На прихід Його Сина

День двадцять восьмий. ЧЕКАННЯ НА БОГА: На прихід Його Сина.

«І ви подобні людям, що дожидають пана свого.» — Луки 12:36.

«до явлення Господа нашого Ісуса Христа, котре свого часу явить блаженний і єдиний сильний Цар над царями і Пан над панами.» — 1 Тимотея 6:14,15.

«обернулись до Бога од ідолів, служити Богу живому і правдивому, і ждати Сина Його з небес.» — 1 Солунян 1:9,10.

ЧЕКАННЯ на Бога в небі і чекання Його Сина з неба — ці двоє Бог злучив докупи, і нехай ніхто їх не розлучає. Чекання на Бога задля Його присутності й сили в щоденному житті буде єдиним правдивим приготуванням до чекання Христа в смиренні та правдивій святості. Чекання Христа, що прийде з неба взяти нас на небо, дасть чеканню на Бога його правдивий тон надії й радості. Отець, Який Свого часу відкриє Свого Сина з неба, — це той Бог, Який, коли ми чекаємо на Нього, готує нас до об’явлення Свого Сина. Теперішнє життя і прийдешня слава нерозлучно поєднані в Бозі й у нас.

Часом є небезпека їх розділити. Завжди легше бути зайнятим релігією минулого чи майбутнього, ніж бути вірним у релігії сьогоднішнього дня. Коли ми дивимося на те, що Бог зробив у минулому чи зробить у прийдешньому часі, можна ухилитися від особистого обов’язку теперішньої хвилини й теперішнього піддання Його діянню. Чекання на Бога мусить завжди вести до чекання Христа як славного звершення Його діла; а чекання Христа мусить завжди нагадувати нам про обов’язок чекати на Бога як про єдиний наш доказ, що чекання Христа є в дусі й правді. Є така небезпека, що ми будемо зайняті речами, які надходять, більше, ніж Тим, Хто має прийти; у вивченні прийдешніх подій є такий простір для уяви, розуму й людської вигадливості, що ніщо, крім глибоко смиренного чекання на Бога, не може врятувати нас від того, щоб узяти цікавість і приємність розумового вивчення за правдиву любов до Нього і до Його явлення. Усі ви, хто каже, що чекає Христового приходу, будьте певні, що ви чекаєте на Бога тепер. Усі ви, хто прагне тепер чекати на Бога, щоб Він відкрив у вас Свого Сина, дивіться, щоб ви робили це як люди, що чекають об’явлення Його Сина з неба. Надія того славного явлення зміцнить вас у чеканні на Бога щодо того, що Він має зробити у вас тепер: та сама всемогутня любов, що має об’явити ту славу, діє у вас навіть тепер, щоб приготувати вас до неї.

«Блаженного вповання і явлення слави великого Бога і Спаса нашого Ісуса Христа,» — один із великих союзів єдності, даних Церкві Божій через усі віки. «Як прийде прославити ся у сьвятих своїх і дивним бути у всїх віруючих.» Тоді ми всі зустрінемося, і єдність тіла Христового буде видна в її Божественній славі. Це буде місце зустрічі й тріумф Божественної любові. Ісус прийматиме Своїх і представлятиме їх Отцеві. Його власні зустрічатимуть Його і в безмовній любові поклонятимуться тому блаженному обличчю. Його власні зустрічатимуть одне одного в захваті Божої власної любові. Чекаймо, прагнімо й любімо явлення нашого Господа й Небесного Жениха. Ніжна любов до Нього і ніжна любов одне до одного — то правдивий і єдиний дух нареченої.

Дуже боюся, що про це часом забувають. Один улюблений брат у Голландії говорив про те, що очікування віри — правдива ознака нареченої. Я насмілився висловити сумнів. Недостойна наречена, що має вийти за князя, могла б думати тільки про становище й багатство, які має одержати. Очікування віри могло б бути сильне, а правдивої любові цілком бракувати. Це любов у дусі нареченої. Не тоді, коли ми найбільше зайняті пророчими предметами, а тоді, коли в смиренні й любові ми тісно тулимося до нашого Господа і до Його братів, — тоді ми на місці нареченої. Ісус відмовляється приймати нашу любов інакше, ніж як любов до Його учнів. Чекати Його приходу означає чекати славного прийдешнього виявлення єдності тіла, тим часом як ми тут прагнемо втримувати ту єдність у смиренні й любові. Ті, хто любить найбільше, найготовіші до Його приходу. Любов одне до одного — то життя і краса Його нареченої, Церкви.

А як це має статися? Улюблена дитино Божа! якщо ти хочеш навчитися правильно чекати Його Сина з неба, живи вже тепер, чекаючи на Бога в небі. Пам’ятай, як Ісус жив, завжди чекаючи на Бога. Він не міг нічого робити Сам від Себе. Це Бог звершив Свого Сина через страждання і тоді вивищив Його. Тільки Бог може дати тобі глибоке духовне життя того, хто справді чекає Його Сина: чекай на Бога задля цього. Чекати Самого Христа — о, як це відмінне від чекання речей, які можуть статися! Останнє може робити всякий християнин; перше Бог мусить чинити в тобі щодня Своїм Святим Духом. Тому всі ви, хто чекає на Бога, дивіться на Нього по благодать, щоб чекати Його Сина з неба в Дусі, Який із неба. А ви, хто хотів би чекати Його Сина, чекайте на Бога безнастанно, щоб Він відкрив Христа у вас.

Об’явлення Христа в нас, як воно дається тим, хто чекає на Бога, — то правдиве приготування до повного об’явлення Христа у славі.

«На одного Бога вповай, душе моя!»