Хвороба Йова і його зцілення

«І пійшов Сатана зперед Господа, та вдарив Йова лютою проказою від підошов аж до тїмя.» (Йова 2:7).

Завіса, що ховає від нас невидимий світ, на мить піднімається в таємничій історії Йова; вона відкриває нам, як небо й пекло пильно зайняті Божими слугами на землі. Ми бачимо в ній спокуси, властиві саме хворобі, і те, як сатана використовує їх, щоб сперечатися з Богом і домагатися загибелі людської душі, тоді як Бог, навпаки, прагне освятити її тим самим випробуванням. На прикладі Йова ми бачимо в Божому світлі, з якого джерела походить хвороба, який плід вона повинна принести і як можна від неї звільнитися.

Звідки ж походить хвороба — від Бога чи від сатани? Думки щодо цього дуже різняться. Одні вважають, що її посилає Бог, інші бачать у ній діло лукавого. Ті й інші помиляються, доки обстоюють свій погляд, відкидаючи погляд протилежної сторони; і ті й інші мають рацію, якщо визнають, що це питання має два боки. Скажімо ж так: хвороба походить від сатани, але не може існувати без Божого дозволу. З одного боку, влада сатани — це влада гнобителя, який сам не має жодного права накидатися на людину й нападати на неї; а з другого боку, домагання сатани щодо людини законні в тому розумінні, що Божа справедливість постановляє: хто віддає себе сатані, той стає під його владу.

Сатана — князь царства темряви й гріха; хвороба ж — наслідок гріха. Саме в цьому й полягає право сатани над тілом грішної людини. Він — князь цього світу, і Бог визнає його таким, доки його не буде законно переможено й скинуто з престолу. Тому він має певну владу над усіма, хто залишається тут, на землі, під його владою. Отож саме він мучить людей хворобами і прагне цим відвернути їх від Бога та погубити.

Але, поспішимо сказати, влада сатани аж ніяк не всемогутня; без Божого дозволу він нічого не може вчинити. Бог дозволяє йому все, що він робить, спокушаючи людей, навіть віруючих, але лише для того, щоб випробування принесло в них плід святості. Сказано також, що сатана має владу смерті (Євреїв 2:14), що він діє всюди, де панує смерть, і все ж він не має влади вирішувати смерть Божих слуг без виразної Божої волі. Так само й з хворобою. Через гріх хвороба є ділом сатани, але оскільки верховне керування цим світом належить Богові, її можна вважати й Божим ділом. Усі, хто знає Книгу Йова, знають, як ясно це там показано.

Який же плід повинна принести хвороба? Він буде добрим чи лихим залежно від того, хто здобуде в нас перемогу — Бог чи сатана. Під впливом сатани хворий дедалі глибше поринає в гріх. Він не визнає, що причина кари — гріх, і зайнятий виключно собою та своїми стражданнями. Він не бажає нічого, крім зцілення, і навіть не думає прагнути визволення від гріха. Навпаки, всюди, де перемагає Бог, хвороба веде страждальця до того, щоб він зрікся себе й віддав себе Богові. Історія Йова це й показує. Друзі несправедливо звинувачували його в тому, що він учинив якісь надзвичайно тяжкі гріхи і ними накликав на себе свої страшні страждання. Але нічого такого не було, бо Сам Бог засвідчив про нього, що він «щирого, справедливого, богобоязливого та щоб так цурався лихого» (Йова 2:3). Проте, захищаючись, Йов зайшов надто далеко. Замість того щоб упокоритися в приниженні перед Господом і визнати свої приховані гріхи, він у повній самоправедності намагався виправдати себе. Лише коли Господь з’явився йому, він дійшов до того, що сказав: «Я гиджуся собою і каюся в поросі й попелі» (Йова 42:6). Для нього хвороба стала особливим благословенням, бо привела його до того, щоб пізнати Бога зовсім по-новому і впокоритися перед Ним більше, ніж будь-коли. Це те благословення, яке Бог хоче, щоб і ми отримали щоразу, коли Він дозволяє сатані вразити нас хворобою; і цієї мети досягають усі страждальці, які без застережень віддають себе Йому.

Як же нам звільнитися від хвороби? Батько ніколи не продовжує кари своєї дитини довше, ніж потрібно. Так і Бог, Який має Свою мету, дозволяючи хворобу, не продовжуватиме кари довше, ніж потрібно для досягнення Його мети. Щойно Йов зрозумів Його, відтоді як він осудив себе й покаявся в поросі й попелі, прислухаючись до того, що Бог відкрив йому про Себе, кара скінчилася. Сам Бог визволив його з руки сатани й зцілив його від хвороби.

О, якби хворі нашого часу зрозуміли, що Бог має чітку мету, дозволяючи кару, і що щойно її буде досягнуто — щойно Святий Дух приведе їх до того, щоб визнати й покинути свої гріхи та цілком посвятити себе служінню Господеві, — кара більше не буде потрібна, і Господь може й хоче визволити їх! Бог користується сатаною, як мудра влада користується тюремником. Він залишає Своїх дітей у його владі лише на визначений час; а потім Його добра воля — прилучити нас до викуплення Того, Хто переміг сатану, Хто вирвав нас з-під його влади, понісши замість нас наші гріхи й наші хвороби.