Приклади молитовних людей

Молитва — це найвища напруга, на яку тільки здатний людський розум; молитва, тобто, з цілковитим зосередженням усіх здібностей. Переважна більшість світських і вчених людей абсолютно нездатна до молитви.— Семюел Тейлор Колрідж

ЄПИСКОП ВІЛСОН каже: «У щоденнику Г. Мартіна мене насамперед вражають дух молитви, час, який він присвячував цьому обов’язку, і його палкість у ній».

Пейсон протер тверді дерев’яні дошки до жолобків там, де так часто й так довго впиралися його коліна. Його біограф пише: «Його незмінна постійність у молитві, хоч би якими були обставини, — найпомітніший факт його життя, і вона вказує на обов’язок усіх, хто хотів би дорівнятися до його величі. Його палким і наполегливим молитвам, безперечно, слід великою мірою приписати його визначний і майже безперервний успіх».

Маркіз де Ренті, для якого Христос був найдорожчим, наказав своєму слузі покликати його від молитви, коли мине пів години. Слуга тоді побачив його обличчя крізь шпарину. Воно було позначене такою святістю, що йому не хотілося його турбувати. Губи маркіза ворушилися, але сам він зберігав цілковиту тишу. Слуга чекав, доки минуло три пів години; тоді він покликав його, і той підвівся з колін, промовивши, що пів години надто коротке, коли він спілкується з Христом.

Брейнерд казав: «Я люблю бути на самоті у своїй хатині, де можу проводити багато часу в молитві».

Вільям Бремвел славиться в анналах методизму особистою святістю, дивовижним успіхом у проповідуванні та чудесними відповідями на свої молитви. Він молився годинами поспіль. Він майже жив на колінах. Він об’їжджав свої округи, мов полум’я вогню. Той вогонь розпалювався часом, який він проводив у молитві. Нерідко він проводив до чотирьох годин поспіль у молитві на самоті.

Єпископ Ендрюс щодня проводив більшу частину п’яти годин у молитві й побожних вправах.

Сер Генрі Гевлок завжди проводив перші дві години кожного дня наодинці з Богом. Якщо табір знімали о 6-й ранку, він вставав о четвертій.

Граф Кернс щодня вставав о шостій годині, щоб виділити півтори години на вивчення Біблії та молитву, перш ніж о чверть на восьму провести сімейне богослужіння.

Успіх доктора Джадсона в молитві пояснюється тим, що він віддавав молитві багато часу. Ось що він каже про це: «Влаштуй свої справи, якщо можливо, так, щоб ти міг неквапливо присвячувати дві-три години щодня не лише побожним вправам, а й самому акту таємної молитви та спілкування з Богом. Намагайся сім разів на день відходити від справ і товариства й підносити свою душу до Бога на самоті. Починай день, встаючи після півночі, і присвячуй трохи часу цій священній праці серед тиші й темряви ночі. Нехай світанок застане тебе за тією ж працею. Нехай години дев’ята, дванадцята, третя, шоста і дев’ята вечора будуть свідками того самого. Будь рішучим у Його справі. Роби всі можливі жертви, щоб її зберегти. Пам’ятай, що час твій короткий і що не можна дозволити справам і товариству вкрасти в тебе твого Бога». Неможливо, скажемо ми, — фанатичні настанови! Доктор Джадсон справив вплив на цілу імперію для Христа й заклав основи Божого Царства з незнищенного граніту в самому серці Бірми. Він мав успіх — один із небагатьох людей, які потужно вплинули на світ для Христа. Багато людей з більшими дарами, генієм і вченістю, ніж він, не залишили такого сліду; їхня релігійна праця — як сліди на піску, а він вирізьбив свою працю на алмазі. Таємницю її глибини й тривкості знаходимо в тому, що він віддавав час молитві. Він тримав залізо розпеченим до червоного молитвою, і Божа майстерність викувала з нього щось тривке й сильне. Жодна людина не може звершити великої й тривкої праці для Бога, якщо вона не людина молитви, і жодна людина не може бути людиною молитви, якщо не віддає багато часу молитві.

Хіба правда, що молитва — це просто виконання звички, нудне й механічне? Дрібна вправа, до якої нас привчили, аж поки млявість, стислість і поверховість не стали її головними рисами? «Хіба правда, що молитва, як вважають, — це мало що інше, як напівпасивна гра почуттів, що мляво тече протягом хвилин чи годин легкої задуми?» Каноник Ліддон продовжує: «Нехай дадуть відповідь ті, хто справді молився. Іноді вони описують молитву, як патріарх Яків, — як боротьбу з Невидимою Силою, яка в ревному житті нерідко може тривати до пізніх нічних годин або навіть до світанку. Іноді вони разом зі святим Павлом говорять про спільне заступництво як про спільну боротьбу. Молячись, вони дивляться на Великого Заступника в Гефсиманії, на краплі крові, що падають на землю в тій агонії покори й жертви. Настирливість — сама суть успішної молитви. Настирливість означає не мрійливість, а тривалу працю. Саме через молитву особливо царство небесне здобуваєть ся силою, і хто здобуває, той силоміць бере його. Покійний єпископ Гамільтон казав, що „жодна людина, найпевніше, не зробить багато добра в молитві, якщо не почне з того, щоб дивитися на неї як на працю, до якої треба готуватися і в якій треба витривало перебувати з усією ревністю, яку ми вкладаємо в справи, що, на нашу думку, водночас найцікавіші й найнеобхідніші“».