Правдива Лоза
Засохлі вітки

Розділ 15 · 2 хв читання · 3 хв слухання

Засохлі вітки

Коли хто не пробуває в менї, буде викинутий геть, як вітка, і всохне, й зберуть їх, та й кинуть в огонь, і згорять—Йоана 15:6

Уроки, яких навчають ці слова, дуже прості й дуже урочисті. Людина може дійти до такого зв’язку з Христом, що вважає себе в Ньому, — і все ж її можуть викинути геть. Буває таке неперебування в Христі, яке веде до всихання і спалення. Буває засохла вітка — людина, у якій початкове єднання з Христом, здається, відбулося, і все ж у ній видно, що її віра була лише до часу. Який урочистий заклик роззирнутися й подивитися, чи немає засохлих віток у наших церквах, і зазирнути всередину себе й перевірити, чи справді ми перебуваємо і приносимо плід!

А що ж може бути причиною цього «неперебування»? У декого — те, що вони ніколи не розуміли, як християнське покликання веде до святої слухняності й любовного служіння. Вони вдовольнялися думкою, що повірили і врятовані від пекла; не було в них ні спонуки, ні сили перебувати в Христі — вони не знали, що це потрібно. В інших — те, що турботи світу чи його достаток заглушили Слово: вони ніколи не залишили всього, щоб іти за Христом. А ще в інших — те, що їхня релігія та їхня віра трималися на мудрості людській, а не на силі Божій. Вони покладалися на засоби благодаті, чи на власну щирість, чи на правильність своєї віри в благодать виправдання; вони ніколи навіть не почали шукати цілковитого перебування в Христі як єдиної своєї безпеки. Не дивно, що коли повіяли гарячі вітри спокуси чи переслідування, вони засохли: вони не вкоренилися по-справжньому в Христі.

Розплющмо очі й подивімося, чи немає засохлих віток довкола нас у церквах. Молоді люди, чиє визнання віри колись яскраво сяяло, а тепер холоне. Чи старші люди, які зберегли своє визнання, але в яких та міра життя, що колись, здавалося, була в них, згасла. Нехай служителі й віруючі візьмуть слова Христа до серця, придивляться і спитають Господа, чи не можна чогось зробити для віток, які починають сохнути. І нехай слово Перебувайте лунає по всій Церкві, доки кожен віруючий не почує його: немає безпеки, крім справжнього перебування в Христі.

Нехай кожен із нас зазирне всередину себе. Чи наше життя свіже, зелене й сповнене сили, чи приносить свій плід своєчасно? (Див. Псальма 1:3; 92:13, 14; Еремії 17:7, 8.) Приймаймо кожне застереження з готовим серцем, і нехай Христове «Коли хто не пробуває в менї» надасть нової нагальності Його «Пробувайте в менї». Для щирої душі таємниця перебування ставатиме дедалі простішою: це лише усвідомлення того місця, у яке Він мене поставив; лише дитячий спочинок у моєму єднанні з Ним і довірлива певність, що Він мене збереже. О, повірмо ж, що є життя, яке не знає всихання, яке завжди зелене і яке рясно приносить плід!

Засохла! О мій Отче, пильнуй мене, і бережи мене, і не дай нічому ні на мить перешкодити свіжості, яка приходить від повного перебування в Лозі. Нехай сама думка про засохлу вітку наповнить мене святим страхом і пильністю.

Ви завершили: Засохлі вітки

Назад Далі