Розділ 29 · 2 хв читання · 3 хв слухання
Дружба Христа: її близькість
Вже більш вас не зву слугами, бо слуга не знає, що робить пан його; вас же назвав я другами, бо все, що чув я від Отця мого, обявив вам—Йоана 15:15
Найвищий доказ справжньої дружби і одне з великих джерел її блаженства — це близькість, яка нічого не приховує і допускає друга до наших найпотаємніших таємниць. Благословенна річ — бути Христовим слугою; Його викуплені з радістю називають себе Його рабами. Христос часто говорив про учнів як про Своїх слуг. У Своїй великій любові наш Господь тепер каже: «Вже більш вас не зву слугами»; з приходом Святого Духа мала розпочатися нова доба. «Бо слуга не знає, що робить пан його» — він мусить слухатися, і з ним не радяться і не допускають його до таємниці всіх задумів його пана. «Вас же назвав я другами, бо все, що чув я від Отця мого, обявив вам». Друзі Христа мають з Ним частку в усіх таємницях, які довірив Йому Отець.
Подумаймо, що це означає. Коли Христос говорив про зберігання заповідей Свого Отця, Він мав на увазі не лише те, що написано у Святому Письмі, а й ті особливі заповіді, які передавалися Йому день у день і з години на годину. Саме про них Він сказав: «Отець бо любить Сина, і все показує Йому, що сам робить; і більші сих покаже Йому дїла». Усе, що робив Христос, було Божою дією. Бог показував це Христові, так що Він виконував волю й задум Отця не так, як часто чинить людина, — наосліп і без розуміння, — а з повним розумінням і схваленням. Як Той, Хто стояв у Божій раді, Він знав Божий задум.
І ось у цьому тепер блаженство бути друзями Христа: ми не виконуємо Його волю, як слуги, без глибокого духовного прозріння в її зміст і мету, а нас, як внутрішнє коло, допущено до певного пізнання потаємніших Божих думок. Від Дня П’ятидесятниці Христос мав Святим Духом вести Своїх учнів до духовного розуміння таїн Царства, про які досі говорив лише притчами.
Дружба втішається спілкуванням. Друзі радяться разом. Друзі наважуються довірити одне одному те, чого ні за що не хотіли б відкрити іншим. Що ж дає християнинові доступ до цієї святої близькості з Ісусом? Що дає йому духовну здатність приймати те, що Христос має передати з показаного Йому Отцем? «Ви други мої, коли робити все, що я заповідаю вам». Саме люблячий послух очищає душу. Це стосується не лише заповідей Слова, а й того благословенного застосування Слова до нашого щоденного життя, яке може дати тільки Сам наш Господь. Але коли на це чекають у залежності й смиренні і вірно цього слухаються, душа стає здатною до дедалі тіснішого спілкування, і щоденне життя може стати безперервним досвідом: «Вас же назвав я другами, бо все, що чув я від Отця мого, обявив вам».
Вас же назвав я другами. Яка невимовна честь! Який небесний привілей! О Спасителю, промов це слово з силою в мою душу: «Я назвав тебе Своїм другом, якого Я люблю, якому довіряю, якому відкриваю все, що відбувається між Моїм Отцем і Мною».