Задуми сатани

Коли Ісус помер на хресті, а потім воскрес, Він переміг сатану та його демонічні полчища, забравши в них усю силу: «роздягши князївства і власти, вивів на дивовижу сьміливо» (Колосян 2:15). Тепер вони ведуть війну брехнею, обманом і страхом, які сатана вплітає в усі ділянки нашого життя: у наші настанови, почуття, думки і навіть у тіло.

Проте в цих ділянках вони мають лише ту силу, яку ми самі їм даємо! Апостол Павло заявляв, що нам «нам відомі задуми його» (2 Коринтян 2:11), але, на жаль, про більшість віруючих сьогодні цього аж ніяк не скажеш!

Нагода для диявола

Чи гнівалися ви коли-небудь? Звісно, що так. Я теж. Гнівався й Ісус, коли побачив міняйл у храмі.

Я певен, що Він гнівався й тоді, коли бачив натовпи людей у глибоких злиднях і тяжких хворобах. Його серце сумувало, коли Він бачив, як наслідки Адамового непослуху впали на весь людський рід. Саме почуття гніву не є гріхом. Почуття не бувають ні моральними, ні аморальними — вони поза мораллю. Але те, що ми робимо зі своїми почуттями, має значення, і то велике. Павло закликає нас не грішити, коли ми гніваємося. А далі додає: «нехай сонце не зайде у гнїві вашому» (Єфесян 4:26).

З ситуацією треба розібратися відразу. Якщо ми дозволимо гніву гноїтися всередині, він породить гіркоту, яка обкраде нас і позбавить найкращого, що приготував для нас Бог. Поки ми живемо в цьому світі, люди чинитимуть нам кривду, і образи неминуче прийдуть. Ісус застерігав нас про це (Луки 17:1). Можливо, за гнівом усередині нас стоїть і «поважна» причина, але Він дав нам Свого Святого Духа, щоб ми в такі хвилини пізнавали благодать.

«Дбайте про впокій з усїма і про сьвятість, без чого нїхто не побачить Бога, наглядаючи, щоб хто не відпав од благодати Божої, щоб який гіркий корінь, угору виросши, не зашкодив вам, і тим не опоганились многі» (Євреїв 12:15).

Якщо ми не впораємося з гнівом належним чином (про це мова піде далі), то граємо просто на руку ворогові! Павло продовжує: «Анї давайте місця дияволу» (Єфесян 4:27). А трохи далі, у тому самому уривку Писання, де йдеться про те, як ми розмовляємо одне з одним, він застерігає, що ми можемо засмучувати Святого Духа (Єфесян 4:30).

Коли ми носимо в собі гнів (чи інші неправильні настанови), ворог дістає доступ до наших думок і поширює там свою брехню та обман, щоб усе глибше вбивати клин. Невдовзі примирення здається неможливим — і цю битву він виграв.

Ісус застерігав нас бути пильними (Луки 17:3), а Павло наказував нам стерегтися, «щоб не подужав нас сатана» (2 Коринтян 2:11). В обох випадках ідеться про прощення тим, хто, як нам здається, скривдив нас. Настанова непрощення (як і гнів) дає ворогові перевагу — нагоду — точку опори в нашому житті. Протилежні настанови, прощення і мир, завдають йому поразки.

Лев, що рикає

Чи бачили ви коли-небудь, як лев підкрадається до здобичі? Я не бачив, але гадаю, що це дуже схоже на те, як мій кіт скрадається до пташок чи мишей у нашому саду. Він припадає низько до землі й рухається дуже повільно, щоб не виказати своїх намірів майбутній жертві. І вже напевно не попереджає їх гучним нявканням, що він наближається!

Що ж тоді має на увазі апостол Петро, коли каже нам: «Тверезїть ся, пильнуйте, бо противник ваш, диявол, як лев рикаючий, ходить, шукаючи кого пожерти» (1 Петра 5:8)?

У «Мандрівці пілігрима» Джона Беньяна ми читаємо, як Пілігрим наближався до Палацу Прекрасного, збудованого для відпочинку й безпеки віруючих. Тепер він зрозумів, чому Боязкий і Недовірливий, які теж прямували до Небесного Міста, промчали повз нього у великому страху: вхід стерегли два леви.

Серце Пілігрима одразу впало, і він теж злякався.

Якби до вашої кімнати вскочив лев і рикнув на вас, гадаю, ви повелися б так само, як вони, — вас охопив би страх! Мене теж!

Леви, що рикають, саме так на нас і діють — вони дуже страшні.

Незабаром Пілігрим помітив, що обидва леви на ланцюгах і що, доки він іде вузькою стежкою між ними, жоден не може до нього дотягнутися й завдати йому шкоди. Нам треба зрозуміти, що в лева, сатани, вирвано зуби і що він сидить на ланцюгу.

Він не може зашкодити Божому народові, доки ми тримаємося вузької дороги. Навіть коли ми сходимо з вузької дороги, любов Отця простягається до нас, щоб повернути нас назад, перш ніж ворог зможе нас знищити. Проте він рикатиме, і багато хто зазнає поразки, бо його почуття відгукуються на цей рик.

Часто його рик — це голос обвинувача, що несе осуд.

Марія вперше співала сольні партії в молодіжному хорі. Усе минуло добре, крім тієї високої ноти в приспіві, де її голос прозвучав трохи слабко й затремтів. Це був лише тихий голос, що прошепотів їй на вухо: «Ти осоромилася», — але то був рик лева. Вона пообіцяла собі ніколи більше не співати на людях.

Пастор Джон покладав такі великі надії на своє служіння, коли прийшов до церкви Святого Петра. А тепер, лише через два роки, він ішов звідти.

Молодіжна група не зросла чисельно так, як очікував старший пастор, тож Джонові запропонували піти. Лев рикнув: «Ніколи тобі не бути успішним пастором. Ти невдаха!» За тиждень Джон знову подав заяву на світську роботу, яку покинув, коли вперше повірив, що Бог покликав його на пасторське служіння.

Алек знову зірвався. Він так прагнув звільнитися від цієї брудної звички курити, але спокуса була надто сильна, коли йому запропонували цигарку. Тепер він почувався винним, і лев рикнув: «Бог не може тебе використати. Ти весь час Його підводиш!»

Лев не лише рикає на кожен наш зрив чи невдачу — він ще й знає, які з наших почуттів найлегше зачепити цим риком. Для одних це почуття провини, для інших — страх. Багато хто відгукується на його рик заниженою самооцінкою, невпевненістю в собі. А де відгукуєтеся ви?

Як сумно, коли рик лева лунає через необдумане слово іншого віруючого! У Тілі Христовому важливо підтримувати одне одного, щоб протистояти брехні — рику диявола!

Лучник

Коли готуєшся до битви, добре зайняти висоту. Звідти видно всі рухи противника, тож можна вжити належних заходів, щоб їм протидіяти. Нам, віруючим, треба усвідомити, який величезний привілей ми маємо, перебуваючи «у Христі». Павло проголошує, що Бог підніс Ісуса «вище всякого начальства, і власти, і сили, і панування» (Єфесян 1:21).

Для юдеїв це назви чинів демонічного війська сатани, але всі вони далеко під Його ногами. Він розчавив голову їхньому володареві й має над ними всю владу. Він хоче, щоб ми користувалися цією владою і так навчилися бути переможцями. Ті, хто царюватиме з Ним, мають бути гідні носити вінець, а вінці дають лише переможцям.

«[Бог] воскресив з Ним, і дав нам сидїти вкупі на небесних (місцях) у Христї Ісусї» (Єфесян 2:6).

Ми маємо жити на цій висоті, де сатана може дістати нас лише своїми вогняними стрілами. І ми маємо надійний захист від цих палаючих стріл, адже Павло пише: «над усе ж узявши щит віри, котрим здолїєте всї розпалені стріли лукавого вгасити» (Єфесян 6:16). Коли ворог кидає в нас свою брехню та обвинувачення, ми піднімаємо щит віри, пам’ятаючи, що «віра (приходить) через слуханнє, слуханнє ж через слово Боже» (Римлян 10:17).

Нам треба знати, хто ми є і які привілеї маємо, перебуваючи «у Христі».

Я… ● Дитина Божа (Йоана 1:12).

● Друг Ісуса (Йоана 15:15).

● Співнаслідник Христа (Римлян 8:17).

● З’єднаний з Господом (1 Коринтян 6:17).

● Член Його Тіла (Єфесян 5:30).

● Примирений з Богом (2 Коринтян 5:18).

● Божий твір (Єфесян 2:10).

● Громадянин Неба (Филипян 3:20).

● Нове творіння (2 Коринтян 5:17).

● Вибраний Богом (Колосян 3:12).

● Святий (Єфесян 1:1).

● Чужинець у цьому світі (1 Петра 2:11).

● Те, що я є (1 Коринтян 15:10).

● Ворог сатани (1 Петра 5:8).

● Зодягнений у праведність (Єфесян 4:24).

● Оселя Божа (1 Коринтян 3:16).

● Частина вибраного роду, царського священства, святого народу, людей, що належать Богові (1 Петра 2:9-10).

У Христі я… ● Цілком прощений (Римлян 5:1).

● Щедро благословенний (Єфесян 1:3).

● Вибраний, щоб бути святим (Єфесян 1:4).

● Запечатаний Його Духом (Єфесян 1:13).

● Наперед призначений бути Його дитиною (Єфесян 1:5).

● Маю Христа в собі (Колосян 1:27).

● Зроблений повним (Колосян 2:10).

● Викуплений у сатани (Єфесян 1:7).

● Посаджений на небесних місцях (Єфесян 2:6).

● Вільний від осуду (Римлян 8:1).

● Маю прямий доступ до Бога (Єфесян 2:18).

● Можу сміливо приходити до Бога (Єфесян 3:12).

Щоб мати повніший список, читайте свою Біблію!

Колись від більшості дрібних недуг існував простий засіб: «Просто випийте дві таблетки аспірину й лягайте спати!» Сьогодні і я можу запропонувати простий засіб від більшості дрібних нападів ворога.

Беріть щодня два з наведених вище місць Писання і роздумуйте над ними. Ваша віра швидко зміцніє, і вогняні стріли вже не так уражатимуть вас.