Починай день із молитви

Я повинен помолитися, перш ніж побачу будь-кого. Часто, коли я довго сплю або рано зустрічаюся з іншими, буває вже одинадцята чи дванадцята година, перш ніж я стаю до таємної молитви. Це жалюгідний порядок. Він суперечить Писанню. Христос уставав ще до світанку й відходив у пустинне місце. Давид каже: «Тебе шукаю пильно!»; «Досьвіта почуєш, Господи, мій голос». Сімейна молитва втрачає багато своєї сили й солодкості, і я не можу принести жодної користі тим, хто приходить до мене по допомогу. Сумління почувається винним, душа — ненагодованою, світильник — незаправленим. А коли потім я стаю до таємної молитви, душа часто буває розладнана, тож я відчуваю, що куди краще починати з Бога — спершу побачити Його обличчя, наблизити свою душу до Нього раніше, ніж вона наблизиться до когось іншого.— Роберт Мюррей Мак-Чейн

ЛЮДИ, які найбільше зробили для Бога в цьому світі, рано ставали на коліна. Хто розтринькує ранні ранкові години, їхню нагоду й свіжість, на інші заняття замість того, щоб шукати Бога, той мало просунеться в пошуках Його решту дня. Якщо Бог не перший у наших думках і зусиллях уранці, то до кінця дня Він буде на останньому місці.

За цим раннім уставанням і ранньою молитвою стоїть палке бажання, яке жене нас у цей пошук Бога. Ранкова млявість — ознака млявого серця. Серце, яке зранку зволікає шукати Бога, втратило смак до Бога. Серце Давида палко рвалося до Бога. Він голодував і прагнув Бога, і тому шукав Бога рано, ще до світанку. Постіль і сон не могли скувати його душу, що так жадібно поривалася до Бога. Христос прагнув спілкування з Богом; і тому, вставши задовго до світанку, Він відходив на гору помолитися. Учні, коли зовсім прокидалися й соромилися того, що дали собі поблажку, знали, де Його шукати. Ми могли б перебрати весь перелік людей, які могутньо вплинули на світ для Бога, і побачили б, що всі вони рано шукали Бога.

Бажання Бога, яке не може розірвати кайданів сну, — річ немічна, і воно мало чим послужить Богові після того, як досхочу догодить собі. Бажання Бога, яке на початку дня так далеко відстає від диявола й світу, ніколи їх не наздожене.

Не саме лише ранні вставання виводять людей у перші ряди й роблять їх полководцями Божого війська, а палке бажання, яке збурює й розриває всі кайдани самопотурання. Проте вставання дає бажанню вихід, зростання й силу. Якби ці люди вилежувалися в ліжку й догоджали собі, бажання згасло б. Бажання будило їх і напружувало всі їхні сили для Бога, а те, що вони прислухалися до поклику й корилися йому, давало їхній вірі міцно вхопитися за Бога й відкривало їхнім серцям Бога найсолодше й найповніше; і ця сила віри та повнота об’явлення зробили їх святими з-поміж святих, і сяйво їхньої святості дійшло до нас, і ми ввійшли в насолоду їхніми перемогами. Але ми лише досхочу насолоджуємося, а самі нічого не творимо. Ми будуємо їм гробниці й пишемо їм епітафії, але пильно стережемося, щоб не наслідувати їхнього прикладу.

Нам потрібне покоління проповідників, які шукають Бога, і шукають Його рано, які віддають Богові свіжість і росу своїх зусиль, а натомість здобувають свіжість і повноту Його сили, щоб Він був для них як роса, сповнений радості й сили, крізь усю спеку й працю дня. Наші лінощі в пошуках Бога — ось наш кричущий гріх. Діти цього світу набагато мудріші за нас. Вони при ділі й зрання, і допізна. Ми не шукаємо Бога палко й старанно. Жодна людина не здобуває Бога, якщо не женеться за Ним щосили, і жодна душа не женеться щосили за Богом, якщо не шукає Його рано-вранці.