Заступницька молитва

«Визнавайте один одному гріхи, і молїте ся один за одного, щоб сцїлитись вам. Много бо може молитва праведного ревна» (Якова 5:16).

Яків спершу говорить нам про молитви старших церкви, але тут він звертається до всіх віруючих, кажучи: «молїте ся один за одного, щоб сцїлитись вам». Уже сказавши про визнання і прощення, він ще додає: «молїте ся один за одного».

Це показує нам, що молитва віри, яка просить зцілення, — не молитва одного відокремленого віруючого: вона має єднати членів тіла Христового у спільності Духа. Бог, безперечно, чує молитву кожного зі Своїх дітей, щойно її принесено Йому з живою вірою, але хворий не завжди має таку віру. Тому, щоб Святий Дух прийшов і діяв із силою, зазвичай потрібно, щоб кілька членів тіла Христового одностайно домагалися Його присутності.

Ця залежність від братів має виявлятися двояко. Насамперед ми мусимо визнати свої провини перед тими, кого ми могли скривдити, і отримати від них прощення. Але крім того, якщо хворий дійшов до того, що побачив у тому чи іншому скоєному ним гріху причину своєї хвороби і розпізнав у ній Боже карання, він у такому разі повинен визнати свій гріх перед старшими або братами в Христі, які моляться за нього, — і так вони зможуть молитися з більшим світлом і більшою вірою. Таке визнання буде також пробним каменем, що випробовує щирість його покаяння, бо легше визнати свої гріхи перед Богом, ніж перед людиною. Щоб він зважився на це, його упокорення мусить бути справжнім, а покаяння — щирим. Наслідком буде тісніша спільність між хворим і тими, хто заступається за нього, і їхня віра оживе наново.

«Молїте ся один за одного, щоб сцїлитись вам». Хіба це не дає ясної відповіді на те, що так часто доводиться чути: навіщо їхати до пана Целлера у Швейцарію, до доктора Калліса в Америку чи до Бетшану в Лондоні? Хіба Господь не чує молитви, де б її не принесли? Так, без сумніву, де тільки молитва в живій вірі підноситься до Бога, вона знаходить Його готовим дати зцілення; але Церква так занедбала віру в цю істину, що нині рідко знайдеш християн, здатних так молитися. Тож ми не можемо бути достатньо вдячні Господу за те, що Він надихнув декотрих віруючих бажанням присвятити своє життя, бодай частково, свідченню про істину Божественного зцілення. Їхні слова і їхня віра пробуджують віру в серці багатьох хворих, які без їхньої допомоги ніколи б до неї не дійшли. А саме ці люди завжди й кажуть усім: «Господа можна знайти всюди». Нехай християни навчаться не нехтувати найменшою часткою дивовижної сили свого Бога, і Він зможе явити всім, що Він завжди — «Господь, Бог твій, що виздоровлює тебе» (2 Мойсея 15:26). Будьмо ж уважні, щоб слухатися Божого Слова: визнавати гріхи один одному і молитися один за одного, щоб нам зцілитися.

Яків вказує тут ще на одну неодмінну умову успішної молитви: це має бути молитва праведного. «Много бо може молитва праведного ревна». Писання каже нам, що «хто робить правду, той праведний, яко ж Він праведний» (1 Йоана 3:7), — тобто Ісус. Самого Якова прозвали «Праведним» за його побожність і чуйність його сумління. Чи то «пресвітер», чи простий віруючий, — лише тоді, коли людина цілковито віддала себе Богові й живе в послусі Його волі, вона може дієво молитися за братів. Йоан говорить те саме: «коли що просимо, приймаємо від Нього, бо хоронимо заповідї Його, і угодне перед Ним робимо» (1 Йоана 3:22). Отже, саме молитва того, хто живе в тісній спільності з Богом, «много може». Саме на таку молитву Бог дасть відповідь, якої не міг би дати іншим Своїм дітям.

Ми часто чуємо, як цитують слова: «Много бо може молитва праведного», але дуже рідко їх беруть у зв’язку з контекстом або пам’ятають, що тут ідеться передусім про Божественне зцілення. О, нехай Господь підніме в Своїй Церкві багато таких праведників, сповнених живої віри, яких Він зможе використати, щоб прославити Ісуса як Божественного Лікаря хворих!