Хто чекає на нас

День двадцятий. ЧЕКАННЯ НА БОГА: Хто чекає на нас.

«Та Господь жде ще, щоб вам ласку явити, здержуєсь, щоб вас пожалувати; бо Господь — се Бог правди; блажен, хто вповає на його.» — Ісаїї 30:18

МИ маємо думати не тільки про наше чекання на Бога, а й про те, що ще дивовижніше, — про Боже чекання на нас. Видіння Його, що чекає на нас, дасть новий поштовх і надхнення нашому чеканню на Нього. Воно дасть невимовну певність, що наше чекання не може бути марне. Якщо Він чекає на нас, то ми можемо бути певні, що ми більш ніж бажані; що Він радіє, знаходячи тих, кого шукав. Пошукаймо ж навіть тепер, цієї миті, у дусі смиренного чекання на Бога, віднайти щось із того, що означає: «Та Господь жде ще, щоб вам ласку явити.» Ми приймемо і відлунимо назад звістку: «Блажен, хто вповає на його.»

Підведи очі й побач великого Бога на Його престолі. Він — Любов, безнастанне й невимовне бажання уділити власну доброту й блаженство всім Своїм створінням. Він прагне й радіє благословляти. Він має незбагненно славні наміри щодо кожної зі Своїх дітей — силою Свого Святого Духа відкрити в них Свою любов і силу. Він чекає з усім прагненням батьківського серця. Він чекає, щоб явити тобі ласку. І щоразу, як ти приходиш чекати на Нього або прагнеш утримувати в щоденному житті святий звичай чекання, ти можеш підвести очі й побачити Його, готового тебе зустріти, — Він чекає, щоб явити тобі ласку. Так, поєднуй кожну вправу, кожен подих життя чекання з видінням віри: твій Бог чекає на тебе.

А якщо ти спитаєш: як же це, коли Він чекає, щоб явити ласку, що навіть після того, як я прийшов і чекав на Нього, Він не дає помочі, якої я шукаю, а чекає далі й далі? Відповідь подвійна. Одна така: Бог — мудрий рільник, що «жде доброго овощу з землї, дожидаючись терпіливо його.» Він не може зібрати плоду, доки той не достигне. Він знає, коли ми духовно готові прийняти благословення нам на користь і Йому на славу. Чекання в сонячному промінні Його любові — ось що дозріває душу для Його благословення. Чекання під хмарою випробування, що проливається дощами благословення, так само потрібне. Будь певен: якщо Бог чекає довше, ніж ти хотів би, то тільки на те, щоб зробити благословення подвійно дорогоцінним. Бог чекав чотири тисячі років, аж до повні часу, перше ніж послав Свого Сина; наші часи в Його руках; Він скоро помститься за Своїх вибраних; Він поспішить нам на поміч і не спізниться ні на годину.

Друга відповідь указує на те, що вже було сказано. Дарувальник більший за дар; Бог більший за благословення; і те, що нас тримають у чеканні на Нього, — єдина дорога, щоб ми навчилися знаходити своє життя й радість у Ньому Самому. О, якби діти Божі тільки знали, якого славного Бога вони мають і який то привілей — бути злученими в спільноті з Ним Самим, то вони раділи б у Ньому навіть тоді, коли Він тримає їх у чеканні. Вони навчилися б розуміти краще, ніж будь-коли: «Та Господь жде ще, щоб вам ласку явити.» Його чекання буде найвищим доказом Його ласкавості.

«Блажен, хто вповає на його.» Наша королева має своїх фрейлін. Це становище підлеглості й служби, а проте його вважають за одне з найвищих у гідності й привілеї, бо мудра й ласкава володарка робить їх товаришками й приятельками. Яка гідність і яке блаженство — бути прислужниками у чеканні при Вічному Богові, завжди на сторожі кожної познаки Його волі чи ласки, завжди свідомим Його близькості, Його доброти й Його благодаті! «Благий Господь до тих, хто надїється на його.» «Блажен, хто вповає на його.» Так, блаженно, коли душа, що чекає, і Бог, що чекає, зустрічають одне одного. Бог не може робити Свого діла без Свого і нашого чекання на Його час; нехай же чекання буде нашою працею, як воно є Його. І якщо Його чекання — не що інше, як доброта й ласкавість, нехай наше буде не чим іншим, як радістю в тій доброті й упевненим сподіванням тієї благодаті. І нехай кожна думка про чекання стане для нас просто виявом незмішаного й невимовного блаженства, бо воно приводить нас до Бога, Який чекає, щоб дати нам досконало пізнати Себе як Ласкавого.

«На одного Бога вповай, душе моя!»