Євреїв 11

Якщо Євреїв 11 записано для нас не як перелік героїв віри, то яка ж його мета? Навіщо Дух Святий, автор усього Писання, помістив цей розділ саме тут?

Як і в усіх питаннях тлумачення Біблії, нам треба зважити на літературний контекст. Аж до Євреїв 10:18 автор писав про звичаї та призначення старозавітного завіту, закону, храму й жертв. Їх протиставлено кращому, що знаходиться в Христі.

Ми маємо краще спасіння (Євреїв 2), кращого законодавця (Євреїв 3), кращий спокій (Євреїв 4), кращого Первосвященика (Євреїв 5), кращий завіт (Євреїв 8), кращу обітницю (Євреїв 8) і кращу жертву (Євреїв 9).

Починаючи з Євреїв 10:19, автор уводить нову тему.

«Оце ж, браттє, маючи свободу входити у сьвятиню кровю Ісусовою… приступаймо з щирим серцем в повнотї віри… держімо непохибне визнаннє надїї… і назираймо один одного, заохочуючи до любови і добрих дїл» (Євреїв 10:19, 22-24).

Тепер він пише, щоб наголосити на способі життя, який має бути притаманний тим, хто пережив «краще», що знаходиться в Христі.

«Згадайте ж перші днї, в котрі ви, просьвітившись, перенесли велику боротьбу терпіння… Не кидайте ж сьміливости вашої, котра має нагороду велику. Терпіннє бо вам треба мати, щоб, волю Божу вчинивши, прийняли обітуваннє.

Бо: „Вже бо незабаром ось, ось Грядущий прийде, і не загаєть ся. А праведний з віри жив буде, і: Коли хто малодушен, не вподобає душа моя його.“ Ми ж не малодушні (собі) на погибель, а віруючі на спасеннє душі» (Євреїв 10:32, 35-39).

Наступний розділ написано, щоб дати нам приклади «життя вірою». Впадає в око, що Калева, Єлисея й Даниїла тут немає, тоді як Мойсей (убивця), Сарра (яка засміялася з Божої обітниці) та Раава (брехуха) — є. Щоб ходити ходою віри, не треба бути духовним велетнем. Будь-хто, хоч би якою була його духовна зрілість, може розпочати цю захопливу подорож ходіння у вірі вже сьогодні — а без неї догодити Богові неможливо. Ще один приклад дивовижної Божої благодаті!

«Віра ж єсть підстава того, на що вповаємо, доказ (певність) річей невидимих» (Євреїв 11:1). Ми вже розглянули перший вірш як означення віри, як дар і як плід.

«Через неї бо були сьвідчені старі» (Євреїв 11:2). Чоловіки й жінки давнини, які ходили у вірі, мали добре свідчення, добру славу. Інші дивилися на них і знали, що такі люди ходять із Богом. Було чого навчитися, спостерігаючи, як Бог діяв у їхньому житті. Так само й наше життя має бути свідченням віри — таким, що виявляє Боже провадження й наш послух тому провадженню. Світ не хоче слухати наших слів про вірування, бо для нього це нерозумно. Він хоче бачити свідчення нашого життя.

Ми покликані не стояти у світі, свідчачи про Христа; ми покликані стояти в Христі, свідчачи світові.

«Вірою розуміємо, що віки стали ся словом Божим, щоб з невидимого видиме постало.» (Євреїв 11:3). Усі релігії мають свої розповіді про створення світу.

Підмурок нашої віри — у нествореному Богові, який покликав усе творіння до буття своїм Словом. Це поза людським осягненням і науковим поясненням. Усе, що може наука, — це досліджувати те, що вже існує, і відступити в подиві, коли вона доводить дійсність написаного! Осягнути це можливо лише тоді, коли Бог дав внутрішнє об’явлення — віру, яка дає нам змогу вірити. Це не заміна розумові, це вище за всякий розум, бо «вірувати мусить бо, хто приходить до Бога, що Він єсть, і хто Його шукає, тих нагороджує» (Євреїв 11:6).

Тепер ми почнемо розглядати кожну з постатей, названих у Євреїв 11, щоб побачити, як Господь вів їх у ході віри. Виходячи з того, що Дух Святий навмисне скеровував свого людського автора у виборі названих людей, я прошу себе читати поза словами, щоб побачити, які засади ходіння з Богом Він явив у цих прикладах. Мене надихає те, як розкриваються великі істини Віри.

Молюся, щоб наступні розділи запалили й вас, поки ми розглядатимемо їх разом. Нехай Святий Автор промовить до вашої душі про те, що Він тут написав.