Дослідник Біблії

«Но в законї Господа любується й розмишляє о законї його день і ніч!» Псальма 1:2. З усіх боків лунає гучний заклик до більшого і до правдивішого вивчення Біблії. Благовісники, такі як п. Муді, і багато інших довели, яка велика сила є в тій проповіді, що взята безпосередньо з Божого слова і натхненна вірою в силу цього слова. Ревні християни не раз запитували себе і одне одного: «Чому наші служителі не можуть говорити так само, даючи самому слову Божому значно більше місця?» Не один молодий служитель вийшов із богословської школи, визнаючи, що його навчили всього, окрім того знання, як самому досліджувати Слово, а потім спонукати інших і допомагати їм досліджувати його.

У деяких із наших церков було висловлено бажання заповнити цю потребу в підготовці служителів. Могло б видатися дуже простою справою знайти добрих людей, які взялися б за цю працю; і все ж виявилося, що людям із богословською освітою нелегко звернутися до тієї простоти й прямоти звертання до Божого Слова, яка потрібна, щоб показати молодшим шлях до того, як зробити Писання єдиним джерелом свого знання і свого навчання. У Студентському русі наших днів, — слава за це Богу, —

вивченню Біблії відведено чільне місце. Тут є чудова нагода, як є і дуже велика потреба, так це вивчення скеровувати, щоб воно приносило повне благословення окремим життям, даючи Божому слову його правдиве місце в тій праці, яку належить звершити для Нього. Погляньмо ж на ті засади, що лежать в основі вимоги більшого вивчення Біблії і тільки у вірності яким воно може бути справді здійснене. 1. Боже Слово є єдиним достовірним об’явленням Божої волі. Усі людські виклади Божої правди, хоч би якими правильними вони були, є недосконалими і несуть на собі міру людської влади. У слові ж голос Божий промовляє до нас безпосередньо. Кожна Божа дитина покликана до безпосередньої єдності з Отцем через Слово. Оскільки Бог об’являє в ньому все Своє серце і всю Свою благодать, Його дитина може, якщо приймає це слово від Бога, увібрати все життя і всю силу, що є в слові, у власне серце і в саме своє єство. Ми знаємо, як мало переказів із чужих уст, чи то звісток, чи то подій, можуть заслуговувати на цілковиту довіру. Дуже мало людей точно переказують те, що вони чули. Кожен віруючий має право і покликання стояти в безпосередньому спілкуванні з Богом. Саме в слові Бог об’явив і саме в слові Він досі об’являє Себе кожному окремо.

2. Це слово Боже є живим словом. Воно несе в собі Божественну оживляючу силу. Людський вислів правди часто буває лише поняттям або образом правди, що звертається до розуму і має мало впливу або й зовсім його не має. Але віра в те, що це власне слово Боже і що в ньому є Божа присутність і сила, робить його дієвим. Усяке життя чи дух творить собі форму, у якій воно стає виявленим.

Ті слова, у які Бог обрав зодягнути Свої власні Божественні думки, є Богом натхненні, і життя Боже перебуває в них. Бог не є Богом мертвих, а живих. Слово було натхненне не тільки тоді, коли воно вперше було дане: Дух Божий і досі дихає в ньому. Бог і досі є у Своєму слові і зі Своїм словом. Християни і вчителі потребують у це вірити. Це приведе їх до того, що вони віддадуть простому Божому слову таку довіру, якої не може мати жодне людське вчення.

3. Тільки Сам Бог може і напевно буде тлумачем Свого власного слова. Божественна правда потребує Божественного Вчителя. Духовне розуміння духовних речей може прийти тільки від Святого Духа. Чим глибшим є переконання в неповторному характері слова, суттєво відмінного від усякого суто людського розуміння і безмежно вивищеного над ним, тим настійніше відчуватиметься потреба в надприродному, прямо Божественному навчанні. І тим більше буде звершене те благословення, яке є великою метою слова. Душа буде приведена до того, щоб шукати Самого Бога, і буде проваджена до того, щоб знайти Його у Святому Дусі, що живе в серці. У міру того, як на того Духа, у якому Бог так дивовижно ввійшов у саме наше життя і ототожнив Себе з ним, ми чекаємо і Йому довіряємо, Він дасть нам пізнати мудрість у середині серця, у серці й у вдачі. Слово, читане з молитвою і плекане в серці в такій вірі, буде через Духа і світлом, і життям усередині нас.

4. Тоді слово вводить нас у найтісніше і найглибше спілкування з Богом — в єдність волі й життя. У слові Бог об’явив усе Своє серце і всю Свою волю: у Своєму законі й Своїх заповідях — те, що Він хоче, щоб ми чинили; у Своєму викупленні й Своїх обітницях — те, що Він хоче вчинити для нас. Коли ми приймаємо ту волю в слові як від Самого Бога і віддаємо себе її дії, ми навчаємося пізнавати Бога в Його волі, у силі якої Він діє в нас і в якій пізнається Його поблажлива любов. І слово звершує Його найбагатший намір, наповнюючи нас тим благоговінням і тією залежністю, що приходять від Божої присутності й близькості. Ніщо менше за це не повинне бути нашою метою і може бути нашим досвідом у всьому нашому вивченні Біблії.

Візьмімо ж тепер ці чотири думки ще раз і зробімо з них практичне застосування. У Святому Писанні ми маємо ті самі слова, у яких Святий Бог промовив і в яких Він промовляє до нас. Ці слова й сьогодні повні життя Божого. Бог є в них і дає пізнати Свою присутність і Свою силу тим, хто шукає Його в них. Тим, хто просить і хто чекає на навчання Святого Духа, який живе всередині нас, Дух об’явить духовне значення і духовну силу слова. Отже, слово призначене на те, щоб щодня бути засобом об’явлення Самого Бога душі і засобом спілкування з Ним. Чи навчилися ми застосовувати ці правди на ділі? Чи розуміємо ми, що слово завжди каже нам: «Шукай Бога»? Прислухайся до Бога. Чекай на Бога. Бог заговорить до тебе. Дай Богові навчити тебе.

Усе, що ми чуємо про більше навчання Біблії і більше її вивчення, мусить вести до цього одного. Ми повинні бути людьми — і повинні допомагати виховувати інших, щоб вони були людьми, — у яких слово ніколи не відділяється від Самого живого Бога і які живуть як ті, до кого Бог на небі промовляє щодня і цілий день.