Розділ 3 · 8 хв читання · 11 хв слухання
Робота з байдужими та безтурботними
Одна з категорій людей, які трапляються найчастіше, — це байдужі, або безтурботні. Працювати з ними можна по-різному. Один спосіб — показати їм, що вони потребують Спасителя. Добрий вірш для цього — Римлян 3:23. Нехай людина, з якою ви розмовляєте, прочитає цей вірш: «всї бо згрішили, і лишені слави Божої». Тоді спитайте її: «Хто згрішив?» «Усі». «Кого це охоплює?» — і продовжуйте запитувати, доки співрозмовник не скаже: «Це охоплює й мене». Тоді спитайте його, що ж такого він зробив, і не відступайте, доки він прямо не визнає: «Я згрішив і позбавлений слави Божої». Це, найпевніше, допоможе йому відчути, що він потребує Спасителя. Ще один добрий вірш — Ісаїї 53:6. Коли вірш прочитано, спитайте його, хто ж то заблукав, і низкою запитань доведіть його до того, щоб він сказав: «Я заблукав». Тоді спитайте, що то за вівця, яка «заблукала», і тримайте його при цьому, доки він не скаже: «загублена вівця». «Хто ж тоді ви?» «Загублений». Потім спитайте його, що Господь зробив з його гріхом, і тримайте його при цьому, доки він не побачить істину цього вірша: Бог поклав його гріх на Ісуса Христа. Тепер він готовий до того, щоб ви поставили йому пряме запитання: «Чи приймете ви цього Спасителя, на Якого Господь поклав ваш гріх?» Ще один вірш, який можна використати, — Псальма 130:3. Коли вірш прочитано, спитайте його: «Якби Господь пам’ятав беззаконня, чи встояли б ви?» Працюючи з людьми цієї категорії, я частіше, ніж будь-яке інше місце Писання, використовую Маттея 22:37, 38. Перш ніж дати співрозмовникові прочитати ці вірші, добре спитати його: «Чи знаєте ви, що вчинили найбільший гріх, який тільки може вчинити людина?» Найімовірніше, він відповість: «Ні, не вчинив». Тоді спитайте, що, на його думку, є найбільшим гріхом, який може вчинити людина. Коли він відповість, скажіть йому: Тепер погляньмо, що Бог вважає найбільшим гріхом. Прочитайте вірші й спитайте його: «Яка перша й найбільша заповідь?» Потім спитайте: «Який же тоді найбільший гріх?» Він скоро відповість, що порушення першої й найбільшої заповіді мусить бути найбільшим гріхом. Спитайте його, чи дотримав він цієї заповіді, а коли він визнає — а рано чи пізно він мусить це визнати, — що не дотримав, спитайте, в чому він винен перед Богом, і тримайте його при цьому, доки він не визнає, що винен у найбільшому гріху, який може вчинити людина. Як використовувати цей вірш, може пояснити випадок із життя. Я розмовляв з дуже кмітливим юнаком, який, очевидно, не мав ні глибокого усвідомлення гріха, ні відчуття, що потребує Спасителя. Власне, коли я спитав, чи він християнин, він не вагаючись відповів, що завжди ним був; але в його манері було щось таке, що свідчило: він не мав ясного розуміння, що означає бути християнином. Тоді я спитав, чи народився він знову, і він навіть не зрозумів, про що я кажу. Далі я спитав, чи знає він, що вчинив найбільший гріх, який тільки може вчинити людина, і він одразу відповів: «Ні, ніколи в житті». Я спитав, що він вважає найбільшим гріхом, і він відповів: «Убивство». Я взяв Біблію, розгорнув її на Маттея 22:37, 38 і попросив його прочитати ці вірші, що він і зробив. Тоді я спитав його: «Якщо це перша й найбільша заповідь, то що ж має бути найбільшим гріхом?» Він відповів: «Мабуть, порушення цієї заповіді». Тоді я спитав, чи завжди він дотримував цієї заповіді, чи завжди любив Бога всім своїм серцем, усією своєю душею і всією своєю думкою. Чи завжди ставив Бога на перше місце в усьому. Він відповів, що ні. Тоді я спитав його: «У чому ж тоді ви винні?» Дух Божий доніс цей вірш до його серця, і він з найбільшою щирістю відповів: «Я вчинив найбільший гріх, який може вчинити людина, але ніколи в житті не бачив цього». Ще один вірш, який можна з успіхом використати, — Йоана 8:34. Коли співрозмовник прочитає вірш: «всякий, хто робить гріх, невільник гріха», — спитайте його: «Ким є той, хто чинить гріх?» Потім спитайте, чи чинить гріх він сам. Тоді поставте йому пряме запитання: «Хто ж тоді ви?» — і тримайте його при цьому, доки він не скаже: «Невільник гріха». Потім спитайте його, чи не прагне він визволитися з цього страшного рабства. Тримайте його при цьому, доки він не побачить, що потребує Ісуса Христа як Визволителя з неволі гріха. Святий Дух ужив Ісаїї 57:21 для спасіння багатьох людей, які були байдужі до закликів Євангелії. Коли вірш «Нема миру безбожним — говорить Бог мій» прочитано повільно, вдумливо й щиро, спитайте співрозмовника, хто це каже. Потім спитайте, чи це правда; потім — чи це правда щодо нього самого. «Чи маєте ви мир?» Одного вечора безтурботний юнак виходив з одного з наших наметів у Чикаго, і коли він проходив повз мене, я взяв його за руку й сказав йому: «Вам потрібен Спаситель». Він захотів знати, чому я так думаю. Я відповів: «Тому що у вас немає миру». Він сказав: «Ні, мир у мене є». «Ні, немає». Тоді він спитав, звідки я це знаю. Я сказав йому, що так каже Бог, і навів наведений вище вірш. Він спробував відбутися сміхом і сказати, що щодо нього цей вірш неправдивий. Потім він розгнівався й у люті вийшов з намету, але наступного вечора я побачив, як він стоїть на колінах і молиться з одним із наших працівників, а коли він підвівся з колін, працівник підійшов до мене й сказав, що той хоче зі мною поговорити. Коли я наблизився, він простягнув мені руку й сказав: «Я хотів попросити у вас вибачення за те, що сказав учора ввечері; ви казали правду, миру в мене не було». Я спитав його, чи прийняв він тепер Спасителя. Він сказав, що прийняв.
Галат 3:10 — вірш, який ми дуже часто використовуємо в нашій праці з байдужими. Коли той, з ким ви розмовляєте, прочитає вірш «Которі ж од дїл закону, ті під клятьбою; писано бо: Проклят, хто не встоїть у всьому написаному в книзї закону, щоб робити те», поставте йому запитання: «Яким є кожен, хто не встоїть у всьому, що написано в книзі закону, щоб виконувати це?» Коли він відповість: «Проклятий», — спитайте його, чи встояв він сам у всьому, що написано в книзі закону, щоб виконувати це, а коли він відповість: «Ні, не встояв», — поставте йому пряме запитання: «Хто ж тоді ви?» — і тримайте його при цьому, доки він не скаже: «Я під прокляттям». У дуже багатьох випадках співрозмовник буде одразу готовий до того, щоб ви підвели його до тринадцятого вірша того самого розділу, який показує, як він може бути спасенний від прокляття, під яким перебуває. Часто з добрим успіхом можна використати Римлян 6:23: «Плата бо за гріх смерть». Спитайте: «Яка плата за гріх?» Потім: «Хто заробляє цю плату?» Потім: «Чи ви грішник?» «Яку ж тоді плату ви заробили?» «Чи хочете ви одержати свою плату?» Йоана 3:36 — вірш, який можна використати подібним чином. Поставте запитання: «На кому перебуває гнів Божий?» Потім: «Чи віруєте ви в Сина?» «Що ж тоді перебуває на вас?» Тоді поставте вирішальне запитання: «Чи готові ви піти звідси з гнівом Божим, що перебуває на вас?» 2 Солунян 1:7-9 і Йоана 8:24; Одкриттє 20:15; 21:8; 14:10-11 надзвичайно переконливо показують страшні наслідки гріха. Якщо ви використовуєте ці вірші, читати їх треба з найглибшою щирістю й урочистістю і зосереджуватися на них, доки людина, з якою ви розмовляєте, не усвідомить їхнього грізного значення.
Є ще один спосіб пробудити людину від байдужості — показати, що Ісус зробив для неї. Я переконався, що для цього Ісаїї 53:5-6 діє сильніше, ніж будь-яке інше місце в Біблії. Як його використовувати, покаже випадок із життя. Одна жінка попросила молитися за свою доньку, молоду жінку років двадцяти. Після закінчення богослужіння я підійшов до доньки й спитав, чи не прийме вона Ісуса Христа як свого Спасителя негайно. Вона гнівно тупнула ногою й сказала: «Мамі слід було б мати більше розуму й не робити цього; вона ж знає, що від цього мені стане тільки гірше». Я спитав, чи не сяде вона на кілька хвилин, і щойно ми сіли, я розгорнув Біблію на цьому місці й почав читати: «Він же поранений був за гріхи наші й мучений за беззаконня наші; се кара за ввесь мир наш упала на него, й ми його ранами оздоровлені. Всї ми блукали, як вівцї, кожен ходив своєю дорогою, — провини ж усїх нас вложив Господь на него одного». Я ніяк не коментував ці вірші, але Дух Божий доніс їх до її серця, і по щоках молодої жінки покотилися сльози. Того вечора вона ще не стала відкрито на бік Христа, але зробила це незабаром після того. Використовуючи ці вірші, добре, коли тільки можливо, спонукати співрозмовника замінити займенник множини на однину: «Він поранений був за гріхи мої й мучений за беззаконня мої і т. д.» Йоана 3:16 можна використати подібним чином. Одного вечора я розмовляв з жінкою, яка здавалася надзвичайно байдужою й закам’янілою. Вона розповіла мені історію свого гріха, як видавалося, майже без сорому, а коли я почав переконувати її прийняти Христа, вона просто відмовилася. Я дав їй у руки Біблію й попросив прочитати цей вірш. Вона почала читати: «Так бо полюбив Бог сьвіт, що Сина свого єдинородного дав», — і ще не дочитавши вірша, розплакалася, зворушена думкою про дивовижну Божу любов до неї. 1 Петра 2:24 — вірш подібного характеру. Спитайте співрозмовника, чиї гріхи Ісус підніс у Своєму тілі на дерево, і тримайте його при цьому, доки він не скаже: «Мої гріхи». 1 Петра 1:18-19; Луки 22:44; Маттея 27:46 корисні тим, що докладно показують, що Христос вистраждав за нас.
Є ще один спосіб пробудити байдужих — показати їм, що той єдиний гріх, який прирікає людину на осуд, — це саме той гріх, у якому винні вони самі: гріх відкидання Ісуса Христа. Для цього дуже дієвий уривок Євреїв 10:28-29. Можна також використати Йоана 16:9; 3:18, 19, 20 і Дїяння 2:36.
Часто вам трапиться людина, яка не захоче сісти й дозволити вам працювати з нею так неквапливо. У такому разі єдине, що можна зробити, — звести очі до Бога, просячи керівництва й сили, з великою щирістю дати їй якийсь влучний вірш, наприклад Євреїв 10:28-29; Римлян 6:23; Йоана 3:36; Ісаїї 57:21, — і залишити Духові Божому донести цю істину до її серця. Такий постріл мимохідь не раз приводив до спасіння душі. Наведені вище місця можна мудро використовувати й з людиною, яка не зовсім байдужа чи безтурботна, але не має достатньо глибокого усвідомлення свого гріха й потреби, щоб бути готовою прийняти Євангелію.