Господь, що зцілює тебе

«нї одну болесть, що я наводив на Египтян, не наведу на тебе: я бо Господь, Бог твій, що виздоровлює тебе» (2 Мойсея 15:26).

Як часто ми читали ці слова, не насмілюючись прийняти їх для себе і не сподіваючись, що Господь сповнить їх на нас! Ми бачили в них, що Божий народ мав бути вільний від хвороб, якими було вражено єгиптян, і вірили, що ця обітниця стосувалася лише Старого Заповіту, а ми, що живемо за устрою Нового Заповіту, не можемо сподіватися, що Господь Своїм безпосереднім втручанням уберігатиме нас від хвороб чи зцілюватиме від них! Проте, оскільки ми мусили визнати вищість Нового Заповіту, то через своє незнання дійшли твердження, що хвороба часто приносить великі благословення, а отже, Бог добре зробив, забравши те, що колись обіцяв, і переставши бути для нас тим, чим Він був для Ізраїлю, — «Господом, що зцілює тебе».

Але в наші дні ми бачимо, як Церква прокидається і визнає свою помилку. Вона бачить, що саме за Нового Заповіту Господь Ісус передав Свою силу зцілення Своїм учням. Вона починає розуміти, що, доручаючи Своїй Церкві проповідувати Євангеліє всьому створінню, Він пообіцяв бути з нею «по всї днї, до кінця сьвіта» (Маттея 28:20) і що як доказ Його присутності Його учні матимуть силу покладати руки на хворих, і ті одужуватимуть (Марка 16:15–18). Крім того, вона бачить, що в дні після П’ятидесятниці чудесне зіслання Святого Духа супроводжувалося чудесними зціленнями, які були очевидним доказом благословень, що їх принесла сила згори (Дїяння 3:16; 5:12; 9:40). У Біблії немає нічого, що змушувало б її вірити, ніби обітницю, дану Ізраїлеві, відтоді скасовано, і вона чує з уст апостола Якова нову обітницю: «молитва віри спасе [або: зцілить] болящого» (Якова 5:15). Вона знає, що в усі часи саме невіра обмежувала (або ставила межі) Святого Ізраїлевого (Псальма 78:41), і питає себе, чи не невіра перешкоджає в наші дні цьому виявленню Божої сили. Хто може в цьому сумніватися? Винен тут не Бог і не Його Слово; це наша невіра стоїть на заваді чудотворній силі Господа і стримує Його від того, щоб зцілювати, як у минулі часи. Нехай же прокинеться наша віра, нехай вона пізнає і вшанує в Христі всемогутність Того, Хто каже: «Я Господь, що зцілює тебе». Саме через Божі діла ми найкраще можемо зрозуміти, що каже нам Його Слово; зцілення, які знову стаються у відповідь на молитву віри, славно ілюструючи істину Його обітниці, підтверджують її.

Навчімося бачити у воскреслому Ісусі Божественного Лікаря і приймімо Його як такого. Щоб я міг пізнати в Ісусі своє виправдання, свою силу і свою мудрість, я мушу вірою збагнути, що Він справді є всім цим для мене; і так само, коли Біблія каже мені, що Ісус — верховний Лікар, я мушу сам привласнити цю істину і сказати: «Так, Господи, це Ти мій Лікар». А чому я можу вважати Його таким? Тому що Він віддає Себе мені, тому що я «одне насадження з Ним» (Римлян 6:5, франц. пер.) і, нерозривно з’єднаний з Ним, я таким чином маю Його цілющу силу; тому що Його любові до вподоби обсипати Своїх улюблених Своїми милостями, віддавати Себе всім серцем усім, хто прагне прийняти Його. Повірмо, що Він готовий поширити скарб благословення, який міститься в імені «Господь, що зцілює тебе», на всіх, хто знає це Боже ім’я і може на нього покладатися. Саме таке лікування для хворих встановлює закон Його Царства. Коли я приношу свою хворобу Господеві, я покладаюся не на те, що бачу, відчуваю чи думаю, а на те, що Він каже. Навіть коли все, здається, суперечить очікуваному зціленню, навіть якщо воно не настане тоді чи не так, як я думав його отримати, навіть коли симптоми, здається, лише посилюються, моя віра, зміцнена самим чеканням, має непохитно триматися цього слова, що вийшло з Божих уст: «Я Господь, що зцілює тебе». Бог завжди прагне зробити нас справжніми віруючими. Зцілення і здоров’я мало варті, якщо вони не прославляють Бога і не служать тому, щоб тісніше з’єднати нас з Ним; тому, коли йдеться про зцілення, наша віра завжди мусить пройти випробування. Хто покладається на ім’я свого Бога, хто може чути, як Ісус каже йому: «Чи не казав я тобі, що, коли вірувати меш, побачиш славу Божу?» (Йоана 11:40), — той матиме радість отримати від Самого Бога зцілення тіла і побачити, як воно здійснюється в спосіб, гідний Бога, і згідно з Його обітницями. Коли ми читаємо ці слова: «Я Господь, що зцілює тебе», — не біймося палко відповісти: «Так, Господи, Ти — Господь, що зцілює мене».