Насамперед Царство

Маттея 6:33. — Шукайте перш царства Божого.

Ви чули, що в християнському житті й християнській праці потрібна єдність. А де ж та ланка єдності між життям Церкви, життям окремого віруючого і працею, яку треба виконати серед язичників?

Один із виразів цієї єдності — «Шукайте перш царства Божого» (Маттея 6:33). Це не означає, як багато хто розуміє: «Шукай спасіння; намагайся ввійти в Царство, а тоді дякуй Богові й спочивай там».

Значення цього слова зовсім інше й безмежно ширше. Воно означає: нехай Царство Боже в усій його широті й довжині, в усій його небесній славі й силі — нехай Царство Боже буде тим єдиним, для чого ви живете, і все інше додасться вам. «Шукайте перш царства Божого». Дозвольте мені просто спробувати відповісти лише на два дуже прості запитання: перше — «Чому Царство Боже має бути першим?», і друге — «Як це може бути?» Отже, перше: «Чому має бути саме так?»

Бог створив нас розумними істотами, тож що ясніше ми бачимо, що за законом природи, за доречністю речей те, що поставлено перед нами, слушне і є абсолютною необхідністю, то охочіше ми приймаємо його і прагнемо до нього. То чому ж Христос каже: «Шукайте перш царства Божого»?

Якщо хочете зрозуміти причину, погляньте на Бога і погляньте на людину. Погляньте на Бога. Хто такий Бог? Велика Істота, для Якої одної існує всесвіт і в Якій одній він може мати своє щастя. Усе вийшло від Нього. І ніде, крім Нього, всесвіт не знайде ні спочинку, ні радості. О, якби християни розуміли й вірили, що Бог — джерело щастя, досконалого, вічного блаженства! Що б тоді було? Кожен християнин сказав би: «Що більше Бога я можу мати, то я щасливіший. Що більше Божої волі, що більше Божої любові, що більше спілкування з Богом, то щасливіше».

Як християни, якби вірили в це всім серцем, з найбільшою легкістю відмовилися б від усього, що відділяло б їх від Бога! Чому нам так важко перебувати в спілкуванні з Богом? Один молодий служитель якось сказав мені: «Чому мене набагато більше цікавить навчання в кабінеті, ніж молитва, і як ви можете навчити мене мистецтва спілкування з Богом?» Я відповів: «О мій брате, якщо ми маємо хоч якесь правдиве уявлення про те, Хто такий Бог, мистецтво спілкування з Ним прийде саме собою і стане насолодою». Так, якби ми вірили, що Бог — радість для кожного, хто приходить до Нього, джерело безмежного благословення, то як ми віддали б усе заради Нього! Хіба це не набагато сильніша принада, ніж будь-що у світі? Хіба не радість, поставлена перед нами, вабить нас у кожній красі, у кожній чесноті, у кожному прагненні?

Якщо ми віримо, що Бог — джерело радості, солодощів і сили благословляти, то як наші серця відвернуться від усього й скажуть: «О, краса мого Бога! Я радію лише Ним». Та, на жаль, багатьом Царство Боже видається тягарем, чимось неприродним. Воно здається напругою, і ми шукаємо якогось відпочинку у світі, і Бог — не головна наша радість. Я приходжу до вас із вістю. Через те, що Бог є Безмежна Любов, Безмежне Благословення, слушно — і більше того, це наш найвищий привілей — слухати Христових слів і шукати Бога та Його Царства насамперед і понад усе.

А тоді погляньте ще раз на людину, на природу людини. Для чого створено людину? Щоб жити в подобі Божій, як Його образ, — див. 1 Мойсея 1:26. Отож, якщо нас створено на образ і подобу Божу, ми не можемо знайти свого щастя ні в чому, крім того, в чому Бог знаходить Своє щастя. Що більше ми подібні до Нього, то щасливіші. А в чому Бог знаходить Своє щастя? У двох речах: у вічній праведності та у вічній доброчинності.

Бог — праведність вічна. «Бог сьвітло, і нїякої у Нього темряви» (1 Йоана 1:5). Царство, панування, влада Бога не принесе нам нічого, крім праведності. «Шукайте перш царства Божого та правди Його». Якби люди знали, що таке гріх, і якби справді прагнули звільнитися від усього, що схоже на гріх, якою величною була б ця вість! Ісус приходить, щоб привести мене до Бога і Його праведності. Нас створено, щоб ми були подібні до Бога в Його досконалій праведності й святості. Яка перспектива! І в Його любові теж.

Ось що означає Царство Боже: що в Бозі є влада всесвітньої любові. Він любить, і любить, і ніколи не перестає любити, і прагне благословити всіх, хто піддасться Його благанням. Бог є Світло, і Бог є Любов.

А тепер ця вість звертається до людини. Чи можете ви уявити вище шляхетство, чи можете уявити щось величніше, ніж стати туди, де стоїть Бог, і бути єдиним із Богом у Його Царстві, тобто щоб Його Царство сповнювало ваше серце, щоб Сам Бог був вашим Царем і вашою часткою? Так, друзі мої, пам’ятаймо, що ми не повинні лише намагатися здобути то одне, то інше благословення Царства. Слава Царства ось у чому: це Царство Боже, де Бог — усе в усьому. Французька імперія за життя Наполеона мала своїм ідеалом військову славу. Серце кожного француза тремтіло від імені Наполеона — людини, що дала імперії її славу. Якби ми усвідомили, що це означає — наш Бог бере нас у Своє Царство і вкладає Своє Царство в нас, а разом із Царством ми маємо Самого Бога, Того Благословенного, Який володіє нами, — то, певно, ніщо не могло б так запалити наші серця, як це.

Царство Боже — насамперед! Благословенне ім’я Його! Погляньте на людину. Я не говорю про людські гріхи, про людську нужденність, про те, як людина всюди шукає насолоди, спочинку і визволення від гріха, але кажу лише: подумайте, чим є людина за творінням, і подумайте, чим вона є тепер за відкупленням; і нехай кожне серце скаже: «Це слушно. Немає блаженства і слави, подібних до слави Царства. Царство Боже має бути першим у всьому моєму житті й єстві».

Але тепер постає важливе запитання: «Як мені цього досягти?» Тут ми підходимо до великого питання, яке непокоїть життя десятків тисяч християн по всьому світу. І дивно, що їм так дуже важко знайти відповідь; що десятки тисяч не можуть дати відповіді, а інші, коли відповідь дано, не можуть її зрозуміти. Того дня, коли сотник знайшов свою радість у відданості Римській імперії, вона заволоділа ним з усією своєю силою і славою. Дорогі друзі, як нам досягти того блаженного становища, коли Царство Боже сповнить наші серця таким запалом, що саме собою буде першим щодня? Відповідь насамперед така: віддати заради нього все. Ви чули про римського воїна, що віддав свою душу, свої почуття, своє життя, який віддав усе, аби бути воїном; і ви часто бачили в історії, давній і новій, як люди, що не були воїнами, жертвували життям за короля чи за батьківщину.

Ви чули, як багато років тому в Південно-Африканській Республіці велася визвольна війна. Після трьох років гноблення з боку англійців народ сказав, що більше цього не терпітиме, і люди зібралися разом, щоб боротися за свою свободу. Вони знали, які вони слабкі в порівнянні з англійською могутністю, але казали: «Ми мусимо мати свою свободу». Вони зв’язали себе обітницею боротися за неї, а коли цю обітницю було складено, розійшлися по домівках готуватися до боротьби. Такий трепет запалу пройшов тією країною, що в багатьох випадках жінки, коли їхнім чоловікам могли дозволити лишитися вдома, казали їм: «Ні, іди, хоч тобі й не наказано».

Були матері, які, коли одного сина кликали на фронт, казали: «Ні, беріть двох, трьох». Кожен чоловік і кожна жінка були готові вмерти. Це справді було: «Наша країна насамперед, понад усе». Так само, друзі, мусить бути й з вами, якщо ви хочете, щоб це дивовижне Царство Боже заволоділо вами. Благаю вас щедротами Божими: віддайте заради нього все. Ви не одразу знаєте, що це може означати, але візьміть ці слова і промовте їх біля підніжжя Божого: «Будь-що, усе — заради Царства Божого». Тримайтеся цього неухильно, і Святим Духом ваш Бог почне відкривати вам подвійне благословення: з одного боку, блаженство Царства, яке приходить заволодіти вашим серцем, а з другого — блаженство віддання себе Йому, жертви й відмови від усього заради Нього.

«Царство Боже насамперед!» Як мені дійти до того блаженного життя? Відповідь: «Віддай заради нього все».

А тоді друга відповідь була б така: живіть кожен день і кожну годину свого життя в покірному прагненні втримати це становище. Є люди, які чують це слово, кажуть, що воно правдиве і що вони хочуть йому коритися. Але якби ви спитали їх, скільки часу вони щодня проводять із Богом, ви були б здивовані й засмучені, почувши, як мало часу вони Йому віддають. Цінність, яку ми надаємо речам, ми доводимо часом, який їм присвячуємо.

Царство має бути першим щодня і цілий день. Нехай Царство буде першим кожного ранку. Починайте день із Богом, і Сам Бог утримає Своє Царство у вашому серці. Тільки повірте в це. Рим робив усе можливе, щоб утримати владу над людиною, яка віддала себе, щоб жити для нього. Коли так, то наскільки більше живий Бог утримає Свою владу у вашій душі, якщо ви скоритеся Йому? Так, Він справді це зробить. Прийдіть до Нього; тільки прийдіть і віддайте себе Йому в спілкуванні через Христа Ісуса. Прагніть зберігати це спілкування з Богом цілий день.

Ах, друзі, людина не може мати Царство Боже на першому місці, а часом, для відпочинку, скидати його й шукати втіхи в речах цього світу. Люди потай думають, що життя стане надто урочистим, надто напруженим, що буде надто важко щомиті дня, від ранку до вечора, мати Царство Боже на першому місці. Кожен одразу бачить, як хибно так думати. Присутність Божої любові має щомиті бути нашою найвищою радістю.

Тож моє останнє зауваження у відповідь на запитання «Як це може бути?» таке: це можливо лише силою Святого Духа. Пам’ятаймо, що Боже Слово звертається до нас словами: «сповняйте себе Духом» (Єфесян 5:18); і якщо ви вдовольняєтеся меншою мірою Духа, ніж пропонує Бог, не піддаючись цілком і повністю, щоб сповнитися Духом, ви не виконуєте заповіді. Але послухайте: Бог зробив дивовижне приготування.

Ісус Христос прийшов, проповідуючи Євангелію Царства, і звіщав: «Наближилось бо царство небесне» (Маттея 4:17). Він сказав: «Єсть деякі між стоячими тут, що не вкусять смерти, аж поки побачять Сина чоловічого, грядущого в царстві своїм» (Маттея 16:28). Учням Він сказав: «царство Боже у вас усерединї» (Луки 17:21). А коли ж прийшло Царство — те Царство Боже на землі? Коли зійшов Святий Дух.

У день Вознесіння Цар пішов і сів на престолі праворуч Бога, і Царство Боже в Христі, Царство Небесне на землі, було започатковане.

Коли зійшов Святий Дух, Він приніс у серце Бога, і Христа, і встановив владу Божу в силі. Боюся, що часом, говорячи про Святого Духа, ми забуваємо одне. Про Святого Духа дуже багато говорять у зв’язку з силою, і слушно, що ми шукаємо сили. Не так багато говорять про Нього у зв’язку з чеснотами. А проте вони завжди важливіші за дари сили — святість, смирення, лагідність, м’якість і любов; ось справжні ознаки Царства. Ми слушно говоримо про Святого Духа як про Єдиного, Хто може вдихнути все це в нас. Але, думаю, є ще третє, чи не важливіше, що ми забуваємо, а саме: в Дусі приходять Сам Отець і Син. Коли Христос уперше обіцяв Святого Духа і говорив про Його близьке пришестя, Він сказав: «Того дня знати мете, що я в Отцї моїм, і ви в менї, а я в вас.

Хто має заповідї мої і хоронить їх, той любить мене; хто ж любить мене, буде люблений від Отця мого, і я любити му його, і обявлюсь йому» (Йоана 14:20-21). Брате, якщо хочеш мати Царство Боже першим у своєму житті, мусиш мати Царство у своєму серці.

Якщо моє серце прагне чогось, мене можуть скувати ланцюгами, але щойно ланцюги ослабнуть, я лечу до предмета своєї прихильності й бажання. Так само й Царство мусить бути в нас, і тоді легко сказати: «Царство насамперед». Але щоб справді мати Царство в собі, ми мусимо мати в собі й Бога Отця, і Христа Сина через Святого Духа. Немає Царства без Царя.

Вас покликано до подоби Христа. О, скільки християн прагнуть то однієї, то другої риси Христової подоби і забувають корінь усього! Що ж є коренем усього? Те, що Христос цілком віддав Себе Богові, Його Царству і славі. Він віддав Своє життя, щоб Боже Царство було встановлене. Зробіть те саме сьогодні й віддайте своє життя Богові, щоб щомиті бути живою жертвою, і Царство прийде з силою у ваше серце. Віддайте себе Христові.

Нехай Христос Цар панує у вашому серці, і Небесне Царство прийде туди, а присутність і влада Божа об’являться в силі. О, подумайте про те дивовижне, що має статися у великій вічності.

Ми читаємо про це в 1 Посланні до Коринтян: Бог довірив Христові Царство, але настає день, коли Христос Сам знову прийде, щоб підкоритися Отцеві, і віддасть Царство Отцеві, щоб Бог був усе, і того дня Христос скаже перед усім всесвітом: «Ось Моя слава: Я повертаю Царство Отцеві!»

Християни, якщо ваш Христос знаходить Свою славу тут, на землі, у тому, щоб умерти й принести Себе в жертву за Царство, а потім у вічності — у тому, щоб віддати Царство Богові, то хіба ж ми з вами не прийдемо до Бога, щоб учинити те саме й вважати все, що маємо, за втрату, аби Царство Боже виявилося і Бог був прославлений?