Смирення

Це коротке, проникливе дослідження смирення як кореня й ознаки всякої справжньої святості — чесноти, що дає місце Богові. Мюррей доводить, що гордість — джерело кожного гріха й нещастя, а смирення — не одна з багатьох чеснот, а саме належне становище створіння перед Творцем і спасенного грішника перед його Спасителем, досконало явлене у Христі, Який смирив Себе аж до смерті.

Південноафриканський пастор і письменник шотландського походження, один із найулюбленіших духовних авторів про глибше християнське життя. Він написав десятки коротких книжок про молитву, святість і перебування у Христі; «Смирення», видане 1895 року, — одна з найтриваліших його праць, і її часто називають серед найкращих творів на цю тему англійською мовою.

Бо бачить у ньому ґрунт, на якому росте кожна інша благодать. Гордість, каже він, була першим гріхом і лишається прихованою силою всіх інших; де вона панує, жодна чеснота не в безпеці. Лише смирення віддає Богові Його місце, а своєму «я» — належне, щоб віра, любов і святість були справжніми, а не тоншою формою самолюбства. Кожна інша чеснота, на його думку, міцна лише настільки, наскільки міцне смирення під нею.

Він указує на Христа як на смирення, що стало видимим: на Того, Хто спустошив Себе, прийняв образ раба і був слухняним аж до смерті. Мюррей наполягає, що наше смирення — не просто наслідування Ісуса, а участь у Його смиренні: саму покору Божого Агнця Дух формує у віруючому. Бути смиренним — означає дозволити думці Христовій стати своєю.

Мюррей виводить смирення з того, ким ми є перед Богом у трьох відношеннях: як створіння, що завдячують Йому самим своїм буттям і створені залежати від Нього; як грішники, яким нічим хвалитися і яким усе треба простити; і як святі, що мають усе з благодаті й віддають Богові славу. Кожна підстава поглиблює попередню, тож навіть святість стає причиною для покори, а не для гордості.

Сила — ба більше, таємниця блаженства й спокою. Мюррей доводить, що смиренна душа найвідкритіша для Бога, найменше страждає від ураженої гордості й найбільше має миру, бо перестала обороняти своє «я», для якого вже не живе. Смирення не робить людину малою — воно звільняє її від виснажливої праці здаватися великою.

Не так через спроби почуватися смиренним, як через наближення до Бога й до Христа, доки своє «я» не змаліє в Його присутності, і через прийняття щоденних упокорень звичайного життя — зневаги, докорів і розчарувань — як лагідної Божої науки. Мюррей застерігає, що смирення, яке не може стерпіти, коли з тобою поводяться як із нікчемою, ще не справжнє, і завжди вказує на Христа — і як на зразок, і як на силу.

З початку: книга коротка й розгортається послідовно — від смирення в житті Ісуса до смирення як покликання, таємниці й слави віруючого. Мюррей хотів, щоб її читали повільно й молитовно, і читачі часто помічають, що її короткі розділи досліджують серце глибше, ніж можна сподіватися з їхнього обсягу.