Наполеглива молитва

Луки 18:1—8. Необхідність наполегливої молитви — це таємниця всього духовного життя. Яке благословення — мати змогу просити в Господа тієї чи іншої благодаті, доки Він її не дасть, знаючи напевно, що Його воля — відповідати на молитву; але яка таємниця для нас у цьому покликанні наполегливо молитися, стукати з вірою в Його двері, нагадувати Йому Його обітниці й робити це невтомно, доки Він не встане й не виконає нашого прохання! Хіба впевненість, що наша молитва може здобути від Господа те, чого Він інакше не дав би, не є явним доказом того, що людину створено на образ Божий, що вона — Його друг і Його співробітник, і що віруючі, які разом становлять Тіло Христове, таким чином беруть участь у Його заступницькому ділі? Саме на заступництво Христа відповідає Отець, і саме йому Він дарує Свої божественні милості.

Біблія не раз пояснює нам, чому потрібна наполеглива молитва. Причин багато, і головна з них — Божа справедливість. Бог оголосив, що гріх мусить нести свої наслідки; тож гріх має права над світом, який його приймає і залишається в нього в рабстві. Коли Боже дитя прагне вийти з-під цього порядку речей, потрібно, щоб на це погодилася Божа справедливість; тому потрібен час, щоб привілеї, які Христос здобув для віруючих, набули ваги перед Божим судом. Крім того, причиною цього є опір сатани, який завжди намагається перешкодити відповіді на молитву (Даниїла 10:12, 13). Єдиний засіб, яким можна перемогти цього невидимого ворога, — це віра. Твердо стоячи на Божих обітницях, віра відмовляється поступитися і далі молиться та чекає відповіді, навіть коли вона забарюється, знаючи, що перемога певна (Єфесян 6:12–18).

Нарешті, наполеглива молитва потрібна нам самим. Зволікання з відповіддю має на меті випробувати й зміцнити нашу віру; воно повинне розвинути в нас непохитну волю, яка вже не відпустить Божих обітниць, а відмовиться від власного погляду на речі, щоб покладатися на самого Бога. Саме тоді Бог, бачачи нашу віру, знаходить нас готовими прийняти Його милість і дарує її нам. Він незабаром помститься за нас, хоч би й забарився. Так, попри всі потрібні зволікання, Він не змусить нас чекати ані миті довше, ніж треба. Якщо ми голосимо до Нього день і ніч, Він незабаром помститься за нас.

Ця наполегливість у молитві стане для нас легкою, щойно ми повністю зрозуміємо, що таке віра. Ісус навчає нас цими словами: «Все, чого ви просити мете в молитві, віруючи, одержите» (Маттея 21:22). Коли Боже Слово уповноважує нас просити будь-чого, ми повинні одразу повірити, що одержуємо це. Бог дає нам це; ми знаємо це вірою і можемо сказати, що між Богом і нами це вже одержано, хоча, можливо, лише згодом нам буде дано побачити наслідки цього тут, на землі. Ще перш ніж щось побачити чи відчути, віра радіє, що одержала, наполегливо молиться і чекає, доки відповідь не виявиться. Але й після того, як ми повірили, що нас вислухано, добре молитися далі, доки це не стане здійсненим фактом.

Це має велике значення для одержання Божого зцілення. Іноді, правда, зцілення буває миттєвим і повним; але може статися, що нам доведеться чекати, навіть коли хворий зумів попросити про нього з вірою. Іноді також перші ознаки зцілення виявляються відразу, але потім поступ повільний і переривається часами, коли він зупиняється або коли недуга повертається. У таких випадках важливо, щоб і хворий, і ті, хто молиться з ним, вірили в дієвість наполегливої молитви, навіть якщо не розуміють її таємниці. Те, у чому Бог спершу ніби відмовляє, Він згодом дарує на молитву жінки-хананеянки, на молитву «вдови», на молитву друга, що стукає опівночі (Маттея 15:22; Луки 18:3; 11:5). Не зважаючи ні на зміни, ні на відповідь, віра, що ґрунтується на Божому Слові й невідступно молиться далі, зрештою здобуває перемогу. «Бог же чи не помстив ся б за вибраних своїх, що голосять до Него день і ніч, хоч довго терпить про них? Глаголю вам, що помстить ся за них незабаром.» Бог уміє зволікати стільки, скільки потрібно, і все ж діяти незабаром, не чекаючи більше, ніж треба. Ті самі дві речі мають бути й у нашій вірі. Ухопімося зі святою поспішністю за обіцяну нам благодать, так, ніби ми вже її одержали; чекаймо з невтомним терпінням на відповідь, що забарюється. Така віра властива життю в Ньому. Саме для того, щоб зродити в нас цю віру, нам посилається хвороба і дається зцілення, бо така віра понад усе прославляє Бога.