Чи хвороба — це покарання?

«Того-то многі між вами недужі та слабі, й заснуло доволї. Бо коли б ми самі себе розсуджували, то не були б осуджені. Бувши ж осудженими, від Бога караємось, щоб з сьвітом не осудились.» (1 Коринтян 11:30–32).

Пишучи до коринтян, апостол Павло мусив дорікнути їм за те, як вони справляли Господню вечерю, накликаючи цим на себе Божі кари. Тож тут ми бачимо хворобу як Божий суд, як кару за гріх. Павло вважає її справжньою карою, адже далі він каже: «від Бога караємось», — і додає, що їх уражено так для того, щоб не дати їм упасти в гріх ще глибше, щоб вони «з сьвітом не осудились». Він застерігає їх: якби вони не хотіли бути ні осудженими, ні покараними від Господа, якби через таке випробування самих себе вони виявили причину хвороби й осудили свої гріхи, то Господеві вже не треба було б діяти суворо. Хіба ж не очевидно, що хвороба тут — це Божий суд, кара за гріх, і що ми можемо уникнути її, випробовуючи й осуджуючи самих себе?

Так, хвороба частіше, ніж ми віримо, буває судом, карою за гріх. «Не по свойму бо серцї карає він і посиляє смуток на дїтей людських» (Плач 3:33). Не без причини Він позбавляє нас здоров’я. Можливо, це для того, щоб звернути нашу увагу на якийсь гріх, який ми можемо розпізнати: «не гріши більш, щоб гіршого тобі не стало ся» (Йоана 5:14); можливо, тому, що Боже дитя заплуталося в гордощах і світськості; а може, до його служіння Богові домішалися самовпевненість чи примхливість. Цілком можливо й те, що кара не спрямована проти якогось окремого гріха, а є наслідком тієї переваги гріха, що тяжить над усім людським родом. Коли (Йоана 9:3) з приводу сліпонародженого учні спитали Господа: «хто згрішив: він, чи родителї його, що слїпим родив ся», — а Він відповів: «Нї він не згрішив, нї родителї його», — Він аж ніяк не каже, що між гріхом і хворобою немає жодного зв’язку, але вчить нас не звинувачувати в гріху кожного хворого.

Хай там як, хвороба завжди є тією наукою, що має пробудити нашу увагу до гріха й відвернути нас від нього. Тому хворий повинен почати з того, щоб осудити, або розсудити, самого себе (1 Коринтян 11:31), ставши перед своїм небесним Отцем із щирим бажанням побачити все, що могло засмутити Його або зробити кару потрібною. Чинячи так, він може певно покладатися на світло Святого Духа, Який ясно покаже йому його провину. Хай він буде готовий негайно зректися того, що розпізнає, і віддати себе в Господнє розпорядження, щоб служити Йому в досконалому послуху; але хай не уявляє, що може перемогти гріх власними зусиллями. Ні, це для нього неможливо. Проте хай він усією силою своєї волі стане на Божий бік, зрікаючись того, що є гріхом в Його очах, і хай вірить, що Він його прийняв. Чинячи так, він віддаватиме себе, наново посвячуватиме себе Богові, прагнучи в усьому виконувати тільки Його святу волю.

Писання запевняє нас, що коли ми так випробовуємо самих себе, Господь не судитиме нас. Наш Отець карає Свою дитину лише настільки, наскільки це потрібно. Бог прагне визволити нас від гріха й від власного «я»; щойно ми зрозуміємо Його й розірвемо з ними, хвороба може припинитися — вона виконала своє діло. Ми мусимо збагнути, що означає хвороба, і розпізнати в ній Божу науку. Людина може невиразно визнавати, що чинить гріхи, майже не намагаючись з’ясувати, які саме; а якщо й з’ясує, то може не вірити, що від них можна відмовитися; а якщо й вирішить їх зректися, то може не покластися на Бога, що Він покладе край карі. І все ж яке славне запевнення дають нам тут Павлові слова!

Дорогий хворий, чи розумієш ти, що твій небесний Отець має щось, за що хоче тобі дорікнути? Він хоче, щоб твоя хвороба допомогла тобі це виявити, і Святий Дух провадитиме тебе в цьому пошуку. Тож негайно зречися того, на що Він тобі вкаже. Ти ж не хочеш, щоб між тобою і твоїм Отцем лишилася бодай найменша тінь. Його воля — простити твій гріх і зцілити твою хворобу. В Ісусі ми маємо і прощення, і зцілення; це два боки Його викупного діла. Він кличе тебе жити в залежності від Нього більшою мірою, ніж досі. Тож віддай себе Йому в повному послуху і відтепер ходи, як мала дитина, Його слідами. З радістю твій небесний Отець визволить тебе від кари, об’явить Себе тобі як твій Цілитель, наблизить тебе до Себе цим новим узом Своєї любові, зробить тебе слухняним і вірним у служінні Йому. Якщо Він, як мудрий і вірний Отець, мусив тебе покарати, то й як Отець Він хоче твого зцілення і прагне відтепер благословляти й берегти тебе.