Тіло для Господа

1 Коринтян 6:13. Один із найученіших богословів сказав, що тілесність — кінцева мета Божих шляхів. Як ми вже бачили, саме це Бог і здійснив, створивши людину. Саме це сповнює мешканців неба подивом і захопленням, коли вони споглядають славу Сина. Зодягнений у людське тіло, Ісус назавжди посів Своє місце на Божому престолі, щоб мати участь у Його славі. Саме цього захотів Бог. Це стане явним того дня, коли відроджене людство, утворюючи тіло Христове, буде справді й видимо храмом Бога живого (2 Коринтян 6:16) і коли все створіння в нових небесах і на новій землі матиме участь у славі Божих дітей. Тоді матеріальне тіло буде цілковито освячене, прославлене Духом; і це тіло, таким чином одуховлене, стане найвищою славою Господа Ісуса Христа та Його викуплених.

Саме в очікуванні цього нового стану речей Господь надає такої великої ваги тому, щоб Його Дух перебував у наших тілах і освячував їх уже тут, на землі. Віруючі так мало розуміють цю істину, що ще менше шукають сили Святого Духа у своїх тілах. Багато з них, до того ж, вважаючи, що це тіло належить їм, користуються ним, як їм заманеться. Не розуміючи, наскільки освячення душі й духа залежить від тіла, вони не збагнули всього значення слів «Тіло — для Господа» так, щоб прийняти їх із послухом.

«Тіло — для Господа». Що це означає? Апостол щойно сказав: «Їжа про черево, й черево про їжу; Бог же те й те зруйнує». Їжа й пиття дають християнинові нагоду втілювати цю істину: «Тіло — для Господа». Він справді мусить навчитися їсти й пити на славу Божу. Через їжу прийшли гріх і гріхопадіння. Так само через їжу диявол намагався спокусити нашого Господа. Тож Сам Ісус освятив Своє тіло, їдучи лише згідно з волею Свого Отця (Маттея 4:4). Багато віруючих не пильнують своїх тіл — не дотримуються святої поміркованості, щоб не зробити свої тіла непридатними для служіння Богові. Їжа й пиття ніколи не повинні заважати спілкуванню з Богом; їхнє призначення — радше сприяти цьому спілкуванню, підтримуючи тіло в його нормальному стані.

Апостол говорить також про розпусту — той гріх, що оскверняє тіло і прямо суперечить словам «Тіло — для Господа». Тут ідеться не лише про нестриманість поза шлюбом, а й у самому шлюбі; усяке сластолюбство, усяку непоміркованість будь-якого роду засуджують ці слова: «тїло ваше храм Духа сьвятого» (1 Коринтян 6:19). Так само все, що служить для підтримання тіла, — щоб одягнути його, зміцнити, дати йому відпочинок у сні чи дати йому втіху, — має бути віддане під владу Святого Духа. Як за Старого Завіту храм було збудовано виключно для Бога і для служіння Йому, так і наше тіло створене для Господа і тільки для Нього.

Отже, одним із головних благ Божественного зцілення буде те, що воно навчить нас: наше тіло має бути звільнене від ярма нашої власної волі, щоб стати власністю Господа. Бог не дає зцілення у відповідь на наші молитви, доки не досягне мети, заради якої Він допустив хворобу. Він хоче, щоб це виховання привело нас до ближчого спілкування з Ним; Він хоче дати нам зрозуміти, що ми вважали своє тіло своєю власністю, тоді як воно належало Господу, і що Святий Дух прагне освятити всі його дії. Він веде нас до розуміння, що коли ми без застережень віддамо своє тіло під вплив Святого Духа, то зазнаємо Його сили в собі, і Він зцілить нас, вносячи в наше тіло саме життя Ісуса; одним словом, Він веде нас до того, щоб ми з повним переконанням сказали: «Тіло — для Господа».

Є віруючі, які прагнуть святості, але тільки для душі й духа. Через своє незнання вони забувають, що тіло й уся його нервова система — рука, вухо, очі, уста — покликані безпосередньо свідчити про присутність і благодать Божу в них. Вони недостатньо засвоїли ці слова: «тїла ваші члени Христові». «Коли ж духом дїла тїлесні мертвите, будете живі» (1 Коринтян 6:15; Римлян 8:13). «Сам же Бог упокою нехай осьвятить вас зовсїм, і ввесь ваш дух, і душа, і тїло нехай збережеть ся непорочно у прихід Господа нашого Ісуса Христа» (1 Солунян 5:23). О, яке оновлення відбувається в нас, коли Господь Своїм власним дотиком зцілює наші тіла, коли Він бере їх у володіння і коли через Свого Духа стає для них життям і здоров’ям! З невимовним усвідомленням святості, страху й радості віруючий може тоді принести своє тіло в живу жертву, щоб прийняти зцілення, і мати за своє гасло ці слова: «Тіло — для Господа».