Розділ 2 · 5 хв читання · 7 хв слухання
Як почати
Коли Бог дав нам зрозуміти, що Він бажає, аби ми докладали зусиль, щоб привести до Христа певну людину, перше питання, яке постає перед нами, таке: «Як мені почати?» Якщо ця людина зайшла до кімнати для тих, хто шукає спасіння, або залишилася на зібрання після служіння, чи навіть якщо вона просто присутня на молитовному зібранні, у недільній школі чи на іншому звичайному богослужінні церкви, то почати порівняно легко. Тоді ви можете спитати її, чи вона християнин, чи не хотіла б вона стати християнином, чому вона не християнин, або поставити якесь інше пряме й просте запитання, яке неминуче приведе до розмови на цю тему. Але якщо це людина, якою ви зацікавилися поза релігійним зібранням і яка, можливо, вам зовсім незнайома, то на перший погляд усе здається не таким простим, — і все ж це не так уже й важко. Можна заговорити з людиною на якусь загальну тему або про щось, на що наводять поточні події, і невдовзі звернути розмову до великого предмета. Дуже повчальний приклад цього — розмова Христа із самарянкою в 4-му розділі Євангелія від Йоана. Часто навіть із зовсім незнайомими людьми добре одразу порушити цю тему й спитати їх, чи вони християни, чи спасенні вони, або поставити якесь подібне запитання. Якщо зробити це ввічливо й щиро, то часто навіть безтурботні люди замисляться, і це приведе до їхнього навернення. Дивовижно, як часто той, хто береться за цю працю в смиренній залежності від Бога й під Його проводом, знаходить шлях уже приготованим і як рідко він наражається на відсіч. Одного дня автор цих рядків зустрів чоловіка на одній із найлюдніших вулиць Чикаго. Коли я проходив повз нього, у мене виникло спонукання заговорити з ним про Спасителя. Зупинившись на мить і попросивши Бога показати мені, чи це спонукання від Нього, я обернувся й пішов за тим чоловіком. Я наздогнав його посеред вулиці, поклав руку йому на плече й сказав: «Друже мій, чи ви християнин?» Він здригнувся й сказав: «Дивне запитання до людини». Я сказав: «Знаю, і я не ставлю цього запитання кожному незнайомцеві, але Бог поклав мені на серце спитати про це вас». Тоді він розповів мені, що його двоюрідний брат — служитель і наполегливо закликав його саме до цього, що сам він закінчив Амгерстський коледж, але його згубило пияцтво. Ще трохи поговоривши, ми розійшлися, але згодом цей чоловік прийняв Христа як свого Спасителя.
Часто найкраще спершу здобути довіру й прихильність людини, а вже тоді порушувати цю тему. Добре вибрати когось одного й потім обміркувати, як привести його до Христа. Шукайте знайомства з ним, виявляйте до нього багато уваги, робіть йому чимало добрих справ, великих і малих, і нарешті, коли настане слушна мить, заговоріть про велике питання. Так було приведено до Христа одного старого й завзятого невіруючого в Чикаго: це зробила молода жінка, яка знайшла його хворим і самотнім. Вона приходила день за днем і виявляла йому багато доброти, а коли сухоти дедалі міцніше брали його, вона розповідала йому про Спасителя й мала радість побачити, як він прийняв Христа.
Мудро дібраний трактат, вкладений у руку того, з ким ви хочете поговорити, часто легко й природно підводить до цієї теми. Одного дня я їхав потягом і молився, щоб Бог ужив мене, аби привести когось до Свого Сина. Молода дівчина, дочка служителя, з якою я вже трохи розмовляв на цю тему, увійшла з подругою й сіла просто переді мною. Я дістав невеличку пачку трактатів, вибрав один, який, здавалося, підходив для цієї мети, подав їй і попросив прочитати. Поки вона читала, я молився. Коли вона закінчила, я нахилився до неї й спитав, що вона про це думає. Вона була глибоко зворушена, і я спитав її, чи не прийме вона Христа тут-таки. Її труднощі невдовзі було з’ясовано й розв’язано, і вона прийняла Христа. Виходячи з потяга, вона дуже щиро подякувала мені за те, що я для неї зробив.
Ви часто зустрічатимете людей, чиє обличчя свідчить про нещастя чи невдоволення; у такому разі легко спитати людину, чи вона щаслива, і коли вона відповість «ні», ви можете сказати: «Я можу розповісти вам про Того, Хто зробить вас щасливим, якщо ви тільки приймете Його». Уміння почати розмову прийде з досвідом. Спочатку можна почуватися доволі незграбно, але з часом ми набудемо вправності.
Коли тему вже порушено, перше, що треба з’ясувати, — де перебуває людина, з якою ви розмовляєте; тоді ви знатимете, як мудро підійти до її випадку. У розділах, що безпосередньо йдуть за цим, буде описано всі категорії людей, яких, імовірно, доведеться зустріти, і насамперед треба встановити, до якої категорії належить та чи інша людина. Але як нам довідатися, до якої категорії хтось належить? По-перше, ставлячи йому запитання. Такі запитання, як: «Чи ви християнин?» «Чи ви спасенні?» «Чи знаєте ви, що ваші гріхи прощено?» «Чи маєте ви вічне життя?» «Чи визнаєте ви Христа відкрито перед світом?» «Чи ви друг Ісуса?» «Чи народилися ви знову?» Людина може відповісти на ці запитання неправдиво — або через незнання, або бажаючи ввести вас в оману. Проте відповіді та те, як їх дано, багато що покажуть вам про справжній стан людини. По-друге, спостерігаючи за її обличчям. Обличчя людини часто виявляє те, що її слова намагаються приховати. Кожен, хто навчиться вдивлятися в обличчя тих, з ким працює, невдовзі зможе в багатьох випадках розпізнати точний стан цих людей незалежно від того, що вони кажуть. По-третє, через Святого Духа. Святий Дух, якщо ми тільки покладаємося на Нього в цьому, часто блискавично відкриває нашому розумові становище людини й саме те місце Писання, якого вона потребує.
Коли ми довідалися, де перебуває людина, з якою ми розмовляємо, наступне, що треба зробити, — якомога прямішим шляхом привести її до того, щоб вона прийняла Ісуса Христа як свого особистого Спасителя й Господаря. Ми завжди повинні пам’ятати, що головна мета нашої праці — не в тому, щоб люди вступили до церкви, чи покинули свої погані звички, чи зробили ще щось, крім одного: прийняли Ісуса Христа як свого Спасителя — Того, Хто Сам підніс їхні гріхи у Своєму тілі на дерево і через Кого вони можуть мати негайне й повне прощення, — і як свого Господаря, Якому вони цілковито віддають керівництво своїми думками, почуттями, намірами й діями. Коли ви вже привели когось до того, щоб він так прийняв Христа, наступним кроком буде показати йому з Божого Слова, що він має прощення гріхів і вічне життя. Для цього підійдуть Дїяння 10:43; 13:39; Йоана 3:36; 5:24. Наступним кроком буде показати йому, як досягти успіху в християнському житті, на шлях якого він ступив. Як це зробити, буде сказано пізніше. Кожну людину треба приводити до того, щоб вона прийняла Христа, за допомогою Божого Слова. У розділах, що безпосередньо йдуть за цим, ми спробуємо показати, які саме частини Слова використовувати в тих чи інших випадках і як ними користуватися.