Через невіру вашу

«Приступивши тодї ученики до Ісуса, сказали на самотї: Чом не змогли ми вигнати його?»

«Ісус же рече їм: Через невіру вашу, істино бо глаголю вам: Коли б ви мали віри з зерно горчицї, то сказали б оцїй горі: Перейди звідсїля туди; то й перейде; й нїчого не буде неможливого вам» (Маттея 17:19, 20).

Коли Господь Ісус посилав Своїх учнів у різні краї Палестини, Він наділив їх подвійною силою: виганяти нечистих духів і зціляти всяку хворобу та всяку неміч (Маттея 10:1). Те саме Він учинив і для сімдесятьох, які повернулися до Нього з радістю, кажучи: «Господи, й біси корять ся нам в імя Твоє» (Луки 10:17). У день Преображення, коли Господь був ще на горі, один батько привів до Його учнів свого сина, одержимого бісом, і благав їх вигнати злого духа, але вони не змогли. Коли ж Ісус зцілив хлопця і учні спитали Його, чому вони самі не змогли цього зробити, як в інших випадках, Він відповів їм: «Через невіру вашу». Отже, причиною їхньої поразки була їхня невіра, а не Божа воля.

У наші дні в Божественне зцілення вірять дуже мало, бо воно майже зовсім зникло з християнської Церкви. Можна спитати, чому так сталося, і ось дві відповіді, які на це давали. Більшість вважає, що чудеса, разом із даром зцілення, мали обмежуватися часами первісної Церкви, що їхньою метою було закласти першу основу християнства, але відтоді обставини змінилися. Інші віруючі без вагання кажуть, що коли Церква втратила ці дари, то з власної вини: через те, що вона стала світською, Дух діє в ній лише слабко; через те, що вона не залишилася в безпосередньому й постійному зв’язку з повнотою сили невидимого світу; але якби вона знову побачила, як у ній постають чоловіки й жінки, що живуть життям віри і Святого Духа, цілковито посвячені своєму Богові, то знову побачила б прояви тих самих дарів, що й колись. Яка з цих двох думок більше узгоджується зі Словом Божим? Чи з Божої волі було скасовано «дарування сцїлення», чи, радше, відповідальність за це лежить на людині? Чи Божа воля в тому, щоб чудес не було? Чи не дає Він через це більше тієї віри, яка їх породжує? Чи, знову ж таки, це Церква завинила браком віри?

Що каже Писання?

Біблія ні словами Господа, ні словами Його апостолів не дає нам підстав вірити, що дари зцілення були дані лише в ранні часи Церкви; навпаки, обітниці, які Ісус дав апостолам, коли незадовго до Свого вознесіння наставляв їх щодо їхнього посланництва, видаються нам чинними для всіх часів (Марка 16:15–18). Павло ставить дар зцілення серед дій Святого Духа. Яків дає щодо цього чітку заповідь без жодного обмеження в часі. Усе Писання проголошує, що ці дари благодаті будуть подавані за мірою Духа і віри.

Кажуть також, що на початку кожного нового домостроя Бог творить чудеса, що такий Його звичайний спосіб дії; але це зовсім не так. Згадайте Божий народ за давнього домостроя — за часів Авраама, упродовж усього життя Мойсея, під час виходу з Єгипту, за Ісуса Навина, за часів суддів і Самуїла, за царювання Давида та інших благочестивих царів аж до часів Даниїла: понад тисячу років чинилися чудеса.

Але, кажуть, на світанку християнства чудеса були значно потрібніші, ніж пізніше. А як же сила поганства навіть у наш час, скрізь, де Євангелія намагається з ним боротися? Неможливо погодитися, що чудеса були потрібніші для поган в Ефесі (Дїяння 19:11, 12), ніж для поган Африки сьогодні. А коли подумати про неуцтво й невіру, що панують навіть серед християнських народів, хіба ми не мусимо дійти висновку, що потрібні явні діла Божої сили, щоб підкріпити свідчення віруючих і довести, що Бог з ними? До того ж, скільки сумнівів, скільки немочі серед самих віруючих! Як потребує їхня віра, щоб її пробудив і підбадьорив якийсь очевидний доказ присутності Господа серед них. Одна частина нашого єства складається з плоті й крові; тож саме в плоті й крові Бог хоче виявити Свою присутність.

Щоб довести, що саме невіра Церкви втратила дар зцілення, подивімося, що каже про це Біблія. Хіба вона не застерігає нас часто від невіри, від усього, що може віддалити й відвернути нас від нашого Бога? Хіба історія Церкви не показує нам, наскільки потрібні ці застереження? Хіба не дає вона нам численних прикладів кроків назад, догоджання світові, коли віра слабшала якраз тією мірою, якою брав гору дух світу? Бо така віра можлива лише для того, хто живе в невидимому світі. До третього століття зцілень вірою в Христа було багато, але в наступні століття вони ставали дедалі рідшими. Хіба ми не знаємо з Біблії, що саме невіра завжди перешкоджає могутній дії Бога?

О, якби ми навчилися вірити Божим обітницям! Бог не відступився від Своїх обітниць; Ісус і досі Той, Хто зціляє і душу, і тіло; спасіння й нині пропонує нам зцілення і святість, а Святий Дух завжди готовий дати нам певні прояви Своєї сили. Навіть коли ми питаємо, чому ця Божественна сила не виявляється частіше, Він відповідає нам: «Через невіру вашу». Що більше ми віддаємося тому, щоб особисто пізнати освячення вірою, то більше пізнаватимемо й зцілення вірою. Ці два вчення йдуть поруч. Що більше Дух Божий живе й діє в душі віруючих, то більше множитимуться чудеса, якими Він діє в тілі. Через це світ може збагнути, що означає відкуплення.