Послух і здоров’я

«Там він дав їм установу й суд, і сим робом випробував їх. І рече: Коли щиро слухати мешся голосу Господа Бога твого, і чинити меш праведне в очу його, і нахиляти меш ухо до заповідей його, і допильновувати меш усїх установ його, нї одну болесть, що я наводив на Египтян, не наведу на тебе: я бо Господь, Бог твій, що виздоровлює тебе» (2 Мойсея 15:25, 26).

Саме в Марі Господь дав Своєму народові цю постанову. Ізраїль щойно звільнився з-під єгипетського ярма, коли в пустелі, біля вод Мари, його віру було піддано випробуванню. Саме після того, як Господь зробив гірку воду солодкою, Він пообіцяв, що не наведе на синів Ізраїлевих жодної з хвороб, які навів на єгиптян, доки вони будуть Йому послушні. Вони зазнаватимуть інших випробувань, часом їм може бракувати хліба й води, вони можуть наражатися на великі небезпеки; усе це могло спіткати їх, попри їхній послух, але хвороба не мала їх торкатися. У світі, який досі перебуває під владою сатани, вони могли ставати мішенню для нападів ззовні, але їхні тіла не гнобитиме хвороба, бо Бог визволив їх від неї. Хіба Він не сказав: «Коли щиро слухати мешся голосу Господа Бога твого… нї одну болесть, що я наводив на Египтян, не наведу на тебе: я бо Господь, Бог твій, що виздоровлює тебе»? І ще в іншому місці: «Служити мете ви Господеві, Богу вашому… і видалю я недугу зміж вас» (2 Мойсея 23:25; прочитайте також 3 Мойсея 26:14, 16; 5 Мойсея 7:15, 23; 28:15–61).

Це звертає нашу увагу на істину надзвичайної ваги: на тісний зв’язок, що існує між послухом і здоров’ям, між освяченням, яке є здоров’ям душі, і Божественним зціленням, яке забезпечує здоров’я тіла, — і те, і те входить у спасіння, що походить від Бога. Варто зауважити, що в кількох мовах ці три слова — спасіння, зцілення і освячення — походять від одного кореня й виражають одну основну думку. (Наприклад, німецькою: Heil — спасіння; Heilung — зцілення; Heiligung — освячення.) Спасіння — це відкуплення, яке Спаситель здобув для нас; здоров’я — це спасіння тіла, яке також приходить до нас від Божественного Цілителя; і нарешті освячення нагадує нам, що справжнє спасіння і справжнє здоров’я полягають у тому, щоб бути святими, як святий Бог. Отже, саме даруючи здоров’я тілу й освячення душі, Ісус є справжнім Спасителем Свого народу. Наш текст ясно проголошує зв’язок, що існує між святістю життя і зціленням тіла. Вислови, які це підтверджують, ніби навмисно помножено: «Якщо ти пильно слухатимеш… якщо чинитимеш праведне… якщо нахилятимеш вухо… якщо дотримуватимешся всіх Його постанов, Я не пошлю на тебе жодної хвороби».

Тут ми маємо ключ до всякого справжнього послуху і святості. Ми часто думаємо, що добре знаємо Божу волю, відкриту в Його Слові; але чому це знання не приносить послуху? Тому що, щоб бути послушними, ми мусимо почати з того, щоб слухати. «Коли щиро слухати мешся голосу Господа Бога твого…, і нахиляти меш ухо…» Доки Божа воля доходить до мене через людський голос або через читання книжки, вона може мати наді мною мало сили; якщо ж я входжу в безпосереднє спілкування з Богом і слухаю Його голосу, Його заповідь оживає живою силою, яка полегшує її виконання. Христос — це живе Слово, а Святий Дух — Його голос. Слухати Його голосу означає зректися всієї власної волі й мудрості, закрити вухо для кожного іншого голосу, щоб не чекати жодного іншого проводу, крім проводу Святого Духа. Відкуплена людина подібна до слуги чи дитини, яка потребує, щоб її вели; вона знає, що цілком належить Богові і що вся її істота — дух, душа і тіло — має прославляти Бога.

Але вона так само усвідомлює, що це понад її сили і що їй потрібно щогодини отримувати той провід, якого вона потребує. Вона знає також, що Божа заповідь, доки вона для неї мертва буква, не може дати їй сили й мудрості і що тільки тоді, коли вона уважно прислухається, вона здобуде бажану силу; тому вона слухає і так навчається дотримуватися Божих законів. Саме таке життя уважності й дії, зречення і розп’яття і становить святе життя. Господь приводить нас до нього насамперед через хворобу, даючи нам зрозуміти, чого нам бракує, а потім також через зцілення, яке кличе душу до цього життя постійної уваги до Божого голосу.

Більшість християн не бачать у Божественному зціленні нічого іншого, як тимчасове благословення для тіла, тоді як в обітниці нашого святого Бога його мета — зробити нас святими. Заклик до святості лунає в Церкві з кожним днем сильніше і виразніше. Дедалі більше віруючих починають розуміти, що Бог хоче, щоб вони були подібні до Христа; і Господь знову починає являти Свою цілющу силу, прагнучи тим показати нам, що й у наші дні Святий Ізраїлів — це «Господь, Бог твій, що виздоровлює тебе», і що Його воля — зберігати Свій народ і в здоров’ї тіла, і в послусі.

Хай той, хто чекає зцілення від Господа, прийме його з радістю. Від нього не вимагається законницького послуху, послуху, що залежить від його власних сил. Ні; навпаки, Бог просить від нього віддання себе, як у малої дитини, уважності, яка прислухається й погоджується, щоб її вели. Саме цього Бог від нього чекає; і зцілення тіла стане плодом цієї дитячої віри, бо Господь відкриє Себе йому як могутнього Спасителя, що зцілює тіло й освячує душу.