Серце і розум

«Надїйсь на Господа всїм серцем твоїм і не покладайся на власний твій розум» (Приповісток 3:5). Головна мета книги Приповісток — навчити знання й розсудливості та провадити людину стежкою мудрості й розуміння. Зрозуміти праведність, зрозуміти страх Господень, знайти добрий розум — саме до цього беруться вести нас Приповістки. Але, коли ми цього шукаємо, книга подає нам і засторогу: розрізняти між тим, щоб покладатися на власний розум та на власний інтелект, і тим, щоб шукати духовного розуміння — того розуміння, яке дає Бог, а саме розумного серця, — і не покладатися на власний твій розум.

У всьому нашому шуканні знання й мудрості, у всьому плануванні нашого життя чи у вивченні Слова ми маємо ці дві сили — розум, або інтелект, який пізнає речі ззовні, з природи та з тих понять, які ми самі про них складаємо, і серце, яке пізнає їх на досвіді, приймаючи їх у волю та в почуття.

Я глибоко переконаний, що одна з головних причин, чому так багато біблійного навчання й біблійного знання лишається порівняно безплідним, одна з головних причин браку святості, і благочестя, і сили в Церкві, криється саме тут — у тому, що в речах віри ми покладаємося на власний розум. Благаю моїх читачів вислухати мене тут терпляче до кінця.

Багато хто заперечує на це: але ж Бог Сам дав нам розум, і без нього немає жодної можливості пізнати Боже слово. Це щира правда; але послухайте далі. Через гріхопадіння вся наша людська природа розладналася. Воля потрапила в неволю, почуття збочилися, а розум затемнився. Усі визнають руїну гріхопадіння в перших двох, але на ділі заперечують її в останньому. Вони визнають, що навіть віруючий не має сам у собі сили святої волі і що він потребує щоденного відновлення благодаттю Ісуса Христа.

Вони визнають, що він не має сили святої прихильності — любити Бога й ближнього свого — інакше, як тільки тоді, коли її невпинно вписує в нього Святий Дух. Але вони не помічають, що розум так само духовно зруйнований і безсилий і так само нездатний осягнути духовну істину.

Саме бажання знання — тим шляхом і в той час, коли Бог його заборонив, — звело Єву з дороги, і то був плід спокуси. Думка, що ми можемо самі, як нам заманеться, брати собі з Його слова знання Божої істини, і досі лишається нашою найбільшою небезпекою.

Нам потрібне глибоке переконання в безсиллі нашого власного розуму справді пізнати істину і так само глибоке переконання в тій страшній небезпеці самовпевненості та самообману, що чигає на цьому шляху, — щоб ми побачили, наскільки потрібне нам те слово: «Надїйсь на Господа всїм серцем твоїм і не покладайся на власний твій розум» (Приповісток 3:5). Саме серцем вірує людина. Саме всім серцем маємо ми шукати Бога, і служити Йому, і любити Його. Тільки серцем вірує людина. Саме всіма нашими серцями маємо ми шукати Бога, і служити Йому, і любити Його. Тільки серцем можемо ми пізнати Бога або поклонятися Богові в дусі та правді. А тому саме в серці Боже Слово чинить свою працю. Саме в наше серце послав Бог Духа Свого Сина. І саме серце — оте внутрішнє життя бажання, і любові, і волі, і віддання себе — Святий Дух провадить у всю істину.

У вивченні Біблії: «Надїйсь на Господа всїм серцем твоїм і не покладайся на власний твій розум». Не довіряйте, цілком не довіряйте власному розумові. Він може дати вам лише думки й поняття про Божественні речі, без самої дійсності. Він обманить вас думкою, ніби істина, прийнята розумом, якось неодмінно ввійде і в серце. І так він засліпить вас щодо того страшного досвіду, який трапляється всюди: люди щодня читають, і щонеділі з насолодою слухають Боже Слово, а проте воно не робить їх ані смиренними, ані святими, ані небесно налаштованими.

Замість того щоб покладатися на розум, приходьте до Біблії із серцем.

Замість того щоб покладатися на розум, надійтеся на Господа всім вашим серцем. Нехай не розум, а ціле серце, звернене до живого Бога як до Вчителя, буде головним, коли ви входите у свою внутрішню кімнату. Тоді знайдете ви добрий розум. Бог дасть вам розумне серце, дасть вам духовне розуміння.

Ви можете запитати мене, як мене питали вже не раз: «Але що ж мені робити? Як мені вивчати мою Біблію? Я не бачу іншого способу, як тільки послуговуючись розумом». Цілком слушно. Але не вживайте його на те, чого він не може. Пам’ятайте дві речі. Перша — та, що він може дати вам лише образ або думку про духовні речі. Тієї ж миті, коли він це зробив, ідіть із вашим серцем до Господа, щоб Він учинив Своє Слово життям та істиною у вас. Друга — пам’ятайте, що гордість розуму, небезпека покладатися на власний розум, не вщухає ніколи, і що ніщо, навіть найрішучіший намір, не врятує вас від неї, а тільки постійна залежність серця від навчання Святого Духа. Лише тоді, коли Святий Дух оживляє слово в серці, у настрої та в почуттях, може Він вести й розум. «Він веде покірних до правди, і вказує смирному дорогу свою» (Псальма 25:9). «Почин премудростї — страх Господень» (Приповісток 9:10), а страх Господень — це настрій серця. З кожною думкою, яку розум ухопить зі слова, схиляйтеся перед Богом у залежності та в довірі. Віруйте всім вашим серцем, що Бог може і хоче зробити її правдивою. Просіть Святого Духа, щоб Він зробив її дійовою в серці. Так слово стає силою нашого життя.

Витривайте в цьому — і прийде час, коли Святий Дух, живучи в серці й у житті, триматиме розум у покорі й дасть Своєму святому світлу сяяти крізь нього.