Розділ 24 · 3 хв читання · 4 хв слухання
Радість
Се глаголю вам, щоб радощі мої пробували в вас, і щоб радощі ваші сповнились—Йоана 15:11
Якщо хтось питає: «Як мені бути щасливим християнином?» — відповідь нашого Господа дуже проста: «Се глаголю вам», — про Лозу й вітки, — «щоб радощі мої пробували в вас, і щоб радощі ваші сповнились». «Ви не можете мати Моєї радості без Мого життя. Перебувайте в Мені, і дозвольте Мені перебувати в вас, — і Моя радість буде у вас». Усяке здорове життя — це радість і краса; живи неподільно життям вітки — і матимеш Його радість у повній мірі.
Для багатьох християн думка про життя, яке цілком перебуває в Христі, — це думка про напруження й болісні зусилля. Вони не можуть побачити, що напруження й зусилля бувають лише доти, доки ми беззастережно не віддаємо себе Христовому життю в нас. Самі перші слова притчі ще не відкрилися їм: «Я — правдива Лоза; Я беру все на Себе і про все дбаю; Я нічого не прошу від вітки, крім того, щоб вона цілком віддалася Мені і дозволила Мені все робити. Я зобов’язуюся зробити вітку всім, чим вона має бути, і зберегти її такою». Хіба ж не має бути безмежною і безперестанною радістю те, що Лоза так усе чинить, і знати, що не хто інший, як благословенний Син Божий у Своїй любові щомиті несе нас і підтримує наше життя?
Щоб радощі мої пробували в вас—Ми маємо мати в собі власну радість Христа. А що таке власна радість Христа? Немає радості, подібної до любові. Немає радості, крім любові. Христос щойно говорив про любов Отця і Своє перебування в ній, і про те, що Він полюбив нас тією самою любов’ю. Його радість — це не що інше, як радість любові: бути любленим і любити. Це була радість приймати любов Свого Отця і перебувати в ній, а тоді радість передавати цю любов і виливати її на грішників. Саме цю радість Він хоче, щоб ми з Ним розділили: радість бути любленими Отцем і Ним; радість, у свою чергу, любити тих, хто довкола нас, і жити для них. Це якраз і є радість бути справжніми вітками: перебувати в Його любові, а тоді віддавати себе в любові, щоб приносити плід для інших. Приймімо Його життя, як Він дає його в нас як Лоза, — і Його радість стане нашою: радість перебування в Його любові, радість любити, як Він, любити Його любов’ю.
І щоб радощі ваші сповнились—Щоб вона була повна, щоб ви були сповнені нею. Як сумно, що нам так треба нагадувати: оскільки єдине джерело всякої радості — Бог, «Бога, що сповняє мене превеликою радостю», то єдиний шлях бути цілком щасливими — мати якнайбільше Бога, якнайбільше Його волі й спілкування з Ним! Віра задумана так, щоб у щоденному житті бути невимовною радістю. Чому ж так багато людей нарікає, що це не так? Бо вони не вірять, що немає радості, подібної до радості перебування в Христі і в Його любові, — бути вітками, через які Він може виливати Свою любов на світ, що вмирає.
О, якби голос Христа досяг серця кожного молодого християнина і переконав його повірити, що Його радість — єдина справжня радість, що Його радість може стати нашою і справді сповнити нас і що певний і простий шлях жити в ній — лише один: перебувати віткам у Ньому, нашій небесній Лозі. Нехай ця істина глибоко ввійде в нас: доки наша радість не повна, це знак, що ми ще не знаємо як слід нашої небесної Лози; кожне прагнення повнішої радості має тільки спонукати нас перебувати в Його любові простіше й повніше.
Моя радість — ваша радість. І в цьому так само: яка Лоза, така й вітка; уся Лоза — у вітці. Твоя радість — наша радість: Твоя радість у нас, і наша радість сповнена. Благословенний Господи, сповни мене Своєю радістю — радістю бути любленим і благословенним божественною любов’ю; радістю любити й благословляти інших.