Будь міцний і мужній

День восьмий. ЧЕКАННЯ НА БОГА: Будь міцний і мужній.

«Вповай на Господа! Будь потужен,

і май одвагу в серцї,

і дожидай помочі від Господа.» — Псальма 27:14.

ПСАЛМОСПІВЕЦЬ щойно сказав: «Коли б я та не вірував, що побачу благость Господню на сьвітї між живими!» Якби не його віра в Бога, серце його знемоглося б. Але в тій певній надії на Бога, яку дає віра, він спонукає себе й нас памʼятати одне понад усе — чекати на Бога. «Вповай на Господа! Будь потужен, і май одвагу в серцї, і дожидай помочі від Господа.» Одна з головних потреб у нашому чеканні на Бога, одна з найглибших таємниць його блаженства й благословення, — це тихе, певне переконання, що воно не марне; відвага вірити, що Бог почує й допоможе; що ми чекаємо на Бога, який ніколи не міг би розчарувати Своїх людей.

«Будь потужен, і май одвагу в серцї.» Ці слова часто трапляються у звʼязку з якимось великим і важким заходом, перед лицем боротьби з силою могутніх ворогів і цілковитої недостатності всякої людської сили. Хіба чекання на Бога — така важка праця, що й для неї потрібні такі слова: «Будь потужен, і май одвагу в серцї»? Так, справді. Визволення, на яке нам часто доводиться чекати, — це визволення від ворогів, перед якими ми безсилі. Благословення, яких ми благаємо, духовні й цілком невидимі; речі неможливі для людей; небесні, надприродні, Божественні дійсності. Наші душі так мало звикли до спілкування з Богом, а Бог, на якого ми чекаємо, так часто ніби ховає Себе. Ми, кому доводиться чекати, часто спокушувані боятися, що чекаємо неправильно, що наша віра надто квола, що наше бажання не таке щире чи палке, як мало б бути, що наша віддача не повна. Серце наше цілком може знемогтися й підупасти. Серед усіх цих причин страху чи сумніву — як блаженно чути голос Божий: «Вповай на Господа! Будь потужен, і май одвагу в серцї! І дожидай помочі від Господа!» Нехай ніщо на небі, чи на землі, чи в пеклі — нехай ніщо не стримає тебе від чекання на твого Бога в повній певності, що воно не може бути марним.

Отже, єдиний урок, якого навчає нас наш текст, той, що коли ми беремося чекати на Бога, ми маємо наперед постановити, що це буде з найпевнішим очікуванням, що Бог зустріне нас і поблагословить. Ми маємо на цьому утвердитися: ніщо ніколи не було таке певне, як те, що чекання на Бога принесе нам невимовне й несподіване благословення. Ми так звикли судити про Бога і про Його діло в нас із того, що ми відчуваємо, що вельми ймовірно: коли ми почнемо більше плекати чекання на Нього, ми зневіримося, бо не знайдемо в ньому жодного особливого благословення. Вість приходить до нас: «Понад усе, коли чекаєш на Бога, роби це в дусі щедрої надії. Це Бог у Своїй славі, у Своїй силі, у Своїй любові, що прагне благословити тебе, — ось на кого ти чекаєш.»

Якщо ти скажеш, що боїшся обманути себе марною надією, бо не бачиш і не відчуваєш у своєму теперішньому стані жодної підстави для таких особливих очікувань, — моя відповідь така: підставою для того, щоб ти сподівався великого, є Бог. О, навчися ж цього уроку. Ти йдеш чекати не на себе, щоб побачити, що ти відчуваєш і які зміни в тобі стаються. Ти йдеш ЧЕКАТИ НА БОГА, щоб пізнати спершу, ХТО ВІН Є, а вже потім — що Він зробить. Увесь обовʼязок і все блаженство чекання на Бога має корінь у тому, що Він така блаженна Істота, повна, аж через край, доброти, і сили, і життя, і радості, що ми, хоч би які нещасні були, не можемо жодної хвилини стикатися з Ним без того, щоб те життя й та сила потай, тихо не почали входити в нас і благословляти нас. Бог є Любов! Ось єдина й цілком достатня підстава твого очікування. Любов не шукає свого: Божа любов — це просто Його втіха уділяти Себе і Своє блаженство Своїм дітям. Прийди, і хоч би яким кволим ти себе почував, просто чекай у Його присутності. Як кволого, хворого недужого виносять на сонце, щоб його тепло пройшло крізь нього, — прийди з усім, що в тобі темне й холодне, на сонце Божої святої, всемогутньої любові, і сиди й чекай там з однією думкою: ось я, на сонці Його любові. Як сонце робить своє діло в немічному, що шукає його променів, так Бог зробить Своє діло в тобі.О, довірся Йому цілком. «Вповай на Господа! Будь потужен, і май одвагу в серцї, і дожидай помочі від Господа.»

«На одного Бога вповай, душе моя!»