Божественний Спаситель

«Ти єси Христос, Син Бога живого.»
(Маттея 16:16; Йоана 6:69.)

Ми зустрічаємо певну категорію шукачів, які не вірять у Божественність Христа. Є багато місць Писання, що прольють світло на це питання.

У 1 Коринтян 15:47 нам сказано: «Первий чоловік із землї земний; другий чоловік Господь з неба.»

У 1 Йоана 5:20: «Знаємо ж, що Син Божий прийшов, і дав нам розум, щоб пізнавали Бога правдивого; і ми в правдивому, в Синї Його Ісусї Христї. Сей правдивий Бог, і життє вічнє.»

І знову в Йоана 17:3: «Се ж життє вічнє в тому, щоб знали Тебе, єдиного справдешного Бога, та кого післав єси, Ісуса Христа.»

А далі в Марка 14:60: «І ставши архиєрей посерединї, спитав Ісуса, кажучи: Нїчого не відказуєш? Що сї на Тебе сьвідкують? Він же мовчав, і нїчого не відказав. Знов спитав Його архиєрей, і каже Йому: Чи Ти єси Христос, Син Благословенного? Ісус же рече: Се я; і бачити мете Сина чоловічого, сидячого по правицї сили і йдучого на хмарах небесних. Архиєрей же, роздерши одежу свою, каже: На що нам іще сьвідків? Ви чули хулу: як вам здаєть ся? Вони ж усї осудили Його, що винен смерти.»

Ось що привело мене до віри в Божественність Христа: я не знав, куди поставити Христа чи що з Ним робити, якщо Він не Бог. Коли я був хлопцем, я думав, що Він добра людина, як Мойсей, Йосип чи Авраам. Я навіть думав, що Він найкраща людина з усіх, що будь-коли жили на землі. Але я виявив, що Христос мав вищу претензію. Він заявляв, що Він Богочоловік, що Він Божественний, що Він прийшов з неба. Він сказав: «Перш нїж Авраамові бути, я був.» (Йоана 8:58). Я не міг цього зрозуміти, і мене привело до висновку — і я кидаю виклик кожній чесній людині заперечити цей висновок або спростувати цей аргумент, — що Ісус Христос або самозванець і обманщик, або Він Богочоловік — Бог, що з’явився в тілі. І ось чому. Перша заповідь говорить: «Нехай не буде в тебе богів инших перед моїм лицем.» (2 Мойсея 20:3). Погляньте на мільйони людей у всьому християнському світі, які поклоняються Ісусові Христові як Богові. Якщо Христос не Бог, то це ідолопоклонство. Ми всі винні в порушенні першої заповіді, якщо Ісус Христос був лише людиною — якщо Він був створіння, а не Той, Ким Він Себе називає.

Деякі люди, що не визнають Його Божественності, кажуть, що Він був найкращою людиною, яка будь-коли жила; але якщо Він не був Богом, то саме з цієї причини Його не слід вважати доброю людиною, бо Він претендував на честь і гідність, на які, як заявляють ці самі люди, Він не мав ні права, ні підстави. Це поставило б Його в ряд обманщиків.

Інші кажуть, що Він думав, ніби Він Божественний, але помилявся. Наче Ісус Христос піддався омані й облуді і думав, що Він більший, ніж був насправді! Я не можу уявити собі нижчої думки про Ісуса Христа. Це не тільки зробило б Його самозванцем, а й людиною, що втратила розум і не знала, хто Він і звідки прийшов. Отже, якщо Ісус Христос не був Тим, Ким Себе називав, — Спасителем світу, і якщо Він не прийшов з неба, то Він був грубим обманщиком.

Але як можна прочитати життя Ісуса Христа і зробити з Нього обманщика? Людина зазвичай має якийсь мотив, щоб бути самозванцем. Який мотив мав Христос? Він знав, що шлях, яким Він іде, приведе Його до хреста; що Його ім’я відкинуть як ганебне і що багатьом Його послідовникам доведеться покласти за Нього життя. Майже всі апостоли були мучениками, і їх вважали сміттям і покидьками серед людей. Якщо людина самозванець, то за її лицемірством стоїть мотив. Але яка була мета Христа? Записано, що Він «ходив, роблячи добро». Це не діло самозванця. Не дозволяйте ворогові вашої душі обманути вас.

У Йоана 5:21 читаємо: «Бо, як Отець воскрешає мертвих і оживлює, так і Син, кого хоче, оживлює. Бо Отець і не судить нїкого, а суд увесь дав Синові, щоб усї шанували Сина, як шанують Отця. Хто не шанує Сина, не шанує Отця, що післав Його.»

Зверніть увагу: за юдейським законом, якщо людина була богохульником, її належало вбити; і коли припустити, що Христос був лише людиною, то якщо це не богохульство, я не знаю, де ви його знайдете. «Хто не шанує Сина, не шанує Отця». Це відверте богохульство, якщо Христос не Бог. Якби Мойсей, чи Ілля, чи Єлисей, чи будь-який інший смертний сказав: «Ви мусите шанувати мене, як шануєте Бога», — і поставив себе нарівні з Богом, це було б відверте богохульство.

Юдеї вбили Христа, бо казали, що Він не Той, Ким Себе називав. Саме за цим свідченням Його привели до присяги. Первосвященик сказав: «Заклинаю Тебе Богом живим, щоб сказав нам, чи Ти єси Христос, Син Божий?» (Маттея 26:63). І коли юдеї обступили Його й казали: «Доки нас морочити меш? Коли Ти Христос, скажи нам явно.» Ісус сказав: «Я і Отець одно.» Тоді юдеї знову взяли каміння, щоб каменувати Його. (Йоана 10:24–33.) Вони сказали, що не хочуть більше слухати, бо це богохульство. Саме за те, що Він назвав Себе Сином Божим, Його засудили й убили. (Маттея 26:63–66).

Отже, якщо Ісус Христос був лише людиною, юдеї вчинили правильно, згідно зі своїм законом, убивши Його. У 3 Мойсея 24:16 читаємо: «А хто хулить імя Господнє, того зараз скарати смертю, уся громада мусить окаменувати його; чи приходень, чи землянин: як скаже хулу на імя Господнє, мусить вмерти.»

Цей закон зобов’язував їх убивати кожного, хто богохульствував. Саме твердження, що Він Божественний, коштувало Йому життя; і за Мойсеєвим законом Він мав зазнати смертної кари. У Йоана 16:15 Христос каже: «Усе, що має Отець, — моє: тим я сказав, що з мого Він прийме, і звістить вам.» Як міг би Він бути просто доброю людиною і говорити таке?

Відколи я навернувся, жоден сумнів щодо цього не входив у мій розум.

Одного відомого грішника якось спитали, як він може довести Божественність Христа. Він відповів: «Та Він же мене спас; хіба це не досить добрий доказ?»

Один невіруючий якось сказав мені: «Я вивчав життя Івана Хрестителя, містере Муді. Чому ви не проповідуєте його? Він був більшою особистістю, ніж Христос. Ви зробили б більшу справу». Я сказав йому: «Друже мій, проповідуйте ви Івана Хрестителя, а я піду за вами й проповідуватиму Христа, — і подивимося, хто зробить більше добра». «Більше добра зробите ви, — сказав він, — бо люди такі забобонні». Ах! Івана стяли, і його учні випросили його тіло й поховали; а Христос воскрес із мертвих: «Вийшов єси на гору, ти забрав в неволю бранцїв; приняв дари для людей». (Псальма 68:18.)

Наш Христос живий. Багато людей не відкрили для себе, що Христос воскрес із гробу. Вони поклоняються мертвому Спасителеві, як Марія, що сказала: «Бо взято Господа мого, й не знаю, де положено Його.» (Йоана 20:13.) У цьому й біда тих, хто сумнівається в Божественності нашого Господа.

Далі подивіться на Маттея 18:20: «Де бо двоє або троє зберуть ся в імя моє, там я посеред них.» «там я посеред них». Тож якщо Він лише людина, як Він може там бути? Усе це вагомі місця.

І знову в Маттея 28:18: «І, приступивши Ісус, промовив до них, глаголючи: Дана менї всяка власть на небі й на землї.» Чи міг би Він бути лише людиною і так говорити? «Дана менї всяка власть на небі й на землї.»

І ще в Маттея 28:20: «навчаючи їх додержувати всього, що я заповідав вам; і ось я з вами по всї днї, до кінця сьвіта.» Якби Він був лише людиною, як Він міг би бути з нами? А проте Він каже: «я з вами по всї днї, до кінця сьвіта.»

І знову в Марка 2:7: «Що за хулу сей так говорить? хто може оставляти гріхи, як тільки один Бог? І зараз, постерігши Ісус духом своїм, що так мислять собі, рече до них: На що се кажете в серцях ваших? Що легше? сказати розслабленому: Оставляють ся тобі гріхи твої, або сказати: Устань, і візьми постїль твою, та й ходи.»

Дехто зустріне вас і скаже: «Хіба Єлисей теж не воскрешав мертвих?» Зверніть увагу: в тих рідкісних випадках, коли люди воскрешали мертвих, вони робили це Божою силою. Вони взивали до Бога, щоб Він це зробив. Але коли Христос був на землі, Він не просив Отця повернути мертвих до життя. Коли Він прийшов до дому Яіра, то сказав: «Дївчинко, тобі глаголю: встань.» (Марка 5:41.)

Він мав силу давати життя. Коли з Наїна виносили юнака, Він змилосердився над матір’ю-вдовою, підійшов, доторкнувся до мар і сказав: «Молодче, тобі глаголю: встань.» (Луки 7:14.)

Він промовив — і мертвий устав.

А коли Він воскрешав Лазаря, то покликав гучним голосом: «Лазаре, вийди!» (Йоана 11:43.) І Лазар почув і вийшов.

Хтось сказав: добре, що Лазаря названо на ім’я, інакше всі мертві, до яких долинув голос Христа, негайно встали б.

У Йоана 5:25 Ісус каже: «Істино, істино глаголю вам: Що прийде час, і нинї єсть, що мертві почують голос Сина Божого, й почувши оживуть.» Яким богохульством це було б, якби Він не був Богом! Доказ переконливий, якщо тільки ви дослідите Боже Слово.

І ще одне: жодна добра людина, крім Ісуса Христа, ніколи не дозволяла нікому собі поклонятися. Коли це робили, Він ніколи не докоряв тому, хто поклонявся. У Йоана 9:38 читаємо, що коли Христос знайшов сліпого, той сказав: «Вірую, Господи, та й поклонивсь Йому.» Господь не докорив йому.

І знову, в Одкриттє 22:6 сказано так: «І рече менї: Сї слова вірні і правдиві; і Господь, Бог сьвятих пророків, післав ангела свого, показати слугам своїм, що має незабаром бути. Ось прийду незабаром. Блаженний, хто хоронить слова пророцтва книги сієї. А я Йоан, що бачив се і чув; і коли чув я, і бачив, упав я поклонитись перед ногами ангела, що менї се показував. І каже менї: нї, глянь, я бо слуга-товариш твій, і братів твоїх пророків, і тих, що хоронять слова книги сієї: Богу поклони ся.»

Ми бачимо тут, що навіть той ангел не дозволив Йоанові поклонитися йому. Навіть ангел з неба! І якби Гавриїл зійшов сюди з Божої присутності, гріхом було б поклонитися йому, або будь-якому серафимові, або херувимові, або Михаїлові, або будь-якому архангелові.

«Богу поклони ся!» І якщо Ісус Христос не є Бог, що з’явився в тілі, то, поклоняючись Йому, ми винні в ідолопоклонстві. У Маттея 14:33 читаємо: «А ті, що були в човнї, приступивши, поклонились Йому, кажучи: Істино Божий Син єси.» Він не докорив їм.

І в Маттея 8:2 також читаємо: «Коли се приступив прокажений і вклонивсь Йому, кажучи: Господи, коли хочеш, то зможеш очистити мене».

У Маттея 15:25: «Вона ж, приступивши, поклонилась Йому, кажучи: Господи, поможи менї.»

Є багато інших місць; але я наводжу ці як достатні, на мою думку, щоб довести поза всяким сумнівом Божественність нашого Господа.

У 14-му розділі Дій нам розповідається, що язичники в Лістрі прийшли з вінками й хотіли принести жертву Павлові та Варнаві, бо ті зцілили немічного; але благовісники роздерли свій одяг і сказали лістрянам, що вони лише люди і їм не можна поклонятися, — наче це був великий гріх. І якщо Ісус Христос лише людина, то ми всі винні у великому гріху, поклоняючись Йому.

Але якщо Він, як ми віримо, єдинородний і улюблений Син Божий, то скорімося Його правам на нас; спочиньмо на Його всеспокутному ділі й вирушимо служити Йому всі дні нашого життя.