Розділ 6 · 7 хв читання · 9 хв слухання
Робота з тими, хто плекає хибні надії
1. Серед тих, хто плекає хибні надії, найчисленнішу категорію становлять, мабуть, ті, хто сподівається спастися своїм праведним життям. Таких людей легко впізнати з висловів на зразок: «Я роблю все, що можу». «Я роблю більше добра, ніж зла». «Я не великий грішник». «Я ніколи не робив нічого дуже поганого». Галат 3:10 — чудовий уривок для цього, бо він показує, що всі, хто покладається на свої діла, перебувають під прокляттям закону і що на ґрунті закону немає надії для кожного, хто «не встоїть у всьому написаному в книзї закону, щоб робити те». Якова 2:10 також корисне. Галат 2:16 і Римлян 3:19, 20 дуже переконливі, бо показують, що дїлами закону не оправдить ся всяке тїло перед Ним. Маттея 5:20 — усі ці уривки показують, якої праведності вимагає Бог, і що праведність жодної людини не досягає Божої мірки, і що коли людина хоче спастися, вона мусить знайти інший засіб спасіння, ніж власні діла. Користуючись цими уривками, іноді добре сказати співрозмовникові: «Ви не розумієте, якої праведності вимагає Бог, інакше ви б так не говорили. Тож звернімося до Його слова й подивімося, якої саме праведності Бог вимагає». Є й інший спосіб працювати з цією категорією людей — за допомогою таких уривків, як Луки 16:15; Римлян 2:16; 1 Самуїлова 16:7. Ці уривки показують, що Бог дивиться на серце. Тримайте співрозмовника саме на цьому пункті. Кожна людина, поставлена віч-на-віч із цим, мусить затремтіти, бо знає: хоч яким би не було її зовнішнє життя, її серце не витримає випробувального погляду Божого ока. Хоч би яка самоправедна була людина, нам не треба падати духом, бо десь у глибині серця кожної людини є усвідомлення гріха, і все, що нам треба робити, — це наполегливо працювати, доки ми не торкнемося цього місця. Сумління кожної людини на нашому боці. Маттея 22:37, 38 можна використати, коли людина каже: «Я роблю все, що можу, або роблю більше добра, ніж зла». Скажіть їй: «Ви дуже помиляєтеся щодо цього; ви не те що не робите більше добра, ніж зла, — чи знаєте ви, що порушили першу й найбільшу з Божих заповідей?» Тоді покажіть їй цей уривок. Євреїв 11:6, Йоана 6:29 показують, що єдине, чого Бог вимагає, — це віра і що без неї неможливо догодити Богові, а Йоана 16:9 показує, що невіра в Христа — найбільший гріх. Йоана 3:36 показує, що питання вічного життя залежить виключно від того, приймає людина Ісуса Христа чи відкидає Його, а Євреїв 10:28, 29 — що гріх, який тягне за собою найтяжчу кару, — це топтання Сина Божого. Перш ніж скористатися цим останнім уривком, добре було б сказати: «Ви вважаєте себе дуже добрим, але чи знаєте ви, що чините найжахливіший в Божих очах гріх, який тільки може вчинити людина?» Якщо він відповість: «Ні», — тоді скажіть: «Що ж, дозвольте мені показати вам із Божого слова, що чините»; а тоді відкрийте цей уривок і прочитайте його з великою урочистістю та щирістю.
2. Ще одна категорія тих, хто плекає хибні надії, — це ті, хто думає: «Бог надто добрий, щоб засудити когось на погибель».
Коли хтось таке каже, ви можете відповісти: «Ми нічого не знаємо про Божу доброту, крім того, що дізнаємося з Біблії, і ми мусимо звернутися до цієї книги, щоб з’ясувати, якою є Божа доброта. Відкриймо Римлян 2:2, 4, 5». Прочитавши ці вірші, можна сказати приблизно так: «Ось бачите, мій друже, мета Божої доброти — привести вас до покаяння, а не заохотити вас до гріха; і коли ми зневажаємо Його доброту, тоді ми збираємо собі гнів на день гніву й об’явлення праведного суду Божого». Йоана 8:21, 24 і 3:36 покажуть людині, що, хоч яким би добрим не був Бог, Він відкине всіх, хто відкидає Його Сина. Ще один спосіб працювати з такими людьми — показати їм з Йоана 5:40; 2 Петра 3:9-11 або Езекиїла 33:11, що не так Бог засуджує людей на погибель, як люди самі прирікають себе на погибель усупереч Божій доброті, бо не хочуть прийти до Христа й прийняти життя, яке дається даром. Ви можете сказати: «Бог не хоче, щоб хтось загинув, і Він даром пропонує вам життя, але на заваді стоїть одна перешкода. Відкриймо Йоана 5:40 і подивімося, що це за перешкода». Тоді прочитайте уривок: «Не хочете прийти до мене, щоб життє мати», — і скажіть: «Мій друже, ось де перешкода: ви не хочете прийти; життя пропонується вам даром, але якщо ви не захочете його прийняти, ви мусите загинути». 2 Петра 2:4-6, 9; Луки 13:3 показують, як «добрий» Бог чинить із людьми, які вперто тримаються гріха. Іноді цей останній уривок можна дієво використати так: «Ви кажете, що Бог надто добрий, щоб засудити когось на погибель. Тож подивімося, що Сам Бог каже у Своєму слові». Тоді відкрийте уривок і прочитайте: «Коли не покаєтесь, усї так само погинете». Повторюйте ці слова знову й знову, доки вони не досягнуть серця.
3. Третя категорія тих, хто плекає хибні надії, — це ті, хто каже: «Я намагаюся бути християнином». Йоана 1:12 покаже їм, що від нас вимагається не «намагатися» бути християнином, не «намагатися» жити кращим життям і не «намагатися» зробити щось із того, чого Бог від нас просить, а просто прийняти Ісуса Христа, Який усе це зробив; і ви можете запитати співрозмовника: «Чи перестанете ви тепер намагатися і просто приймете Ісуса як Спасителя?» Дїяння 16:31 показує, що Бог не просить нас пробувати, що ми можемо зробити, а довіритися Ісусові й тому, що Він зробив і зробить. Римлян 3:23-25 показує, що ми маємо бути виправдані не через спроби щось зробити, а «дармо благодаттю Його, викупленнєм, що в Христї Ісусї», на простій умові віри.
4. Ще одна категорія тих, хто плекає хибні надії, — це ті, хто каже: «Я відчуваю, що потраплю на Небо», або: «Я відчуваю, що я спасенний». Покажіть їм з Йоана 3:36, що питання не в тому, що вони відчувають, а в тому, що каже Бог, а Бог у Своєму слові ясно каже: «Хто не вірує Синові, не бачити ме життя, а гнїв Божий пробуває на йому». Якось пополудні я розмовляв з однією жінкою, яка кілька тижнів перед тим утратила свою єдину дитину. Коли дитина померла, жінка була глибоко зацікавлена, але її серйозні враження здебільшого минули. Я поставив їй запитання: «Хіба ви не хочете піти туди, куди пішло ваше маля?» Вона одразу відповіла: «Я сподіваюся туди піти». «Чому ви думаєте, що потрапите туди?» — запитав я. Вона відповіла: «Я так відчуваю, я відчуваю, що, коли помру, піду на небо». Тоді я запитав її, чи може вона вказати на щось у Божому слові, що давало б їй підставу вірити, що, коли вона помре, то піде на небо. «Ні, — сказала вона, — не можу». Тоді вона обернулася до мене й запитала: «А ви сподіваєтеся піти на небо, коли помрете?» «Так, — відповів я, — я знаю, що піду». «Звідки ви це знаєте?» — запитала вона. «Чи маєте ви на це якесь слово від Бога?» «Так», — відповів я й відкрив їй Йоана 3:36. Так вона збагнула різницю між вірою, що спиралася на її почуття, і вірою, що спирається на Боже слово.
Луки 18:9-14 також можна використати таким чином; ви можете сказати: «У Біблії був чоловік, який відчував, що в нього все гаразд, але насправді все було погано. Дозвольте прочитати вам про нього». Тоді прочитайте про фарисея, який був такий певний, що з ним усе гаразд, але який весь час був непрощеним грішником; і допоможіть співрозмовникові побачити, наскільки ненадійні наші почуття і що є підставою упевненості, а саме — Боже слово. Приповісток 14:12 також можна використати, бо він показує, що «доволї є шляхів, що нам здаються праві, та конець їх — се дорога до смертї».
5. Остання категорія тих, хто плекає хибні надії, — це ті, хто каже, що вони спасенні, хоча провадять грішне життя. Щодо багатьох видів гріха добрий уривок для цього — 1 Коринтян 6:9-10. 1 Йоана 2:29 теж у багатьох випадках розвіє цю хибну надію. 1 Йоана 5:4-5 корисне тим, що показує: той, хто справді народився від Бога, перемагає світ, а те, що вони живуть у гріху й не перемагають світу, свідчить, що вони не народилися від Бога.