Ісус зцілює хворих

«Сцїлив усїх недужих; щоб справдилось, що сказав Ісаїя пророк, глаголючи: Узяв Він на себе недуги наші, й понїс болещі наші» (Маттея 8:16, 17).

В одному з попередніх розділів ми розглядали слова пророка Ісаї. Якщо в читача ще лишається якийсь сумнів щодо того тлумачення, яке ми дали, нагадаємо йому, що Святий Дух спонукав євангелиста Матвія написати про це. Про всіх недужих, яких зцілив Ісус, прямо сказано: «Щоб справдилось, що сказав Ісаїя пророк». Саме тому, що Ісус узяв на Себе наші недуги, Він міг і мусив зціляти їх. Якби Він цього не зробив, одна частина Його діла викуплення залишилася б безсилою і безплідною.

Це місце Божого Слова зазвичай розуміють не так. Загальноприйнятим є погляд, що чудесні зцілення, які чинив Господь Ісус, слід розглядати лише як доказ Його милосердя або як символ духовних благодатей. У них не бачать неминучого наслідку викуплення, хоча саме це проголошує Біблія. Тіло і душа були створені, щоб разом служити оселею Божою; хворобливий стан тіла, так само як і стан душі, є наслідком гріха, і саме це Ісус прийшов понести, спокутувати й перемогти.

Коли Господь Ісус був на землі, Він зціляв хворих не як Син Божий, а як Посередник, Який узяв на Себе і поніс недугу, і це допомагає нам зрозуміти, чому Ісус приділяв стільки часу Своєму ділу зцілення і чому євангелисти розповідають про нього так докладно. Прочитайте, наприклад, що каже про це Матвій: «І ходив Ісус по всїй Галилеї, навчаючи по школах їх, і проповідуючи євангелию царства, та сцїляючи всякий недуг і всякі болестї поміж людьми. І розійшлась чутка про Него по всїй Сирщинї; й приводжено до Него всїх недужнїх, що болїли всякими болещами та муками, й біснуватих, і місячників, і розслаблених; і сцїляв їх» (Маттея 4:23, 24). «І ходив Ісус по всїх городах і селах, навчаючи по школах їх, і проповідуючи євангелию царства, й сцїляючи всяку болїсть і всяку неміч між людьми» (Маттея 9:35). «І, прикликавши дванайцять учеників своїх, дав їм власть над нечистими духами, щоб виганяли їх, і сцїляли всяку болїсть і всяку неміч» (10:1). Коли учні Івана Хрестителя прийшли запитати Ісуса, чи Він Месія, щоб Він довів їм це, Він відповів: «Слїпі бачять, і криві ходять, прокажені очищають ся, і глухі чують, мертві встають, і вбогі проповідують благовістє» (11:5). Після зцілення сухої руки й опору фарисеїв, які шукали, як Його погубити, ми читаємо, що «пійшло слїдом за Ним багато народу, і сцїлив він усїх» (12:15). Коли згодом народ пішов за Ним у пустинне місце, сказано: «І, вийшовши Ісус, побачив багато народу, й жалкував над ними, й сцїлив недужих їх» (14:14). Далі: «Послали по всїй тій околицї, і приводили до Него всїх недужих; і благали Його, щоб тільки приторкнутись їм до краю одежі Його; й скільки їх доторкувалось, одужували» (14:35, 36). Сказано також про недужих, які були серед народу, що люди «клали їх у ногах в Ісуса, й сцїлив їх», і Матвій додає: «Так що люде дивувались, бачивши, що нїмі говорять, калїки здорові, криві ходять, а слїпі бачять; і прославляли Бога Ізраїлевого» (15:30, 31). І нарешті, коли Він прийшов у краї Юдейські за Йорданом, «І йшло слїдом за Ним пребагато народу, й вигоїв їх там» (19:2).

Додаймо до цих численних місць ті, що докладно розповідають нам про зцілення, звершені Ісусом, і запитаймо себе: чи ці зцілення дають нам лише доказ Його сили за Його життя тут, на землі, чи, радше, вони є безсумнівним і постійним плодом Його діла милосердя й любові, виявом Його викупної сили, яка визволяє душу і тіло з-під влади гріха? Так, саме таким і був насправді задум Божий. Отже, якщо Ісус поніс наші недуги як невід’ємну частину викуплення, якщо Він зціляв хворих, «щоб справдилось, що сказав Ісаїя», і якщо Його серце Спасителя завжди сповнене милосердя й любові, ми можемо з певністю вірити, що й донині воля Ісуса — зціляти хворих у відповідь на молитву віри.