«Чистота серця» — це щирий пастирський заклик Вільяма Бута до серця, очищеного: звільненого від панівної влади гріха, сповненого любові й цілковито відданого Богові. Якщо ви прийшли сюди з питанням, про що ця книга, ось коротка відповідь: Бут бере одну обітницю Ісуса — «Блаженні чисті серцем, бо такі побачять Бога» (Маттея 5:8) — і перетворює її на глибоке, сповнене надії запитання до звичайного віруючого: чи може ваше серце справді стати чистим? Він відповідає «так», а потім показує шлях. Усю книгу Чистота серця можна безкоштовно прочитати на Ochorus; цей посібник — супутник, який допоможе вам читати її добре.

Що це за книга і яка мета Бута

Вільям Бут разом зі своєю дружиною Кетрін заснував Армію спасіння і був одним із найневтомніших християнських провідників XIX століття. Він писав не для того, щоб задовольнити цікавість, а щоб зрушити волю. «Чистота серця» читається як низка листів генерала до своїх солдатів — Бут знову і знову звертається до читача словами «Мої дорогі товариші», — які штовхають їх далі від зручної релігії, де людина прощена, але не змінена, до справжнього внутрішнього очищення.

Його мета — святість серця. Бут переконаний, що справжня міра людини — серце, а не зовнішній вчинок, і що Бог наказує Своєму народові бути святим: «без чого нїхто не побачить Бога» (Євреїв 12:14). Тож книга — це заклик, чіткий, нагальний і практичний, шукати чистого серця як справжнього досвіду благодаті, а не лише милуватися ним як ідеалом. Бут починає з того, що визначає, чим насправді є чистота:

Коли ми кажемо, що людина чиста в релігійному розумінні, ми маємо на увазі, що вона праведна, чесна й правдива всередині і зовні; що вона не лише визнає, а й чинить те, що стосується її обов’язку перед Богом і людьми.Вільям Бут

Як побудована книга «Чистота серця»

Книга складається з десяти коротких розділів, і сам їхній порядок є аргументом. Спершу Бут питає, що таке чистота («Чистота: що це таке»), потім показує, що Бог її наказує, що вона означає справжнє визволення від гріха, і описує, який вигляд має чисте серце в житті. Далі він пов’язує чистоту з любов’ю, наполягає, що вона справді можлива, а тоді переходить до практичної суті справи: чистота — це Божий дар, який приймають «очищувальною вірою», який засвідчує Дух і який зберігають пильністю та молитвою.

Інакше кажучи, будова книги веде читача від переконання (це наказано й потрібно) через можливість (цього можна досягти) до прийняття (ось як) і збереження (ось як це втримати). Бут на кожному кроці спирає цю послідовність на Писання — він наводить мету Христового визволення: що Бог «дасть нам без страху» нам «служити Йому в сьвятостї та праведностї» (Луки 1:74-75), — і плід звільненого життя, що веде «на осьвяченнє, конець же — життє вічнє» (Римлян 6:22). Оскільки розділи будуються один на одному, книгу варто читати по порядку, а не вибірково.

Розділи короткі, і кожен із них — це, по суті, лист, написаний для того, щоб прочитати його за один раз і потім діяти. Більшість розділів Бут починає одним віршем і розгортає з нього весь розділ, тож читач завжди знає, на чому тримається аргумент. Це надає книзі неквапливого, наростаючого характеру: тут визначення, там заповідь, опис, підбадьорення, застереження, крок віри. Ніщо не залишається абстрактним надовго. В останньому розділі, «Як зберегти чистоту», Бут проходить увесь шлях — від того, що таке чисте серце, до щоденних звичок, які його оберігають, — тож книга закінчується не доктриною, якою милуються, а життям, яке треба прожити.

Головні теми

Сама чистота серця. Для Бута чисте серце — це не бездоганність суджень чи пам’яті, а серце, очищене від любові до гріха та його панування й сповнене любові до Бога. Це внутрішнє джерело, з якого випливає святе життя, — «так само, як чиста вода тече з чистого джерела». Він без сорому підносить свою тему: Бог радіє святості, небо та його мешканці чисті, і навіть ангели люблять чистоту, а самі біси знають, що вона — коштовна річ. Бут хоче, щоб читач відчув: чисте серце — це не похмурий тягар, накладений ззовні, а найпрекрасніше й найбажаніше, чим може володіти душа.

Чистота і любов. Бут тісно пов’язує очищення з любов’ю та корисністю. Чисте серце — умова життя, сповненого Духа й благословенного для інших, бо «Святий Дух перебуває в цій повній силі лише в серцях, очищених від гріха». Святість для нього ніколи не є приватною прикрасою; це таємниця життя, вилитого для Бога і для загиблих, і саме тому він наполегливо пропонує її товаришам, які прагнули спасати душі.

Повне освячення. Стоячи у веслеянській традиції святості, Бут навчає, що навернення й очищення — це різні речі. Він відверто визнає, що віруючий часто ще відчуває в собі гордість, гнів і себелюбство, і що це не останнє слово:

Хоча під час навернення відбувається велика праця, повне визволення від гріха не стається відразу. Бог ламає владу гріха над людиною, але усунення гріха із серця й життя ще не завершене.Вільям Бут

Його менше цікавить богословська точність, ніж реальність, яку він називає трьома простими станами — душа під гріхом, душа над гріхом і душа, вільна від гріха, — і він спонукає читача чесно запитати себе, який стан — його.

Посвячення і очищувальна віра. Бут уважно пояснює, що не очистить серця. Зусилля, зібрання, знання, смуток і навіть віддання себе самі по собі недостатні; очищення Бог дає, а ми приймаємо вірою. Він цінує те, що сила належить Богові: «Маємо ж скарб сей у глиняних посудах, щоб премножество сили було від Бога, а не від нас» (2 Коринтян 4:7), — і наполягає, що очищення приходить через кров Христа, Який, «щоб осьвятити людей своєю кровю, осторонь воріт пострадав» (Євреїв 13:12). Його застереження пряме:

Жодна людина не може очистити вашого серця — ні проповідник, ні провідник, ні друг. Тільки Христос може це зробити.Вільям Бут

Свідчення Духа. Бут не хоче, щоб хтось спирався на настрій чи надію. Як упевненість у прощенні прийшла через внутрішнє слово Духа, так само приходить і впевненість в очищеному серці. Він указує на обітницю сили для зміненого й свідчального життя — «приймете силу, як зійде сьвятий Дух на вас; і будете менї сьвідками» (Дїяння 1:8) — і на Боже перебування в людині як мету всієї праці, молячись разом із Павлом, щоб Христос вселився в серце і сповнив віруючого «усякою повнею Божою» (Єфесян 3:17-19). Суть, каже він, приголомшлива: Бог «прагне не лише бути з вами, а й жити у вас».

Кому варто її прочитати

«Чистота серця» — для кожного віруючого, який прагне звільнитися від влади гріха й цілком віддатися Богові і якого не задовольняє поверхове чи лише зовнішнє християнство. Якщо ви пізнали навернення, але досі відчуваєте внутрішній потяг гордості, заздрощів і своєволі, Бут пише саме вам. Книга підійде щирому шукачеві, який хоче, щоб святість була чимось більшим, ніж слово, новому салютистові чи наверненому, якого навчають, що означає повне спасіння, і втомленому віруючому, який ходить по колу «гріха й покаяння» і питає себе, чи є справжні ліки.

Читачі, які віддають перевагу обережному богослов’ю з численними застереженнями, мають знати: мета Бута — випробувати сумління й пробудити волю, а не розсуджувати кожну тонкість доктрини. Якщо читати книгу в цьому дусі, вона бадьорить, а не ранить, — це голос людини, яка все життя кликала загиблих і літеплих до Бога.

Як читати її сьогодні

Читайте її молитовно й повільно, по одному листу, дозволяючи вступному запитанню Бута залишатися з вами: чи може серце справді стати чистим? Оскільки розділи будуються один на одному, не поспішайте перескочити до розділу «Як зберегти чистоту», доки попередні розділи не виконали своєї випробувальної праці. Коли Бут цитує гімни — а цитує він їх багато, — затримуйтеся на них; він користується ними так само, як користувався лавою покаяння, щоб перетворити переконання на молитву.

Тримайте поруч із текстом відкриту Біблію. Бут міркує безпосередньо з Писання, і якщо шукати його вірші в їхньому контексті, читання стає глибшим. Там, де його мова XIX століття здається далекою, перекладіть її на своє життя: що конкретно означають у вас ті «гордість, гнів, заздрощі й себелюбство», які він називає? Поставтеся серйозно до його практичних порад — молитися в певний час, визнавати очищення, якого шукаєте, і живитися читанням, зосередженим на святості, — і тримайтеся його підбадьорення для зневірених: «якщо спершу не вдається, не здавайтеся. Продовжуйте. Шукайте знову. Знову довіряйте». Усе це прагнення він спирає на Бога миру, Який може «звершить вас у всякому доброму дїлї», щоб чинити Його волю (Євреїв 13:20-21), і залишає читачеві тверду обітницю: той, хто встоїть, «будучи вірний, прийме вінець життя» (Якова 1:12). Допоможе й парне читання: книга Кетрін Бут Побожність охоплює ту саму тему святості з тим самим вогнем Армії спасіння, а більше про життя і твори Бута можна прочитати на сторінці автора Вільям Бут.

Для роздумів

Використовуйте ці запитання самостійно чи в групі, дозволяючи кожному з них повертати вас до тексту й до молитви:

  1. Який із трьох станів, за Бутом, — душа під гріхом, над гріхом і вільна від гріха — найчесніше описує вас сьогодні і чому?
  2. Бут каже, що зусилля, зібрання, знання, смуток і віддання себе самі по собі не можуть очистити серця. На що з цього ви тихо покладалися замість віри в Христа?
  3. Що змінилося б у вашому щоденному житті, якби ви повірили разом із Бутом, що Бог хоче не просто відвідувати ваше серце, а жити в ньому (Єфесян 3:17-19)?
  4. Де ви відчуваєте ті «гордість, гнів, заздрощі й себелюбство», які називає Бут, і що означало б принести саме їх Богові для очищення?
  5. Бут закликає зневірених знову шукати й знову довіряти. Яку одну конкретну практику — певний час молитви, чесне визнання, читання, зосереджене на святості, — ви візьмете на себе, щоб і далі прагнути чистого серця?