Життєписи
4 автори
Спадкоємці Реформації в Женеві та Шотландії, які навчали про суверенність Божої благодаті. Від Жана Кальвіна до валлійського лікаря, що став проповідником, вони поєднували ретельне богослов’я з палкою побожністю.
Жан Кальвін (1509–1564) — провідний богослов другого покоління Реформації й понад двадцять років пастор Женеви. Французький правник і гуманіст, що став реформатором після «раптового навернення», він написав «Настанови в християнській вірі» — найповніший виклад реформатської віри — і сформував протестантизм по всій Європі своїми проповідями, коментарями майже на все Святе Письмо та Женевською академією.
Американський конгрегаціоналістський проповідник і богослов, центральна постать Першого великого пробудження. Він був пастором у Нортгемптоні, штат Массачусетс, і недовго обіймав посаду президента Коледжу Нью-Джерсі (згодом Принстона).
Роберт Мюррей Мак-Чейн (1813–1843) — служитель церкви Святого Петра в Данді, якого пам’ятають за прагнення особистої святості та ніжну пастирську турботу. Він уклав календар читання Біблії, яким користуються й досі, брав участь у місії 1839 року для дослідження становища юдеїв і помер від тифу у двадцять дев’ять років, оплакуваний усім містом.
Джон «Молитовний» Гайд (1865–1912) — американський пресвітеріанський місіонер у Пенджабі, якого пам’ятають насамперед як людину молитви: одну з провідних постатей Сіялкотської конвенції від першого ж її року й одну з рушійних сил Пенджабського молитовного союзу, чоловіка, який, як згадують, просив у Бога однієї душі на день. Значна частина його яскравої слави походить від повчальної книжки Френсіса Мак-Гоу «Молитовний Гайд» (1923), написаної вже після його смерті.
Реформатські церкви походять від швейцарської Реформації, яку очолили Цвінглі та Жан Кальвін. Вони наголошують на суверенності Бога в спасінні, авторитеті Писання й церкві, якою керують старійшини.
Пресвітеріанські церкви — це реформатські церкви, якими керують старійшини (пресвітери); такий устрій укорінився передусім у Шотландії. Роберт Мюррей Мак-Чейн служив у Церкві Шотландії; Джонатан Едвардс, хоч і був конгрегаціоналістом, дотримувався того самого реформатського богослов’я.
Джонатан Едвардс — класичний реформатський автор про пробудження й релігійні почуття. Мартін Ллойд-Джонс приніс ту саму традицію в Лондон XX століття у простій, прямій проповіді.