Непотрібний багаж

«Тим же оце й ми, маючи кругом нас таку тьму сьвідків, відложивши всяку гордість і гріх, що путав нас, з терпіннєм біжім на боротьбу, що перед нами» (Євреїв 12:1).

Багатьом заважає в битві не рикаючий лев і не стріли неправди, а тягар, який вони взяли на себе, хоча не повинні були його нести: хтось їх образив, і вони затаїли образу.

Якось я стояв на оглядовому майданчику, звідки видно Гібралтар. Там було чимало табличок, які застерігали відвідувачів не годувати маленьких мавп, що жили на деревах довкола. Звісно, дехто вирішував не зважати на застереження, і невдовзі мавпа стрибала такій людині на плечі. Поки клацали фотоапарати, мавпа починала заплутувати пальці у волоссі, тож коли ставало боляче, тому, на кого вона сіла, було нелегко її позбутися.

У сатани є ціле військо вишколених «мавп», готових стрибнути людині на плече й заплутати пальці у волоссі своєї жертви.

Нам треба розпізнавати мавпу образи й швидко скидати її, поки вона не вкрала в нас мир.

Багатьом заважає в битві не те, що інші їх «поранили», а тягар, який вони взяли на себе, хоча не повинні були його нести. Хтось їх образив, і вони «затаїли образу».

Ми мусимо усвідомити, що образа і гріх — зовсім різні речі.

Хоча перше може бути «плодом» грішного життя, це не свідомий гріховний вчинок того, хто ображає. Адже сказано, що Ісус був «каменем спотикання» для релігійних провідників Свого часу, — а Він був без гріха. Я переконаний, що Він не раз навмисно викликав образу, і невдовзі я вам це покажу.

Причин для образи може бути багато, але найпоширеніші такі: ● Несумісність характерів: люди часто використовують цей вислів як «виправдання» того, що не можуть порозумітися між собою!

● Хибні очікування: мабуть, причина номер один, через яку розходяться пастори й церкви. Ми не надто вміємо висловлювати свої очікування заздалегідь, ще до того, як виникне образа.

● Непорозуміння: погане спілкування.

● Дари й таланти: я часто бачу, як люди заздрять помітності інших, замість того щоб почуватися впевнено у власному служінні чи «покликанні».

● Гордість: зачеплене «его» (наприклад, батько, якого гнівають (ображають) посередні шкільні оцінки сина, бо він вважає, що це погано характеризує його самого).

● Бунтарство: «старий чоловік» не хоче вмирати!

Яскравий приклад того, як діють такі образи, — історія однієї церкви, що переживала ремонт: там перебудовували зал для богослужінь. Два довгі роки громада, яка будувала цю церкву, тяжко працювала, але Бог показав Себе вірним.

Було чимало розповідей про «чуда» забезпечення від Єгови-Їре. Тепер настав час вибрати кольорову гаму для інтер’єру залу, тож із членів церкви створили невеликий комітет, а очолити групу попросили Джона, вчителя образотворчого мистецтва в місцевій школі. На перше засідання Джон прийшов із текою, де були викладені його пропозиції (дехто каже — «рішення») щодо кольорів. Незабаром інші присутні висловили незгоду з його пропозиціями, бо мали власні думки.

Зрештою провели голосування й ухвалили спільне рішення — і воно не відображало поглядів учителя мистецтва. Джон образився, і відлуння його образи ще довго відчувалося в тій церкві. Дехто навіть казав, що саме тоді «чуда» й припинилися.

Джон нічим не відрізняється від усіх нас! Так легко образитися, не усвідомлюючи, якої страшної шкоди це може завдати нам самим і Христовій справі. Це потужна зброя, якою сатана перемагає нас у битві. Будьте певні: образи прийдуть (Луки 17:1). Ісус сказав нам, що вони неминучі, і попередив, як нам не спіткнутися об образу: відгукнутися на Його вимоги до учнівства, висловлені в горниці. Погляньмо на кілька біблійних прикладів людей, які ображалися. Ми шукатимемо причину й помічатимемо наслідки їхньої образи. Сподіваюся, ми також розпізнаємо, з якою метою Господь допускає образи. Він обіцяв визволити нас від «лукавого», але ніколи не обіцяв визволити нас від образ! Проте Він хоче навчити нас розпізнавати образу й приймати Його благодать у такі часи випробування.

Різні переклади Нового Завіту можуть заплутати нас у цьому питанні, тож з’ясуймо: грецьке слово «скандалон» перекладають по-різному — як «камінь спотикання», іншими словами, «образа» або «відпадіння».

Сіяч і насіння → Маттея 13:18-21

У цих віршах Ісус розповідає натовпу цю відому притчу й сам пояснює її, порівнюючи чотири види ґрунту з чотирма типами слухачів Божого Слова.

«Кам’янистий ґрунт» — це людина, «що чує слово, й зараз приймає його з радостю: тільки же не має він кореня в собі, він до часу; як настане горе або гоненнє за слово, зараз блазнить ся» (Маттея 13:20-21).

Це віруючий, якому не до вподоби те, чого навчає його Біблія. Він сподівався, що бути християнином буде легко!

Він хотів радості й миру, але не був готовий узяти свій хрест (Маттея 16:24) і заплатити ціну служіння. З часом він ображається й відпадає, а наслідок — жодного плоду!

Пророк без честі → Маттея 13:54-57

Ісус прийшов до Свого рідного міста Назарета й навчав у синагозі. Його сусіди дивувалися Його науці й питали, звідки в Нього така мудрість. «Хиба Він не син теслї?» — казали вони. «Ми ж знаємо Його змалку! За кого Він Себе має?» Є поширений вислів: «надто близьке знайомство породжує зневагу», — і, як читаємо у вірші 57, земляки Ісуса «поблазнились Ним».

Скільки юнаків і дівчат, відгукнувшись на Боже покликання у своєму житті, намагалися відповісти на нього, але їм завадила вища «мудрість» їхніх ближніх: родини, друзів і церковних провідників! Мені згадується старий пророк з 1 Царів 13, який образився через те, що Бог використовував іншого, молодого чоловіка, щоб звіщати Своє слово. Через свою образу старий пророк обманув молодого, і наслідком стало те, що його свідчення замовкло — через смерть!

Через їхню образу в Назареті Ісус «не зробив там многих чудес через недовірство їх» (Маттея 13:58). Певний спосіб зупинити чудесну дію Господа у вашому житті — це образитися. Наслідок їхньої образи — жодних чудес!

Зрадник → Маттея 26:6-14

Ісус був у домі Симона, прокаженого, коли ввійшла жінка з дорогою посудиною пахучого мира. Вона розбила її над ногами Господа й почала витирати їх своїм волоссям, так що пахощі наповнили дім. Матвій розповідає, що учні образилися, побачивши таку «втрату», і казали, що миро можна було дорого продати, а гроші віддати вбогим (Маттея 26:8).

Відразу після цього Юда Іскаріотський пішов до первосвящеників, щоб зрадити свого вчителя (Маттея 26:14-16). У Йоановій розповіді про цю подію сказано, що нарікав саме Юда, бо образився, — «не того, що про вбогих дбав, а що злодїй був, і скриньку мав, і, що вкидано, носив» (Йоана 12:6).

Пригадую, як одна відома міжнародна благодійна організація витратила понад мільйон доларів на документальний фільм про свою роботу. Чимало їхніх жертводавців обурилися такою «марнотратністю» і припинили щомісячні внески. Вони вважали своє обурення справедливим; однак протягом року кошти від показів того фільму вп’ятеро перевищили витрати на його створення! Я вважаю, що нам радше варто бути обережними, коли йдеться про витрачання Господніх грошей, але образа може обернутися ще більшою ганьбою!

Юда образився — і пішов зраджувати свого вчителя. Схильність до зради була в ньому й раніше, але образа пробудила її до дії. Наслідком його образи стало те, що він більше не довіряв Господеві, що Той зробить обіцяне. Юда вирішив підштовхнути Його до дії. Якщо Він справді обіцяний Месія, Який установить Своє Царство замість Римської імперії, — тепер саме час це довести! Але довело це лише одне: що він, Юда, був поганим політиком і ще гіршим другом!

Юда втратив упевненість у Господі! На чому тримається ваша впевненість? На що ви покладаєте довіру й надію? Християнська «надія» — це палке очікування того, що обіцяне Він виконає! Автор гімну проголошує: «Моя надія — лиш на крові й праведності Ісуса!» («My Hope is Built On Nothing Less», Роберт Крічлі).

Автор Послання до Євреїв закликає нас не втрачати впевненості: «Не кидайте ж сьміливости вашої, котра має нагороду велику» (Євреїв 10:35).

Коли ми ображаємося, наслідком буде брак надії, а отже, у нас не буде жодної впевненості!

Петрове зречення → Маттея 26:31-35, 69-75

Ісус щойно прийшов на Оливну гору, установивши зі Своїми учнями завіт причастя. Тепер Він навчає їх, що незабаром Його заберуть від них.

Ісус каже Своїм учням: «Всї ви поблазнитесь мною сієї ночи». Але Петро, хоробрий і нерозважливий, відповідає: «Хоч усї поблазнять ся Тобою, я нїколи не зблазнюсь» (Маттея 26:31-33). Як же він, мабуть, шкодував про ці слова лише кілька годин потому! Я співчуваю Петрові, бо він такий схожий на мене! Який дивовижний у нас Спаситель: відчуваючи його біль, Він після Свого воскресіння з’явився спершу Петрові, ще до того, як Його побачили інші (Луки 24:34). Можу лише уявляти ту сцену, коли вони обоє примирилися завдяки любові Спасителя.

Йоан і Петро ввійшли до дому первосвященика, де судили Ісуса. Коли Петро проходив крізь ворота, служниця спитала його: «Чи й ти єси з учеників чоловіка сього?» Він відповів: «Нї». Потім ще двічі він зрікається свого Господа, додаючи до того добірні клятви, перш ніж запіють півні.

Мені подобається уявляти ту молоду служницю та її запитання. Чи не могло бути так, що вона цікавилася Господом і хотіла дізнатися про Нього більше? Якби Петро визнав, що він учень, може, вона попросила б його розповісти про свого друга, бо й сама хотіла Його полюбити? Але Петро образився, і наслідок його образи — жодного свідчення!

Багато хто відходить → Йоана 6:53-61

У цьому уривку Ісус говорить Своїм послідовникам важкі речі. Він закликає їх бути тими, хто «їсть тїло моє і пє мою кров» (Йоана 6:53). Сьогодні, озираючись назад, ми розуміємо це в світлі чаші причастя й нового завіту, до якого Він нас покликав, але для них це було важке слово, яке нелегко було збагнути.

Ісус спитав їх: «Се вас блазнить?»

А вас ображає Його заклик до учнівства, якого вимагає завіт причастя? До того учнівства, яке є головним викликом цієї книжки? Наслідком їхньої образи стало те, що багато Його учнів пішли назад і вже не ходили з Ним (Йоана 6:66). Наслідок їхньої образи — жодної спільноти.

Отже, маємо п’ять біблійних прикладів тих, хто образився, і наслідком стало те, що вони втратили свій плід, упевненість і свідчення. У них самих панувала роз’єднаність, і Бог не творив серед них чудес! Тож можемо бути певні: сатана, напевно, зловтішався.