Розділ 16 · 3 хв читання · 4 хв слухання
Чого лише забажаєте
Коли пробувати мете в менї, а слова мої пробувати муть в вас, то, чого схочете, просити мете, і станеть ся—Йоана 15:7
Усе становище вітки в лозі — це безперервна молитва. Безустанно вона кличе: «О моя лозо, пошли сік, якого я потребую, щоб приносити Твій плід». І її молитви ніколи не лишаються без відповіді: вона просить того, чого потребує, чого хоче, — і так стається.
Здорове життя віруючого в Христі так само є безперервною молитвою. Свідомо чи несвідомо він живе в постійній залежності. Слово його Господа — «Не можете робити нїчого» — навчило його, що його прохання й отримання мають бути не менш безперервними, ніж перебування вітки в лозі. Обітниця нашого тексту дає нам безмежну сміливість: «Чого схочете, просити мете, і станеть ся».
Ця обітниця дана в безпосередньому зв’язку з приношенням плоду. Обмеж її собою і своїми потребами — і ти позбавиш її сили; ти позбавиш себе сили привласнити її. Христос посилав цих учнів, і вони були готові віддати своє життя за світ; їм Він дав розпоряджатися скарбами неба. Їхні молитви мали принести Духа й силу, яких вони потребували для своєї праці.
Ця обітниця дана в безпосередньому зв’язку з приходом Духа. Про Духа в притчі не згадано, так само як не згадано про сік лози. Але і те, і те мається на увазі від початку до кінця. У розділі, що передує притчі, наш Господь говорив про Святого Духа у зв’язку з їхнім внутрішнім життям: що Він буде в них і відкриватиме Себе в них (14:15-23). У наступному розділі Він говорить про Святого Духа у зв’язку з їхньою працею: що Він прийде до них, викриє світ і прославить Його (16:7-14). Щоб скористатися необмеженими обітницями молитви, ми мусимо бути людьми, сповненими Духа і цілком відданими ділу й славі Ісуса. Дух поведе нас в істину її змісту й певність її здійснення.
Усвідоммо, що виконати своє покликання — приносити багато плоду — ми можемо, лише багато молячись. У Христі приховані всі скарби, яких потребують люди довкола нас; у Ньому всі Божі діти благословенні всяким духовним благословенням; Він сповнений благодаті й істини. Але потрібна молитва, багато молитви, сильної молитви віри, щоб звести ці благословення додолу. І так само пам’ятаймо, що ми не можемо привласнити цієї обітниці без життя, відданого людям. Багато хто намагається взяти обітницю, а потім роззирається, про що б попросити. Це не той шлях, а якраз протилежний. Нехай серце обтяжить потреба душ і наказ спасати їх — і прийде сила вимагати сповнення обітниці.
Ухопімося за неї як за одне з одкровень нашого дивовижного життя в Лозі: Він каже нам, що коли ми просимо в Його Ім’я, силою нашого єднання з Ним, то хоч би що це було, нам буде дано. Душі гинуть, бо надто мало молитви. Божі діти немічні, бо надто мало молитви. Ми приносимо так мало плоду, бо так мало молитви. Віра в цю обітницю зробила б нас сильними в молитві; не спочиваймо, доки вона не ввійде в саме наше серце і не потягне нас у силі Христовій витривало трудитися й боротися в молитві, доки благословення не прийде в силі. Бути віткою означає не лише приносити плід на землі, а й мати силу в молитві зводити благословення з неба. Перебувати повністю — означає багато молитися.
Чого схочете, просити мете. О мій Господи, чому наші серця так мало здатні прийняти ці слова в їхній божественній простоті? О, дай мені побачити, що нам потрібна не менше ніж ця обітниця, щоб подолати сили світу й сатани! Навчи нас молитися з вірою в цю Твою обітницю.