Правдива Лоза
Дружба Христа: її доказ

Розділ 28 · 3 хв читання · 4 хв слухання

Дружба Христа: її доказ

Ви други мої, коли робити все, що я заповідаю вам—Йоана 15:14

Наш Господь сказав, що Він дав як доказ Своєї дружби: Він віддав за нас Своє життя. Тепер Він каже нам, якою має бути наша частка: виконувати те, що Він наказує. Він віддав Своє життя, щоб забезпечити Своїй любові місце в наших серцях, аби вона правила нами; відповідь, до якої кличе нас Його любов і на яку вона дає нам силу, — щоб ми робили те, що Він нам наказує. Коли ми пізнаємо любов, що вмирає за нас, ми радо виконуватимемо її накази. Коли ми виконуємо накази, ми повніше пізнаємо любов. Христос уже сказав: «Коли заповідї мої хоронити мете, пробувати мете в любові моїй». Він вважає за потрібне ще раз повторити цю істину: єдиний доказ нашої віри в Його любов, єдиний шлях перебувати в ній, єдина ознака справжніх віток — виконувати те, що Він нам наказує. Він почав із цілковитого віддання Свого життя за нас. Він не може вимагати від нас нічого меншого. Тільки це і є життя в Його дружбі.

Ця істина — про нагальну необхідність послуху, виконання всього, що наказує нам Христос, — не займає в нашому християнському вченні й житті того місця, яке Христос задумав для неї. Ми дали привілеям куди вище місце, ніж обов’язкові. Ми не вважали беззастережний послух умовою справжнього учнівства. Таємна думка, що неможливо виконувати те, що Він наказує, а отже, цього від нас і не можна чекати, і тонке, неусвідомлене відчуття, що грішити — це неминучість, часто позбавляли сили і настанови, і обітниці. Усе ставлення до Христа затьмарилося й знизилося; чекання на Його навчання, сила чути Його голос і слухатися його, а через послух тішитися Його любов’ю і дружбою — усе це ослабло через цю жахливу помилку. Тож спробуймо повернутися до правильного становища, прийняти Христові слова як цілком дослівну правду і не робити законом свого життя нічого меншого: «Ви други мої, коли робити все, що я заповідаю вам». Напевно ж, наш Господь вимагає не менше, ніж щоб ми від щирого серця і правдиво сказали: «Так, Господи, що Ти наказуєш, те я й робитиму».

Ці накази треба виконувати як доказ дружби. Сила виконувати їх повністю полягає в особистих стосунках з Ісусом. Для друга я міг би зробити те, чого не зробив би для іншого. Дружба Ісуса така небесна й дивовижна, вона приходить до нас так, як сила божественної любові, що входить і заволодіває нами, безперервне спілкування з Ним Самим настільки для неї суттєве, що вона передбачає й дає радість і любов, які роблять послух насолодою. Свобода претендувати на дружбу Ісуса, сила тішитися нею, благодать довести її в усьому її блаженстві — усе це приходить, коли ми виконуємо те, що Він нам наказує.

Хіба не єдине потрібне для нас — попросити нашого Господа відкрити нам Себе в тій любові, що вмирала за нас, у якій Він довів, що Він наш друг, а тоді слухати, як Він каже нам: «Ви други мої». Коли ми бачимо, що зробив для нас наш Друг і яке це невимовне блаженство — що Він називає нас друзями, виконання Його наказів стане природним плодом нашого життя в Його любові. Ми не побоїмося сказати: «Так, Господи, ми Твої друзі й робимо те, що Ти нам наказуєш».

Якщо виконуватимете. Так, саме у виконанні ми благословенні, саме так ми перебуваємо в Його любові, так тішимося Його дружбою. «Коли робити все, що я заповідаю вам!» О мій Господи, нехай Твоя свята дружба веде мене до любові до всіх Твоїх наказів, і нехай виконання Твоїх наказів веде мене дедалі глибше в Твою дружбу.

Ви завершили: Дружба Христа: її доказ

Назад Далі