Як приводити людей до Христа
Робота з тими, кому бракує впевненості, і з відступниками

Розділ 7 · 7 хв читання · 9 хв слухання

Робота з тими, кому бракує впевненості, і з відступниками

I. Ті, кому бракує впевненості.

Тих, кому бракує впевненості, можна поділити на дві групи.

1. Ті, кому бракує впевненості через незнання. 1 Йоана 5:13 покаже всім таким людям, що ми можемо знати, що маємо вічне життя. Часто, коли ви запитуєте людей, чи знають вони, що спасенні, чи знають, що їхні гріхи прощені, чи знають, що мають вічне життя, вони відповідають: «Та цього ж ніхто не знає». Ви можете сказати їм: «Ні, Біблія каже, що всі, хто вірує, можуть це знати», — а тоді показати їм 1 Йоана 5:13. Йоана 1:12 показує, що всім, хто приймає Христа, Він дає владу стати синами Божими. Добрий спосіб використати цей вірш — ставити співрозмовникові запитання про нього. «Ким отримує владу стати кожен, хто приймає Його?» Якщо співрозмовник уважно дивиться у вірш, він відповість: «Сином Божим». Тоді поставте наступне запитання: «Чи прийняли ви Його?» Якщо він відповість «Так», запитайте його: «То хто ж ви тепер?» Найімовірніше, доведеться пройти це кілька разів, але врешті-решт співрозмовник побачить і скаже: «Я син Божий». Так само можна використати Йоана 3:36. Запитайте співрозмовника: «Хто, за словами цих віршів, має вічне життя?» «Хто вірує в Сина». «Чи вірите ви в Сина?» «Що ж ви тоді маєте?» Невдовзі він побачить і скаже: «Вічне життя». Тоді нехай він знову й знову повторює: «Я маю вічне життя», — і нехай стане на коліна й подякує Богові за те, що Він дав йому вічне життя. Одного вечора наприкінці зібрання я побачив юнака, який у великому смутку стояв на колінах. Я показав йому з Біблії, як Ісус Христос поніс його гріхи, і запитав, чи прийме він Христа як свого Спасителя; він сказав, що прийме, але, здавалося, так і не побачив світла й пішов із зібрання в глибокому смутку. Наступного вечора він знову був там; він казав, що прийняв Христа, але не мав упевненості, що його гріхи прощені. Я намагався показати йому з Божого Слова, що Бог говорить про тих, хто прийняв Спасителя, але світло не приходило. Нарешті він підвівся, щоб піти із зібрання. Я щойно показав йому з Йоана 3:36, що Бог сказав: «Хто вірує в Сина, той має вічне життє». Обертаючись, щоб відійти від мене, він сказав: «Ви помолитеся за мене?» Я відповів: «Так». Він пройшов трохи проходом, а я гукнув його і сказав: «Чи вірите ви, що я помолюся за вас?» Він обернувся з подивом на обличчі й відповів: «Так, звичайно». «А чому ви думаєте, що я помолюся за вас?» — запитав я тоді. «Бо ви так сказали», — відповів він. Я сказав: «Хіба Боже слово не таке ж надійне, як моє?» Він одразу збагнув, що хоч і був готовий повірити моєму слову, але не був готовий повірити Божому слову, — і тут же отримав упевненість і знав, що має вічне життя. Так само можна використати Йоана 5:24 і 1 Йоана 5:12.

Дїяння 13:39 дуже придається в роботі з людьми цієї групи. Запитайте співрозмовника: «Якими, за словами цього вірша, є всі, хто вірує?» «Виправданими». Тоді запитайте його: «Чи вірите ви?» «То хто ж ви тепер?» Найімовірніше, доведеться пройти це два чи три рази, перш ніж він побачить, а коли він відповість: «Я виправданий», — скажіть йому подякувати Богові за те, що Він виправдав його, і визнати Христа, і простежте, щоб він це зробив. Багато співрозмовників цієї групи спотикаються об те, що не мають свідчення Святого Духа. Покажіть їм з 1 Йоана 5:10, що свідчення Слова про те, що Бог їх прийняв, достатнє, і що коли вони не вірять цьому Божому свідченню в Його Слові, то роблять Його неправдомовцем. Покажіть їм далі з Єфесян 1:13, що саме після того, як ми повіримо свідченню Слова, ми стаємо «запечатані Духом обітування сьвятим». Природний порядок упевненості такий. По-перше, упевненість у нашому виправданні, що спирається на «Слово Боже». По-друге, публічне визнання Христа «устами», Римлян 10:10. По-третє, свідчення Святого Духа. Біда багатьох у тому, що вони хочуть перевернути цей порядок і мати свідчення Святого Духа ще до того, як визнають Христа устами. З Маттея 10:32, 33 ми дізнаємося, що коли ми визнаємо Христа перед людьми, тоді Він визнає нас перед Отцем. Ми не можемо розумно очікувати від Отця свідчення Духа, доки Христос не визнав нас перед Отцем. Отже, визнання Христа логічно передує свідченню Духа.

Використовуючи ці тексти, дуже важливо ясно пояснити, що таке спасенна віра, бо багато хто може сказати, що вірує, хоча насправді не вірує в тому сенсі, про який говорять ці тексти, — і так дістати хибну впевненість, плекати хибні надії й ніколи не знайти визволення. З тими, кому бракує впевненості, часто працюють дуже недбало. Працівники так прагнуть, щоб співрозмовники чітко визначилися, що підганяють їх до впевненості тоді, коли ті не мають жодного права на впевненість у спасінні, бо насправді не прийняли Христа.

Йоана 1:12 і 2 Тимотея 1:12 дуже ясно показують, що таке вірити, — це приймати Ісуса або довіряти себе Ісусові. Римлян 10:10 послужить тій самій меті, показуючи, що «Серцем бо віруєть ся на праведність».

2. Ті, кому бракує впевненості через гріх. Біда тих, кому бракує впевненості, часто полягає в тому, що є якийсь гріх або сумнівна звичка, яку їм слід визнати й покинути. Йоана 8:12; Ісаїї 55:7; Приповісток 28:13; Псальма 32:1-5 — корисні місця в роботі з такими людьми, бо вони показують, що саме тоді, коли гріх визнано й покинуто і ми йдемо за Христом, ми отримуємо прощення, світло й упевненість. Часто, коли людині бракує впевненості, добре прямо поставити їй запитання: «Чи знаєте ви за собою якийсь гріх, за який ви тримаєтеся, або щось у своєму житті, через що вас мучить сумління?»

II. Відступники. Є дві групи відступників, і з ними слід поводитися по-різному.

1. Безтурботні відступники — ті, хто не має великого бажання повернутися до Спасителя. З такими людьми використовуйте Еремії 2:5 і доведіть запитання до самого серця: «Яку кривду знайшли ви в Господі?» Покажіть їм ницу невдячність і безглуздя того, щоб покинути такого Спасителя й Друга. Дуже ймовірно, що вони відійшли через недобре ставлення людей, які називають себе християнами, але тримайте їх саме при тому, як Господь поводився з ними і як вони тепер поводяться з Ним. Використовуйте також Еремії 2:13 і покажіть їм, що вони покинули і заради чого. Нехай вони прочитають цей вірш, а тоді запитайте їх: «Хіба цей вірш не правдивий? Коли ви покинули Господа, хіба ви не покинули „криницю води живої“ і не „повирубували собі дїраві колодязї, що не держать води“?» Проілюструйте цей текст, показавши, як нерозумно було б відвернутися від джерела чистої живої води до дірявих колодязів чи каламутних калюж. Бог щедро благословив цей вірш, повертаючи через нього відступників до Себе. Використовуйте Еремії 2:19. Коли вони прочитають його, запитайте їх, чи не переконалися вони, «яке се лихо, і як гірка се річ», що покинули Господа, Бога свого. Приповісток 14:14; 1 Царів 11:9 і Луки 15:13-17 часто можна з успіхом використати з нерозкаяним відступником, показуючи йому, до чого призвело його блукання. У мене є друг, який завжди використовує Амоса 4:11, 12, і часто з добрими наслідками.

2. Відступники, яким остогидли їхні блукання й гріх і які прагнуть повернутися до Господа. З ними, мабуть, працювати найлегше з усіх, кого ми будь-коли зустрічаємо. Еремії 3:12, 13 і 22 покажуть їм, як охоче Господь приймає їх назад і що все, чого Він від них просить, — це визнати свій гріх і повернутися до Нього. Осії 14:1-4 сповнений ніжного запрошення до розкаяних відступників і також показує дорогу назад до Бога. Ісаїї 43:22, 24, 25 та Ісаїї 44:20-22; Еремії 29:11-13; 5 Мойсея 4:28-31; 2 Паралипоменон 7:14; 1 Йоана 1:9; 2:1-2 показують незмінну Божу любов до відступника і Його готовність прийняти його назад. Марка 16:7; 2 Паралипоменон 15:4; 33:1-9, 12, 13 дають приклади великих відступників, які повернулися до Господа, і показують, як любовно Він їх прийняв. 1 Йоана 1:9; Еремії 3:12-13; 2 Паралипоменон 15:12, 15; 7:14 показують, які саме кроки має зробити відступник, щоб повернутися до Господа й знову здобути Його прихильність, а саме: упокоритися, визнати свої гріхи й відвернутися від свого гріха. Луки 15:11-24 — мабуть, найкорисніше з усіх місць у роботі з відступником, який хоче повернутися, бо в ньому є і кроки, які має зробити відступник, і те, як його приймуть.

Коли відступник повернувся, йому завжди слід дати настанови, як жити, щоб знову не відступити. Ці настанови ви знайдете в розділі 12, пункт 15.

Ви завершили: Робота з тими, кому бракує впевненості, і з відступниками

Назад Далі