Ревна й дієва молитва

«Молїте ся один за одного, щоб сцїлитись вам. Много бо може молитва праведного ревна. Ілия був чоловік подобний нам страстями (або: природою), а помоливсь молитвою, щоб не було дощу, то й не було дощу на землї три роки і шість місяцїв. А знов помолив ся, то й дало небо дощ, і земля зростила овощ свій» (Якова 5:16–18).

Яків знав, що віра, яка здобуває зцілення, не є плодом людської природи; тому він додає, що молитва має бути «ревна». Тільки така молитва може бути дієвою. У цьому він спирається на приклад Іллі, людини тієї самої природи («подобний нам страстями»), що й ми, і звідси робить висновок, що наша молитва може й повинна бути такою ж, як і його. Як же молився Ілля? Це кине деяке світло на те, якою має бути молитва віри.

Ілля отримав від Бога обітницю, що на землю незабаром спаде дощ (1 Царів 18:1), і оголосив про це Ахавові. Сильний обітницею свого Бога, він підіймається на Кармел молитися (1 Царів 18:42; Якова 5:18). Він знає, він вірить, що Божа воля — послати дощ, і все ж він мусить молитися, інакше дощ не прийде. Його молитва — не порожня форма; це справжня сила, дієвість якої ось-ось дасться взнаки на небі. Бог хоче, щоб пішов дощ, але дощ прийде лише на прохання Іллі — прохання, яке він повторює з вірою і наполегливістю, аж поки на небі не з’явиться перша хмаринка. Щоб Божа воля здійснилася, вона, з одного боку, має бути виражена в обітниці, а з другого — її має прийняти й ухопитися за неї віруючий, який молиться. Тому він мусить бути наполегливим у молитві, щоб показати своєму Богові, що його віра чекає відповіді й не втомиться, доки її не отримає.

Саме так треба молитися за хворих. Треба спиратися на Божу обітницю: «підійме його Господь» — і визнавати Його волю зцілити. Сам Ісус навчає нас молитися з вірою, яка розраховує на Божу відповідь; Він каже нам: «Усе, чого ви в молитві просите, вірте, що ви вже одержали, і буде вам» (Марка 11:24, за англійським Переглянутим перекладом). Після молитви віри, яка наперед приймає те, що Бог обіцяв, приходить молитва наполегливості, яка не випускає з поля зору того, про що просила, доки Бог не виконає Своєї обітниці (1 Царів 18:43). Може існувати якась перешкода, що заважає виконанню обітниці, — чи то з боку Бога і Його праведності (5 Мойсея 9:18), чи то з боку сатани та його постійного опору Божим задумам, — щось таке, що ще може затримувати відповідь на молитву (Даниїла 10:12, 13). Може бути й так, що нашу віру треба очистити (Маттея 15:22–28). Хоч би що це було, наша віра покликана бути наполегливою, аж поки не прийде відповідь. Хто ревно молиться шість разів і на цьому зупиняється, коли мав би помолитися сім разів (2 Царів 13:18, 19), той позбавляє себе відповіді на свою молитву.

Наполегливість у молитві — наполегливість, яка зміцнює віру віруючого проти всього, що, здається, суперечить відповіді, — це справжнє чудо; це одна з незбагненних таємниць життя віри. Хіба не говорить вона нам, що викуплений Спасителем справді є Його другом, членом Його тіла, і що правління світом і дари Божої благодаті певною мірою залежать від його молитов? Отже, молитва — не порожня форма. Це діло Святого Духа, Який тут, на землі, заступається в нас і через нас, і як таке воно так само дієве й так само необхідне, як і діло Сина, Який заступається за нас перед Божим престолом. Може здатися дивним, що, помолившись із певністю, що нас почуто, і побачивши в цьому Божу волю, ми все ще маємо продовжувати молитися. Проте це так. У Гетсиманії Ісус молився тричі поспіль. На Кармелі Ілля молився сім разів; і ми, якщо віримо Божій обітниці без сумніву, молитимемося, аж поки не отримаємо відповіді. І настирливий друг опівночі, і вдова, що обсідала неправедного суддю, — приклади наполегливості в досягненні поставленої мети.

Навчімося з молитви Іллі впокорювати себе, усвідомлювати, чому Божа сила не може більше виявлятися в Церкві — чи то в зціленні хворих, чи в наверненні, чи в освяченні. «Не маєте, тим що не просите» (Якова 4:2). Нехай вона навчить нас також терпеливості. У випадках, коли зцілення затримується, пам’ятаймо, що можуть існувати перешкоди, які здолати може лише наполеглива молитва. Віра, яка перестає молитися або дозволяє собі ослабнути в своїй ревності, не може привласнити того, що Бог, проте, вже дав. Нехай нашої віри в обітниці Писання не похитне те, що поки що лежить поза нашою досяжністю. Божа обітниця лишається тією самою: «молитва віри спасе болящого». Нехай молитва Іллі зміцнить нашу віру. Пам’ятаймо, що ми маємо наслідувати тих, хто вірою і довготерпінням успадковує обітниці (Євреїв 6:12). Якщо ми навчимося бути наполегливими в молитві, її плід буде щораз рясніший, щораз очевидніший, і ми, як і Ісус, коли Він був на землі, здобуватимемо зцілення хворих, часто негайне зцілення, яке принесе Богові славу.