Канікули

«Се ж знайте, що, коли б знав господар, о которій годинї злодїй прийде, пильнував би, й не дав би підкопати господи своєї». Луки 12:39.

У промові про виховання Едвард Трінг каже: «Могутні години дозвілля з їхніми заняттями є всесильні… Велике питання годин дозвілля мало б бути найважливішим питанням з усіх, бо воно найбільше впливає на характер… Години дозвілля — це та завіса, на якій обертається справжнє виховання». Цей великий майстер у науці виховання побачив, що благородний характер і правдивість єства стоять на першому місці, а вже потім, як друге, — вироблення вміння й сили. Він побачив також, що хоча вчитель може багато зробити словом і ділом, високою вірою і правдивою працею, щоб спонукати і провадити, кожен хлопець мусить виробити свій характер сам. І саме тому, що в години дозвілля, коли він вільний від примусу і від нагляду, хлопець показує, що насправді є в ньому найголовнішим, — саме тому він і говорив про години дозвілля як про всеважливі й всесильні, як про ту завісу, на якій обертається справжнє виховання. У релігії це правдиве надзвичайно.

Тисячі студентів відчували це, не знаючи, як це висловити або як це пояснити.

У коледжі чи в школі їхня ранкова варта мала своє місце в їхньому розкладі. Увесь розум зібраний і напружений до регулярної та систематичної праці, і час на побожні вправи додержується так само справно, як і час на заняття чи на самостійне навчання.

Коли ж настає час відпочинку і людина вільна робити саме те, що їй до вподоби, не один виявляє, що ранкова варта і те спілкування з Богом, яке вона несе, не стали настільки природними, настільки конечною потребою духовного життя і настільки радістю, щоб їхнє додержання не заважало нашій канікулярній утісі. Канікули стають випробуванням характеру, доказом того, наскільки людина могла б сказати разом із Йовом: «Слова уст його хранив я пильнїйш, як мої постанови». Питання годин дозвілля справді є всеважливим. У них я вільно і природно повертаюся до того, що люблю найбільше. У них я доводжу і збільшую силу втримати те, що маю.

Розповідають, що один учитель у великій школі в Америці сказав так: «Найбільша трудність, з якою нам доводиться змагатися, — це літня вакація. Саме тоді, коли ми довели хлопця до доброго рівня дисципліни і він відгукується на найкращі ідеали, ми втрачаємо його, а коли він вертається назад восени, нам доводиться починати і робити все це наново від самого початку.

Літні канікули просто розкладають його». Це твердження, що стосується звичайного навчання і звичайного обов’язку, є сильним: у певних межах воно не менше стосується і релігійного життя.

Раптове послаблення регулярних звичок і та тонка думка, ніби цілковита свобода робити те, що хочеться, означає цілковите щастя, відкидають не одного молодого студента назад у його християнському житті.

Немає жодного іншого питання, у якому було б потрібніше, щоб старші й досвідченіші члени Студентського товариства допомагали своїм молодшим членам і оберігали їх, ніж оце саме. Здобуток багатьох місяців може бути втрачений через недбальство одного-єдиного тижня. Ми ж не знаємо, о котрій годині приходить злодій. Дух ранкової варти означає безнастанну пильність цілий день і кожного дня.

Є різні сторони, з яких можна поставити перед студентом і цю небезпеку, і безпеку від неї. Разом із канікулами ми звільняємося від тих шкільних правил, під якими живемо під час нашого перебування там. Але є й інші закони: закони моралі і закони здоров’я, від яких немає і не буває жодного послаблення. Нехай же студента буде застережено, що заклик до щоденного спілкування з Богом належить не до першого, а до другого розряду. Так само, як він потребує щодня під час канікул їсти і дихати, так само він потребує щодня їсти Хліб і дихати Повітрям Неба.

Поясніть ясно, що ранкова варта є не тільки обов’язком, але й невимовним привілеєм і невимовною втіхою. Спілкування з Богом, перебування в Христі, любов до Слова і роздумування над ним цілий день — для нового єства ці речі є життям і силою, здоров’ям і радістю.

Дивіться на них у цьому світлі; віруйте в силу нового єства всередині і чиніть згідно з нею; і хоча ви цього не відчуваєте, воно справдиться. Уважайте це за радість — і воно стане для вас радістю.

А над усе усвідомте, що світ потребує вас і покладається на вас, щоб ви були його світлом. Христос чекає на вас як на члена Свого тіла, щоб день за днем звершувати Свою спасенну працю через вас. Ані Він, ані світ, ані ви самі не можете дозволити собі втратити жодного дня. Бог створив і викупив вас на те, щоб через вас Він міг — так само безнастанно, як сонцем Він освітлює світ, — давати Своєму світлу, і Своєму життю, і Своїй любові сяяти на людей.

Вам треба щодня бути у сполученні з джерелом усякого світла. Не думайте навіть просити собі канікулярного звільнення від цієї єдності. А ще менше — брати його самовільно. Цінуйте канікули за той особливий час, який вони дають вам, щоб вивчити те, що лежало поза вашим звичайним курсом вивчення Біблії. Цінуйте ваші канікули за особливу нагоду більшого спілкування з Отцем і Сином. Замість того, щоб вони стали пасткою, замість того, щоб уся ваша сила вичерпувалася лише на те, аби вас утримати від утрати здобутого, цінуйте канікули як благословенний час благодаті і перемоги над собою і над світом, час великого примноження благодаті й сили, час, коли вас благословляють і роблять благословенням.