Розділ 8 · 11 хв читання · 15 хв слухання
Робота з тими, хто називає себе скептиками й невіруючими
Існують різні категорії скептиків, і ті самі методи праці підходять не для всіх.
1. Скептики, які просто легковажать. З такими використовуйте 1 Коринтян 1:18. Якщо людина каже, що Біблія для неї — безглуздя, ви можете відповісти: «Так, саме це й говорить сама Біблія». Імовірно, така відповідь її здивує, і тоді ви зможете показати їй 1 Коринтян 1:18: «Слово бо про хрест погибаючим дурощі». Потім можна сказати їй: «Бачите, Біблія говорить, що для декого вона — безглуздя, а саме для тих, хто погибає; і причина, чому вона безглуздя для вас, у тому, що ви погибаєте». 1 Коринтян 2:14 можна використати подібним чином. Одного вечора працівник розмовляв з чоловіком, і коли намагався переконати його прийти до Христа, той сказав йому: «Усе, що ви говорите, для мене — безглуздя». Працівник одразу відповів: «Так, саме це й говорить Біблія». Чоловік здивовано подивився на нього й спитав: «Що?» «Ви сказали, що все, що я вам говорив, для вас безглуздя, а саме це й говорить Біблія». Чоловік здивувався ще більше, ніж раніше, і працівник відкрив йому 1 Коринтян 2:14: «Душевний же чоловік не приймає, що єсть Духа Божого; дурощі бо воно йому, і не може зрозуміти, бо се духовно треба розбірати.» Чоловік сказав: «Я ніколи раніше цього не бачив; ніколи не думав про це в такому світлі». 2 Коринтян 4:3, 4 дуже корисні, щоб показати легковажному, що він загиблий і що його скептицизм походить з того, що «бог віку сього осьліпив думки» його. 2 Солунян 2:10-12 корисні, щоб показати походження скептицизму — «бо любови правди не прийняли» — і наслідки скептицизму: оману й осуд. Йоана 8:21, 24 також дуже глибоко проймають у праці з цією категорією скептиків, бо показують страшні наслідки невірства. Йоана 5:44; 3:18, 19, 20 викривають походження скептицизму. Псальма 14:1 корисна в деяких випадках, хоча користуватися нею треба обережно — лише тоді, коли це можна зробити щиро й лагідно. 2 Солунян 1:7, 8 також можна використовувати з добрими наслідками.
2. Скептики, налаштовані серйозно. У наш час є чимало чоловіків і жінок, які справді прагнуть пізнати істину, але перебувають у суцільному тумані скептицизму. Йоана 7:17 — дуже помічний уривок у праці з такими людьми. Він показує шлях від скептицизму до віри. Спонукайте скептика діяти згідно з цим віршем. Поставте йому запитання: «Чи віддасте ви свою волю Богові й чи пообіцяєте чесно й ревно шукати, щоб довідатися, яка Божа воля, аби її виконати; просити Бога показати вам, чи потребуєте ви Спасителя і чи Ісус — Божественний Спаситель, Син Божий; і чи пообіцяєте ви, що, коли Бог покаже вам, що Ісус — Син Божий, ви приймете Його як свого Спасителя й визнаєте Його перед світом?» Нехай він зробить свою обіцянку певною, записавши її чорним по білому. Якщо ви доможетеся цього, його скептицизм незабаром розвіється.
Одного вечора, наприкінці служіння, я спитав одного джентльмена, чому він не християнин. Він відповів: «Я вам скажу. Я не дуже про це говорю, бо не пишаюся цим, як дехто, але я скептик. Я ночами не спав, думаючи над цим питанням». «Чи вірите ви, що Бог є?» «Так, я ніколи не втрачав віри в те, що Бог є». «Що ж, якщо Бог є, ви повинні Йому коритися. Чи станете ви сьогодні ввечері на ґрунт Божої волі, щоб іти за нею, куди б вона вас не повела, навіть якщо вона поведе вас через Ніагарський водоспад?» «Я намагаюся чинити якомога правильніше, наскільки вмію». «Я не про це питав; чи станете ви на ґрунт Божої волі, щоб іти за нею, куди б вона вас не повела?» «Я ніколи не ставив питання так». «Чи поставите ви його так сьогодні ввечері?» «Поставлю». «Чи вірите ви, що Бог відповідає на молитву?» «Не знаю; боюся, що ні». «Але ж ви не знаєте, що Він не відповідає?» «Ні». «Що ж, ось можлива нитка до істини; чи підете ви за нею, чи попросите Бога показати вам, чи Ісус — Його Син і який ваш обов’язок щодо Нього?» «Попрошу». Невдовзі після того цей чоловік прийшов на зібрання з новим виразом обличчя. Він підвівся й сказав: «Я був зовсім у тумані. Я ні в що не вірив». Потім він розповів нам, що зробив. Він учинив саме так, як обіцяв. «І тепер, — продовжив він, — усі мої сумніви зникли. Я не знаю, куди вони поділися, але їх немає». Якщо скептик не захоче діяти так, ви можете «загородити йому уста», показавши йому, що він не чесний скептик і що його біда не в скептицизмі, а в гріху. Якщо ж чоловік не вірить, що Бог є, можна почати на крок раніше. Спитайте його, чи вірить він, що існує абсолютна різниця між добром і злом (якщо не вірить, то він просто легковажить). Якщо він скаже, що вірить, спитайте його, чи стане він на бік добра й чи йтиме за ним, куди б воно його не повело. Він може спробувати відбутися від вас, запитавши: «А що таке добро?» — або сказавши, що й так чинить добро, наскільки вміє. Домовтеся, щоб він пообіцяв стати на бік добра, хоч би яким воно виявилося, і йти за ним, хоч би якими були наслідки. Потім покажіть йому, що, якщо він чесний у цій обіцянці, то намагатиметься довідатися, що є добро. Далі скажіть йому: «Ви не знаєте, чи відповідає Бог на молитву, чи ні. Я знаю, що відповідає, і ви визнаєте, що тут є можлива нитка до пізнання. Якщо ви щиро бажаєте пізнати істину, ви підете за цією можливою ниткою. Ви можете принаймні стати на коліна й помолитися: „Боже мій, якщо Ти є, навчи мене Твоєї волі, і я її виконаю. Покажи мені, чи Ісус — Твій Син, чи ні. Якщо Ти покажеш, що Він Твій Син, я прийму Його як свого Спасителя й визнаю Його перед світом“». Потім скажіть цьому чоловікові, щоб він почав читати Євангеліє від Йоана — повільно й вдумливо, лише кілька віршів за раз, щоразу перед читанням просячи в Бога світла й обіцяючи Богові, що йтиме за світлом так швидко, як Він його прояснюватиме. Якщо чоловік піде цим розумним шляхом, то в кожному випадку скептик вийде в ясне світло віри в Біблію як Слово Боже і в Ісуса Христа як Сина Божого. Якщо ж він не чесний скептик, такий підхід це виявить, і тоді ви зможете показати йому, що труднощі не в його скептицизмі, а в його бунтівному серці.
Якщо ж чоловік каже, що не знає, чи існує абсолютна різниця між добром і злом, ви можете відразу зробити висновок, що він чинить зло, і, звернувшись до нього лагідно й серйозно, сказати: «Друже мій, у вашому житті щось не так; жодна людина, яка живе праведно, не сумнівається, що є різниця між добром і злом. Ви, мабуть, знаєте, що саме не так, і біда не у вашому скептицизмі, а у вашому гріху». Одного дня пополудні, після того як я запросив кожного скептика чи будь-кого іншого, хто хотів зі мною поговорити, залишитися після зібрання, залишився молодий чоловік, з яким я розмовляв кілька місяців перед тим. Я спитав його, що його турбує. Він відповів: «Те саме, про що я казав вам навесні: я не можу повірити, що Бог є». Я спитав його, чи зробив він так, як я радив йому в нашій попередній розмові, — чи став він на бік добра, щоб іти за ним, куди б воно його не повело. Він відповів, що не знає, чи є взагалі якась різниця між добром і злом. «Я не знаю, чи існує таке поняття, як добро». Я подивився йому просто в очі й сказав: «Чи є у вашому житті якийсь гріх?»
Він сказав: «Так». Я спитав: «Який?» Він відповів: «Той самий, про який я казав вам минулої весни». Я сказав: «Ви обіцяли покинути його; ви його покинули?» Він сказав: «Ні, не покинув». «Що ж, — сказав я, — ось де труднощі, а не у вашому скептицизмі. Покиньте цей гріх, і ваш скептицизм зникне сам собою». Дещо збентежено він відповів: «Мабуть, у цьому й біда».
3. Ті, хто сумнівається в існуванні Бога.
Уривки, наведені в пунктах 1 і 2, можна використовувати й з цією категорією, і загалом мудро вдатися до них раніше, ніж до тих, що подані в цьому пункті. Проте є три уривки, які часто бувають дієвими саме з цією категорією скептиків. Псальма 14:1; перш ніж використати цей уривок, ви можете сказати чоловікові: «Дозвольте прочитати вам із власного Божого Слова, що Він говорить про тих, хто заперечує Його існування». Часто краще дати уривкові самому зробити свою справу. Іноді, однак, мудро трохи на ньому зупинитися. Зверніть увагу чоловіка на те, що саме «в серцї своїм» безумний каже: «нема Бога». Він не вірить, що Бог є, бо не хоче вірити. Можна додати, що безумство того, хто каже в серці своєму, що Бога немає, видно у двох речах: по-перше, Бог є, і безумно казати, що Його немає; по-друге, учення про те, що Бога немає, завжди приносить нещастя й страждання. Спитайте чоловіка прямо, чи знав він коли-небудь щасливого атеїста. Псальма 19:1, 2; Римлян 1:19-22 — також дієві уривки.
4. Ті, хто сумнівається, що Біблія — Слово Боже.
Римлян 3:3, 4 корисні, щоб показати, що сумнів у факті не змінює факту. Маттея 24:35 Дух часто використовує, щоб донести до серця скептика певність і незмінність Божого Слова. Марка 7:13; Маттея 5:18; Йоана 10:35; Луки 24:27, 44 корисні тим, що подають свідчення Христа про те, що Старий Заповіт — Слово Боже. Вони особливо помічні в розмові з тими, хто каже, що визнає авторитет Христа, але не авторитет Старого Заповіту, бо в цих місцях Христос ставить Свою печать на Писання Старого Заповіту, і вони переконливо показують, що, коли ми визнаємо Його авторитет, ми мусимо визнати й авторитет Старого Заповіту. У тому ж напрямі корисні Йоана 14:26 і 16:12, 13, бо містять Христове схвалення Нового Заповіту.
1 Солунян 2:13 можна з добрим наслідком використати, щоб відповісти на часто висловлюване твердження, ніби Павло ніде не стверджує, що його вчення — Слово Боже. 2 Петра 1:21, Йоана 8:47; Луки 16:30, 31 також можна використовувати в праці з цією категорією. 1 Йоана 5:10 дуже дієво показує провину тих, хто не вірить свідченню, яке дав Бог. Перш ніж використати цей останній уривок, ви можете сказати: «То ви сумніваєтеся, що Біблія — Слово Боже? Тож погляньмо, що Бог говорить про тих, хто не вірить Його свідченню»; потім відкрийте їм це місце й попросіть їх прочитати його.
5. Ті, хто сумнівається в майбутньому існуванні.
1 Коринтян 15:35-36; Йоана 5:28-29; Даниїла 12:2.
6. Ті, хто сумнівається в ученні про майбутню кару, тобто про свідомі, нескінченні страждання загиблих. Одкриттє 21:8 визначає, що означає «смерть», коли це слово вживається в Писанні. Одкриттє 17:8 у порівнянні з Одкриттє 19:20 показує, що означає в Писанні погибель, або загибель. Одкриттє 19:20 у порівнянні з Одкриттє 20:10 показує, що «озеро огняне» — не місце, де ті, кого туди вкинуто, перестають існувати, бо в другому уривку ми бачимо, що звір і лжепророк усе ще там по закінченні тисячі років і що вони, аж ніяк не знищені й не позбавлені свідомого існування, мучаться день і ніч по вічні віки. Одкриттє 13:7-8 показують, що ті, хто зазнає описаної тут страшної відплати, — це ті, чиї імена не записані в Книзі Життя. Маттея 10:28 показує, що існує загибель для душі, окрема від загибелі тіла. Луки 12:5 показує, що після того, як людину вбито і вона, звісно, мертва, існує кара в «пеклі». Марка 3:28-29 (за англійським переглянутим перекладом, R. V.) показують, що існує така річ, як вічний гріх. Луки 16:23-26 показують, що стан нечестивих померлих — це стан свідомих мук. Марка 14:21 показує, що відплата, яка спіткає нечестивого, має такий суворий характер, що тому, кого вона спіткає, краще було б зовсім не народитися.
2 Петра 2:4; Юди 6 показують, що пекло — не місце, де його мешканці перестають існувати, а місце, де їх зберігають живими для Божої мети. Євреїв 10:28-29 показують, що коли карою за порушення Мойсеєвого закону була смерть, то ще тяжча кара чекає на тих, хто «Сина Божого потоптав». Маттея 25:41 кидає на це питання ще більше світла. Цей вірш показує, що нечестиві йдуть у те саме місце, що й Звір, Лжепророк і диявол, згадані в Одкриттє 19:20 і 20:10, і поділяють ті самі нескінченні, свідомі муки.
7. Ті, хто сумнівається в Божественності Христа.
а. У Дїяння 10:36; 1 Коринтян 2:8, порівн. Псальма 24:8-10; Євреїв 1:8; Йоана 20:28; Римлян 9:5; Одкриттє 1:17, порівн. Ісаїї 44:6 ми знаходимо кілька Божественних імен, застосованих до Христа: ті самі імена, що в Старому Заповіті застосовуються до Єгови, у Новому застосовуються до Христа.
б. У Євреїв 1:10, 3 ми бачимо, що Христові приписуються Божественні діла.
в. У Йоана 5:22-23, порівн. Одкриттє 5:13; Євреїв 1:6; Филипян 2:10, ми знаходимо вчення про те, що Ісусові Христу належить поклонятися як Богові.
г. У Йоана 5:22-23 ми бачимо, що Ісус вимагає для Себе тієї самої честі, що й Його Отець, — отже, Він або Божественний, або найбогохульніший самозванець, який будь-коли жив. Наполегливо доведіть, що той, хто заперечує Божественність Христа, ставить Його на місце богохульного самозванця. Марка 14:61, 62 можна використати подібним чином.
д. 1 Йоана 2:22, 23 у порівнянні з 1 Йоана 5:1, 5 показує, що той, хто заперечує Божественність Христа, хоч би ким він був, — брехун і антихрист. 1 Йоана 5:10-12 показує, що той, хто не вірить, що Ісус Божественний, робить Бога брехуном, «бо не увірував у сьвідченнє, котрим сьвідкував Бог про Сина свого». Євреїв 10:28-29 показує безумство, провину й кару тих, хто відкидає Христа як Сина Божого. Йоана 8:24 поза всяким сумнівом показує, що ніхто, хто не вірить у Божественність Ісуса Христа, не спасеться. Йоана 20:31 показує, що ми маємо життя через віру в те, що Ісус — Христос, Син Божий.
(Примітка. Як правило, перш ніж братися за конкретні труднощі, найкраще попрацювати з людиною, з якою ви розмовляєте, за допомогою уривків із пункту «Скептики, які легковажать» або з пункту «Скептики, налаштовані серйозно».)
Часто немає потреби братися за конкретні питання, наприклад про майбутню кару, доки людина, з якою ви розмовляєте, спершу не вирішить, чи прийме вона Христа як свого Спасителя.