Наодинці з Богом

«Ти ж, коли молиш ся, увійди в хатину твою та, зачинивши двері, помолись Отцю твоєму потай; а Отець твій, що бачить потайне, віддасть тобі прилюдно». Маттея 6:6.

Покликавши Своїх перших учнів, Ісус дав їм Своє перше прилюдне навчання на горі. Там Він виклав їм Царство Боже, його закони і його життя. У цьому Царстві Бог не лише Цар, а й Отець; Він не лише все дає, а й Сам є всім. Лише в пізнанні Його і в спілкуванні з Ним — блаженство цього Царства. Тож цілком природно, що об’явлення про молитву й молитовне життя стало частиною Його навчання про нове Царство, яке Він прийшов установити. Мойсей не дав ані заповіді, ані постанови щодо молитви; навіть пророки мало говорять безпосередньо про обов’язок молитви; саме Христос навчає про молитву.

Перше, чого Господь навчає Своїх учнів, — це те, що вони повинні мати таємне місце для молитви; кожен мусить мати якийсь усамітнений куточок, де він може бути наодинці зі своїм Богом. Кожен учитель мусить мати класну кімнату. Ми вже навчилися пізнавати й приймати Ісуса як нашого єдиного Учителя в школі молитви. Він уже навчив нас у Самарії, що поклоніння більше не прив’язане до часу й місця; що поклоніння, духовне і правдиве поклоніння, — це справа духу й життя; ціла людина всім своїм життям має поклонятися духом і правдою. Він хоче, щоб кожен сам обрав собі певне місце, де Він міг би щодня з ним зустрічатися. Та внутрішня кімната, те усамітнене місце — це Ісусова класна кімната.

Це місце може бути будь-де; воно може змінюватися з дня на день, якщо нам доводиться міняти житло; але таємне місце мусить бути, а з ним і тихий час, коли учень ставить себе перед лицем Учителя, щоб Він приготував його до поклоніння Отцеві. Лише там, але там напевно, Ісус приходить до нас, щоб навчити нас молитися.

Учитель завжди дбає про те, щоб його класна кімната була світлою й привабливою, сповненою світла й повітря неба, — місцем, куди учні прагнуть приходити і де люблять залишатися. У Своїх перших словах про молитву в Нагірній проповіді Ісус прагне поставити перед нами внутрішню кімнату в найпривабливішому світлі. Якщо уважно прислухаємося, то скоро помітимо, що найголовніше Він має сказати нам про наше перебування там. Тричі Він уживає ім’я Отця: «помолись Отцю твоєму потай; а Отець твій, що бачить потайне, віддасть тобі прилюдно». Маттея 6:6. «Отець ваш знає, чого вам треба, перш нїж просите в Него». Маттея 6:8.

Перше в молитві у внутрішній кімнаті — це: я мушу зустрітися зі своїм Отцем. Світло, що сяє в цій кімнаті, мусить бути світлом Отцевого обличчя. Свіже повітря неба, яким Ісус хотів би наповнити атмосферу, де я маю дихати й молитися, — це Божа Отцівська любов, безмежне Отцівське серце Бога. Тож кожна думка чи прохання, які ми видихаємо, будуть простою, щирою, дитячою довірою до Отця. Ось як Учитель навчає нас молитися: Він вводить нас у живу присутність Отця. Те, про що ми там молимося, мусить мати силу. Прислухаймося ж уважно, щоб почути, що Господь хоче сказати нам. По-перше: «помолись Отцю твоєму потай». Маттея 6:6.

Бог — це Бог, Який ховається від тілесного ока. Доки в нашому поклонінні Богові ми зайняті головно власними думками й зусиллями, ми не зустрінемо Того, Хто є Дух, Невидимого. Але людині, яка відступає від усього, що належить світові й людям, і готується чекати на одного лише Бога, Отець об’явить Себе.

Коли вона залишає світ і життя світу, зрікається їх і зачиняється від них, коли віддає себе, щоб Христос повів її в таємницю Божої присутності, — над нею зійде світло Отцевої любові.

Таємність внутрішньої кімнати і зачинені двері, цілковите відокремлення від усього довкола — це образ тієї внутрішньої духовної святині, таємного місця Божої скинії за завісою, де наш дух справді входить у дотик із Невидимим. І тому вже на самому початку наших пошуків таємниці дієвої молитви нас навчено пам’ятати, що саме у внутрішній кімнаті, де ми наодинці з Отцем, ми навчимося молитися правильно.

Отець — у тайні. Цими словами Ісус навчає нас, де Він чекає на нас, де Його завжди можна знайти. Християни часто нарікають, що їхня особиста молитва не така, якою мала б бути. Вони почуваються слабкими й грішними, серця їхні холодні й темні; їм здається, ніби їм так мало про що молитися, а в тому малому — мало або й зовсім нема віри чи радості. Вони знеохочені, і їх утримує від молитви думка, що вони не можуть прийти до Отця так, як належить, чи так, як їм хотілося б. Дитино Божа! Послухай свого Учителя. Він каже тобі, що коли ти йдеш на особисту молитву, твоєю першою думкою має бути: Отець — у тайні, Отець чекає мене там. Саме тому, що твоє серце холодне й немолитовне, увійди в присутність люблячого Отця. Як батько милосердиться над дітьми, так Господь милосердиться над тобою. Не думай про те, як мало ти маєш принести Богові, а про те, як багато Він хоче дати тобі. Просто стань перед Ним і поглянь у Його обличчя; подумай про Його любов, Його дивовижну, ніжну й милосердну любов.

Просто скажи Йому, яке все грішне, холодне й темне: саме любляче серце Отця дасть світло й тепло твоєму серцю.

О, зроби те, що каже Ісус: просто зачини двері й помолися своєму Отцю, Який у тайні. Хіба ж не дивовижно — мати змогу піти наодинці з Богом, безмежним Богом, а тоді звести очі й сказати: Мій Отче! «Отець твій, що бачить потайне, віддасть тобі прилюдно». Маттея 6:6. Тут Ісус запевняє нас, що таємна молитва не може бути безплідною: її благословення виявиться в нашому житті. Перебуваючи потай наодинці з Богом, ми маємо довірити Йому наше життя перед людьми; Він винагородить нас прилюдно; Він подбає про те, щоб відповідь на молитву стала явною в Його благословенні на нас. Так наш Господь хоче навчити нас, що як безмежна Отцівська любов і вірність — це те, з чим Бог зустрічає нас у тайні, так і з нашого боку має бути дитяча простота віри, упевненість, що наша молитва справді зводить на нас благословення.

«Вірувати мусить бо, хто приходить до Бога, що Він єсть, і хто Його шукає, тих нагороджує». Євреїв 11:6. Не від сильного чи палкого почуття, з яким я молюся, залежить благословення внутрішньої кімнати, а від любові й сили Отця, Якому я довіряю свої потреби. І тому Учитель має лише одне бажання: Пам’ятай, що твій Отець бачить і чує в тайні; іди туди, і перебувай там, і знову виходь звідти з упевненістю: Він винагородить. Довір Йому це; покладися на Нього: молитва до Отця не може бути марною; Він винагородить тебе прилюдно.

Щоб іще більше утвердити цю віру в Отцівську любов Божу, Христос промовляє третє слово: «Отець ваш знає, чого вам треба, перш нїж просите в Него». Маттея 6:8. На перший погляд може здатися, ніби ця думка робить молитву менш потрібною: адже Бог знає значно краще за нас, чого нам треба. Але що глибше ми проникаємо в те, чим справді є молитва, то більше ця істина допомагатиме зміцнювати нашу віру. Вона навчить нас, що нам не треба, як поганам, множеством і наполегливістю наших слів змушувати неохочого Бога вислухати нас. Вона приведе нас до святої вдумливості й тиші в молитві, бо підказує питання: Чи справді мій Отець знає, що мені це потрібно? А коли Дух приведе нас до певності, що наше прохання справді є тим, що, згідно зі Словом, потрібне нам для Божої слави, вона дасть нам дивовижну відвагу сказати: Мій Отець знає, що мені це потрібно і що я мушу це мати. А якщо відповідь забариться, вона навчить нас у тихій витривалості триматися: Отче! Ти знаєш, що мені це потрібно.

О, благословенна свобода й простота дитини, яку Христос, наш Учитель, так хотів би виплекати в нас, коли ми наближаємося до Бога! Дивімося на Отця, доки Його Дух не витворить її в нас. Іноді в наших молитвах, коли нам загрожує небезпека так захопитися своїми палкими, наполегливими проханнями, що ми забуваємо, що Отець знає і чує, — зупинімося і просто тихо скажімо: Мій Отець бачить, мій Отець чує, мій Отець знає; це допоможе нашій вірі прийняти відповідь і сказати: «знаємо, що одержуємо прошення від Него».

А тепер усі ви, хто вже вступив до школи Христа, щоб навчитися молитися, прийміть ці уроки, втілюйте їх у життя і довіряйте Йому, що Він удосконалить вас у них. Перебувайте багато у внутрішній кімнаті за зачиненими дверима — відгороджені від людей, зачинені з Богом; саме там Отець чекає на вас, і саме там Ісус навчить вас молитися. Бути наодинці в тайні з Отцем — ось ваша найвища радість. Бути певними, що Отець прилюдно винагородить таємну молитву, так що вона не може залишитися без благословення, — ось ваша сила день у день. А знати, що Отець знає, що вам потрібне те, про що ви просите, — ось ваша свобода приносити Йому кожну потребу з певністю, що ваш Бог сповнить її за Своїм багатством у славі, у Христі Ісусі.

Благословенний Спасителю, усім серцем я благословляю Тебе за те, що Ти встановив внутрішню кімнату як школу, де Ти зустрічаєшся з кожним Своїм учнем наодинці й об’являєш йому Отця. О мій Господи! Так зміцни мою віру в ніжну любов і доброту Отця, щоб щоразу, коли я почуваюся грішним чи стривоженим, моєю першою мимовільною думкою було піти туди, де, я знаю, Отець чекає на мене і де молитва ніколи не може залишитися без благословення. Нехай думка про те, що Він знає мою потребу ще до того, як я попрошу, приведе мене у великому спокої віри до певності, що Він дасть те, чого потребує Його дитя. О, нехай місце таємної молитви стане для мене найулюбленішим місцем на землі.

Господи! Вислухай мене, коли я молюся, щоб Ти благословив внутрішні кімнати Твого віруючого народу повсюди. Нехай Твоє дивовижне об’явлення Отцівської ніжності звільнить усіх молодих християн від кожної думки про таємну молитву як про обов’язок чи тягар і приведе їх до того, щоб вони вважали її найвищим привілеєм свого життя, радістю й благословенням. Поверни всіх, хто знеохочений, бо не може знайти нічого, що приніс би Тобі в молитві. Дай їм зрозуміти, що їм треба лише прийти зі своєю порожнечею до Того, Хто має все, щоб дати, і радіє це робити. Нехай їхньою єдиною думкою буде не те, що вони мають принести Отцеві, а те, що Отець чекає дати їм.

І особливо благослови внутрішню кімнату всіх Твоїх слуг, які працюють для Тебе, як місце, де їм об’являються Божа істина й Божа благодать, де їх щодня помазують свіжою олією, де відновлюється їхня сила і де вірою приймаються благословення, якими вони мають благословляти своїх ближніх. Господи, притягни всіх нас у внутрішній кімнаті ближче до Себе й до Отця. Амінь.