Прохання в молитві

День сьомий. ЧЕКАННЯ НА БОГА: Прохання в молитві.

«Чистота і правота нехай стоять на сторожі коло мене! Бо я надїюсь на тебе.» — Псальма 25:21.

УТРЕТЄ в цій псальмі ми маємо слово чекати. Як раніше у вірші 5 — «на тебе цїлий день я вповаю», — так і тут віруючий прохач звертається до Бога, щоб Він памʼятав, що той чекає на Нього, виглядаючи відповіді. Велика річ для душі не лише чекати на Бога, а й бути сповненою такою свідомістю, що весь її дух і становище є станом того, хто чекає, — так що вона може з дитячою певністю сказати: Господи! Ти знаєш, я чекаю на Тебе. Це виявиться могутнім проханням у молитві, даючи щораз більшу сміливість очікування, щоб домагатися обітниці: ті, що покладаються на Тебе, не будуть осоромлені!

Молитва, у звʼязку з якою тут висувається це прохання, має велику вагу в духовному житті. Якщо ми наближаємося до Бога, це має бути правдивим серцем. Мусить бути досконала чистота, цілосердість у нашому поводженні з Богом. Як читаємо в наступній псальмі (26:1,11): «Суди мене, Господи, бо ходив я в невинностї моїй», «Я ж ходжу в невинностї», — мусить бути досконала правота або однодушність перед Богом. Як написано: «і справедливість твою над людьми правого серця.» Душа мусить знати, що не попускає нічого грішного, нічого сумнівного; якщо вона справді має зустріти Святого і прийняти Його повне благословення, це мусить бути серцем, цілком і однодушно відданим Його волі. Увесь дух, що оживляє нас у чеканні, мусить бути: «Чистота і правота» — Ти бачиш, що я бажаю так приходити до Тебе, Ти знаєш, що я дивлюся на Тебе, щоб Ти досконало вчинив їх у мені; — нехай вони «стоять на сторожі коло мене! Бо я надїюсь на тебе.»

І якщо при нашій першій спробі справді жити життям повного й безнастанного чекання на Бога ми починаємо відкривати, як багато бракує тієї досконалої чистоти, — це буде саме одним із благословень, які чекання й мало вчинити.Душа не може шукати близького спілкування з Богом або осягти тривкої свідомості чекання на Нього ввесь день без вельми чесної й цілковитої віддачі всій Його волі.

«Бо я надїюсь на тебе»: не лише у звʼязку з молитвою нашого тексту, а з кожною молитвою можна вживати цього прохання. Уживати його часто буде великим благословенням для нас самих. Вивчаймо ж ці слова добре, доки не пізнаємо всього їхнього значення. Нам має бути ясно, чого ми чекаємо. Це можуть бути вельми різні речі. Це може бути чекання на Бога в наші часи молитви, щоб Він зайняв Своє місце як Бог і вчинив у нас чуття Своєї святої присутності й близькості. Це може бути якесь особливе прохання, на яке ми очікуємо відповіді. Це може бути все наше внутрішнє життя, у якому ми виглядаємо, щоб Бог виявив Свою силу. Це може бути весь стан Його Церкви і святих, або якась частина Його праці, до якої наші очі повсякчас звернені. Добре, що ми часом перелічуємо собі точно, які саме речі ми чекаємо, і, кажучи виразно про кожну з них «на Тебе я чекаю», ми набираємося сміливості домагатися відповіді: «Бо на Тебе я чекаю.»

Нам має бути ясно також, на Кого ми чекаємо. Не на ідола, не на бога, з якого ми зробили образ своїми уявленнями про те, який Він. Ні, на живого Бога, такого, яким Він справді є у Своїй великій славі, Своїй безмежній святості, Своїй силі, мудрості й доброті, у Своїй любові й близькості. Це присутність улюбленого чи грізного пана будить усю увагу слуги, що чекає на нього. Саме присутність Бога, як Він може в Христі Своїм Святим Духом дати Себе пізнати і тримати душу під Своїм покровом і тінню, збудить і зміцнить правдивого духа чекання. Будьмо тихі, і чекаймо, і поклоняймося, доки не пізнаємо, як Він близько, і тоді скажімо: «На Тебе я чекаю.»

І нехай буде вельми ясно також, що ми чекаємо. Нехай це стане настільки нашою свідомістю, щоб слова вихоплювалися самі собою: «На Тебе я чекаю ввесь день; я чекаю на Тебе.» Це справді означатиме жертву й відлучення, душу, цілком віддану Богові як своєму всьому, своїй єдиній радості. Це чекання на Бога ще навряд чи визнано за єдине правдиве християнство. А проте, якщо правда, що Бог один є доброта, і радість, і любов; якщо правда, що наше найвище блаженство в тому, щоб мати Бога стільки, скільки можемо; якщо правда, що Христос викупив нас цілком для Бога і зробив можливим життя безнастанного перебування в Його присутності, — то ніщо менше не повинно вдовольняти нас, як завжди дихати цим благословенним повітрям: «На Тебе я чекаю.»

«На одного Бога вповай, душе моя!»