення. Як ви можете твердо триматися власних переконань і водночас шанувати брата чи сестру, які читають те саме Писання інакше?