Живлення словом

«Знайшов я слова твої і неначе з’їв їх; і було слово твоє менї в радість і в веселощі серцю мойму». — Еремії 15:16.

Тут ви маєте перед собою три речі. Перше — знайдення Божого слова. Воно приходить тільки до тих, хто пильно і старанно його шукає. Потім — споживання. Це означає особисте засвоєння задля власного підживлення, узяття слів Божих у саме наше єство. «Він же, озвавшись, сказав: Писано: Не самим хлїбом жити ме чоловік, а кожним словом, що виходить із уст Божих». Маттея 4:4. А потім радість: «Знов, царство небесне подібне скарбу, закопаному на ниві: що, знайшовши його чоловік, приховав, і, радїючи, йде та й продає все, що має, та й купує ту ниву». Маттея 13:44. Ось тут ми і маємо знайдення, засвоєння і радість. «Знайшов я слова твої і неначе з’їв їх; і було слово твоє менї в радість і в веселощі серцю мойму».

Споживання є тут головною, осередковою думкою. Йому передує шукання і знайдення; його супроводжує і за ним іде радість. Воно є єдиною метою і єдиним ужитком першого; воно є єдиною причиною і самим життям другого. У потаємності внутрішньої кімнати як же багато залежить від оцього одного — я з’їв їх!

Щоб усвідомити різницю між цим і знайденням Божих слів, порівняйте те збіжжя, яке чоловік може мати складеним у своїй коморі, з тим хлібом, що він має на своєму столі. Уся пильна праця, яку він поклав на сівбу, на жнива і на засипання свого зерна, уся багата винагорода, яку він одержав за свою дбайливість, не може принести йому користі інакше, як тільки тоді, коли він живиться щоденною часткою того хліба, якого потребує його тіло. У знайденні, у жнивах і в засипанні до комори треба було зважати ось на що: чим більша кількість і чим швидша робота, тим краще. У споживанні ж відбувається якраз протилежне: тут ознакою засвоєння є мала кількість і повільне та безнастанне тривання.

Чи бачите ви застосування цього до вашого вивчення Писання в ранкову варту? Вам треба знайти Божі слова і пильним роздумом опанувати їх, щоб мати їх складеними в розумі й у пам’яті для власного вжитку і для великої радості — радості жнив або радості перемоги; радості здобутого скарбу або подоланих труднощів. І все ж ми мусимо пам’ятати, що це знайдення і посідання Божих слів ще не є тим споживанням їх, яке одне тільки приносить душі Боже життя і Божу силу.

Те, що чоловік зайнятий добрим здоровим збіжжям і посідає його, ще не нагодує його. Те, що хтось глибоко зацікавлений у знанні Божого слова, само собою ще не нагодує душі. «Знайшов я слова твої» — це було перше. «І неначе з’їв їх» — а це принесло радість і веселощі.

А що ж це за споживання? Те збіжжя, яке хлібороб виростив і з якого радів як зі свого власного, не могло живити його життя доти, доки він не взяв його і не з’їв, і не засвоїв його так цілковито, що воно стало частиною його самого, увійшовши в його кров і утворивши саму його кістку і тіло. Це має робитися малою кількістю за один раз, два чи три рази на день, і так кожного дня в році. Такий і є закон споживання. Не цікавість чи успіх мого вивчення Біблії, не зросла ясність погляду чи широта осягнення, яких я набуваю, забезпечують здоров’я і зростання духовного життя. Аж ніяк не вони. Усе це часто залишає єство дуже неосвяченим і недуховним, з дуже малою часткою святості або смиренності Христа Ісуса: потрібне щось зовсім інше. Ісус сказав: «Моя їжа, щоб чинити волю Пославшого мене».

Узяти малу частку Божого слова, якусь певну заповідь або обов’язок нового життя, тихо прийняти її у волю і в любов серця, віддати все своє єство під її владу і обіцяти в силі Господа Ісуса виконати її — оце, а потім і піти та зробити це, — оце і є споживання слова, узяття його в наше найглибше єство, так щоб воно стало сталою частиною самого нашого життя. Так само і з якоюсь правдою чи обітницею: те, що ви з’їли, стає тепер частиною вас самих, і ви носите його з собою, куди б ви не йшли, як частину того життя, яким ви живете.

Ви одразу ж бачите, як ті дві точки відмінності між збіжжям у коморі і хлібом на столі покривають усе ваше вивчення Біблії. Збирання знання Писання — це одна річ. А споживання Божого слова, прийняття його у ваше серце силою животворящого Духа — це щось зовсім, зовсім інше.

І ви бачите, як два закони споживання їжі, на противагу законам її знаходження, завжди мусять бути дотримані. Ви можете зібрати і засипати в комору зерна на цілі роки наперед. Але ви не можете проковтнути такої великої кількості хліба, якої вистачило б на кілька днів. День за днем, і не раз на день, ви споживаєте свою денну їжу. Так само і споживання Божого слова мусить бути малими частками — рівно стільки, скільки душа може щоразу прийняти і перетравити. І це день за днем, від одного кінця року до другого.

Саме таке живлення словом дасть мені змогу сказати: «І було слово твоє менї в радість і в веселощі серцю мойму». Джордж Мюллер каже, що він навчився того, що йому не слід переставати читати Слово, доки він не відчує себе щасливим у Богові: тоді він відчував себе придатним вийти до своєї денної праці.