Правдива Лоза
Якщо не перебуватимете

Розділ 10 · 3 хв читання · 4 хв слухання

Якщо не перебуватимете

Яко ж вітка не може овощу родити від себе, коли не пробувати ме на виноградинї, так анї ви, коли в менї не будете пробувати—Йоана 15:4

Ми знаємо значення слова якщо не. Воно виражає якусь неодмінну умову, якийсь невідворотний закон. «Вітка не може овощу родити від себе, коли не пробувати ме на виноградинї. Так анї ви, коли в менї не будете пробувати». Для вітки є лише один спосіб приносити плід, іншої можливості немає: вона мусить перебувати в нерозривному спілкуванні з лозою. Плід походить не від неї самої, а тільки від лози. Христос уже сказав: «Пробувайте в менї»; у природі вітка так ясно дає нам цей урок; це такий дивовижний привілей — бути покликаним і допущеним перебувати в небесній Лозі, — що можна було б подумати, ніби ці слова застереження додавати зайве. Але ні — Христос так добре знає, яке зречення себе криється в цьому «Пробувайте в менї»; якою сильною й загальною буде схильність прагнути приносити плід власними зусиллями; як важко буде домогтися, щоб ми повірили, що справжнє, безперервне перебування в Ньому — абсолютна необхідність! Він наполягає на цій істині: не від себе може вітка приносити плід; коли не пробувати ме, вона не може приносити плоду. «Так анї ви, коли в менї не будете пробувати».

Але чи треба розуміти це буквально? Чи мушу я так само винятково, явно, безперервно й цілковито, як вітка перебуває в лозі, бути відданим тому, щоб знаходити все своє життя лише в Христі? Справді мушу. Оте коли в менї не будете пробувати таке ж загальне, як і коли не пробувати ме. Оте так анї ви не допускає жодного винятку чи пом’якшення. Якщо я маю бути справжньою віткою, якщо маю приносити плід, якщо маю бути тим, ким Христос як Лоза хоче мене бачити, то все моє існування має бути так само винятково присвячене перебуванню в Ньому, як існування природної вітки — перебуванню в її лозі.

Засвоймо цей урок. Перебування має бути дією волі й усього серця. Як є ступені в шуканні Бога й служінні Йому — «Та не з щирого серця» або «Цїлим серцем моїм», — так можуть бути ступені й у перебуванні. У відродженні божественне життя входить у нас, але не відразу опановує й наповнює всю нашу істоту. Це приходить як справа наказу й послуху. Існує невимовна небезпека, що ми не віддамося всім серцем перебуванню. Існує невимовна небезпека, що ми віддамося праці для Бога й плодоношенню, маючи дуже мало справжнього перебування, повного самозабуття в Христі та Його житті. Існує невимовна небезпека багато працювати, а плоду мати мало — через брак цього єдиного потрібного. Ми мусимо дозволити словам «від себе», «коли не пробувати ме» виконати своє діло: дослідити й викрити, обрізати й очистити все, що є в нашому житті від свавілля й самовпевненості; це визволить нас від цього великого зла і так приготує до Його науки, що наповнить для нас повним змістом слово: «Пробувайте в менї, і я в вас».

Наш благословенний Господь бажає покликати нас від нас самих і нашої власної сили до Себе Самого і Своєї сили. Приймімо це застереження і зі страхом і недовірою до себе звернімося до Нього, щоб Він звершив Своє діло. «Життє ваше поховане з Христом у Бозї!» Це життя — небесна таїна, прихована від мудрих навіть серед християн і відкрита немовлятам. Дитячий дух навчається, що життя дається з неба щодня й щомиті душі, яка приймає науку «від себе», «коли не пробувати ме» і шукає всього свого в Лозі. Тоді перебування в Лозі стає не чим іншим, як спокійним відданням душі, щоб Христос мав усе й чинив усе, — так само повно, як у природі вітка не знає і не шукає нічого, крім лози.

Перебувай у Мені. Я чув, мій Господи, що з кожним наказом Ти даєш і силу його виконати. На Твоє «Встань і ходи» кульгавий схопився; і я приймаю Твоє слово «Пробувайте в менї» як слово сили, що дає силу, і вже тепер кажу: так, Господи, я хочу перебувати, я перебуваю в Тобі.

Ви завершили: Якщо не перебуватимете

Назад Далі