Розділ 1 · 5 хв читання · 6 хв слухання
Передмова
ВІЛЬЯМ БРАУН
Автор видав цю працю під такою назвою: «Gildas Salvianus: Реформований пастор, що показує суть пасторської праці, особливо в особистому наставлянні й катехизації; з відкритою СПОВІДДЮ наших надто відкритих ГРІХІВ. Приготовано на день упокорення, що його відбули у Вустері 4 грудня 1655 року служителі того графства, які підписали Угоду про катехизацію та особисте наставляння, приступаючи до цієї праці. Від їхнього недостойного співслуги Річарда Бакстера, учителя церкви в Кіддермінстері».
Про досконалість цієї праці навряд чи можна сказати занадто високо. Це не настанова щодо різних частин служительського уряду, і в цьому відношенні дехто може вважати її неповною; але щодо сили, зворушливості, гостроти й пронизливості звернення, що ранить у саме серце, ми не знаємо жодної праці про пасторське служіння, яку можна було б із нею порівняти. Якби ми могли уявити, що її читає ангел чи якась інша істота, наділена непадшою природою, то міркування й умовляння нашого автора здалися б їй цілком непереборними; і запекле, мабуть, серце в того служителя, який може прочитати її, не зворушившись, не розтанувши й не впавши під тягарем усвідомлення власних недоліків; запекле його серце, якщо вона не спонукає його до більшої вірності, старанності й діяльності в приведенні душ до Христа. Ця праця гідна того, щоб її надрукували золотими літерами; принаймні вона заслуговує бути викарбуваною на серці кожного служителя.
Однак, попри всі свої переваги, «Реформований пастор» у тому вигляді, в якому його спочатку видав наш автор, має чималі вади, особливо щодо його корисності в наш час. Щоб виправити недосконалості первісної праці, преподобний Семюел Палмер із Гекні видав 1766 року її скорочення; але хоч навряд чи можна було подати цю працю в будь-якій формі, не давши водночас сильних і вражаючих звернень до сумління служителів, йому по суті не вдалося подати її в поліпшеному вигляді. Насправді праця в первісному стані, з усіма своїми вадами, значно переважала Палмерове скорочення: якщо останнє й позбулося деяких її вад, то воно втратило й багато з її досконалості. Ми часто можемо з користю вилучати сторонній матеріал із творів Бакстера; але мало чиї твори менше надаються до скорочення. Скорочення жертвує їхньою повнотою й багатством ілюстрацій, знесилює їхню енергію і випаровує їхню силу й зворушливість.
Праця, яку тепер подаємо громадськості, не є, власне кажучи, скороченням. Хоча вона значно менша за оригінал, її зменшено головно через вилучення стороннього й полемічного матеріалу, який, хоч і міг бути корисним, коли працю вперше видали, здебільшого не стосується обставин нинішньої доби. Я також подекуди змінив порядок окремих частин. «Спонуки до нагляду над стадом», які наш автор помістив у своєму Застосуванні, я ввів у ту частину викладу, до якої вони стосуються, так само як ми маємо «Спонуки до нагляду над собою» в попередній частині трактату. Деякі пункти, що він наводить під рубрикою Спонук, я переніс в інші частини основного викладу, до яких вони, як мені здавалося, природніше належать. Але хоч я дозволив собі певну свободу в переставлянні, я дбав про те, щоб не пожертвувати силою й повнотою ілюстрацій нашого автора задля самого лише логічного порядку. Наприклад, у Застосуванні й досі збережено чимало тих самих тем, що траплялися в основному викладі й там торкнуті рукою майстра, але які втратили б багато зі своєї доречності й енергії, якби я відірвав їх від того особливого зв’язку, в якому вони стоять, і ввів в іншу частину праці. Я також виправив мову нашого автора, але дбав про те, щоб не осучаснювати її. Хоча переймати фразеологію й звороти мови письменників тієї доби було б безглуздою манірністю для автора нашого часу, однак у вустах самих тих письменників у ній є щось просте, поважне й зворушливе.
Хоча я й зробив ці зміни в оригіналі, сподіваюся, що не зашкодив праці, а, навпаки, поліпшив її; що дух її великого автора збережено настільки, що ті, хто найкраще знає його твори, навряд чи помітили б зроблені мною зміни, якби я не зазначив їх тут. Наостанок не можу не запропонувати друзям віри, що вони, мабуть, не змогли б зробити більше добра меншим коштом, ніж даруючи примірники цієї праці служителям Христовим по всій країні. Немає в суспільстві жодної верстви, від якої добробут Церкви Христової залежав би так сильно, як від її служителів. Якщо їхня ревність і діяльність слабнуть, то, найпевніше, відповідно слабнуть і справи віри; тоді як, з другого боку, усе, що здатне підбадьорити їхню ревність і діяльність, найпевніше, відповідною мірою сприятиме й справам віри. Вони — головні знаряддя, через які чиниться добро в будь-якій країні. Яке ж важливе, отже, мусить бути пробуджувати їх до святої ревності й діяльності в справі Відкупителя! Трактат, даний бідній людині, може стати засобом її навернення; але така праця, як ця, подарована служителеві, може через його примножену вірність і енергію обернутися наверненням безлічі людей. Самі служителі, мабуть, не надто схильні купувати праці такого роду: вони охочіше купують книжки, що допоможуть їм у праці, ніж такі, що їх до неї спонукатимуть. Тож якби можна було знайти спосіб подарувати примірник цієї праці кожному служителеві різних деномінацій по всьому Сполученому Королівству, яке незліченне добро можна було б учинити! Є чимало людей, для яких не було б великим тягарем купити двадцять, п’ятдесят чи сто примірників такої праці, як ця, і розіслати їх служителям у різних частинах країни; або ж кілька людей могли б об’єднатися з цією метою. Навряд чи можу уявити спосіб, у який вони могли б принести більше користі. Сподіваюся, мені дозволять звернутися з подібною пропозицією й до різних Місіонерських товариств. Забезпечити кожного місіонера чи принаймні кожну місіонерську станцію примірником Реформованого пастора було б, не сумніваюся, могутнім засобом сприяти великій меті християнських місій. У цьому я певен: немає жодної праці, яка б так спонукала місіонера до святої ревності й діяльності в його євангелізаційних трудах.
Единбург
12 березня 1829 року