Розділ 97 · 2 хв читання · 3 хв слухання
Усю надію й довіру треба покладати на самого лише Бога
Учень
ЯКА, Господи, моя опора в цьому житті, і що є найбільшою моєю розрадою серед усього, що є під небом? Хіба не Ти, Господи Боже мій, Чиїм милосердям немає числа? Де мені було колись добре без Тебе? І як могло бути погано, коли Ти був поруч? Волію бути бідним заради Тебе, ніж багатим без Тебе. Волію радше блукати з Тобою по землі, ніж без Тебе посідати небо. Де Ти — там небо, а де Тебе нема — там смерть і пекло. Ти — моє прагнення, тому мушу кликати Тебе, зітхати й молитися. Ні на кого не можу цілком покластися, щоб допоміг мені в моїх потребах, — тільки на Тебе самого, Боже мій. Ти — моя надія. Ти — моя певність. Ти — мій утішитель, найвірніший у кожній потребі.
Усі шукають свого. Ти ж ставиш на перше місце моє спасіння й мою користь і все обертаєш мені на добро. Навіть коли допускаєш на мене різні спокуси й труднощі, Ти, що звик випробовувати Своїх улюблених тисячею способів, усе це влаштовуєш мені на добро. І в цьому випробуванні Ти гідний не меншої любові й хвали, ніж тоді, коли б наповнив мене небесними утіхами.
Тож на Тебе, Господи Боже, покладаю всю свою надію і в Тобі шукаю пристановища. На Тебе складаю всі свої скорботи й тривоги, бо все, що маю поза Тобою, бачу немічним і хитким. Не допоможе мені мати багато друзів, не зарадять мені могутні помічники, не дадуть корисної відповіді мудрі порадники, не втішать книги вчених людей, не викупить мене жодне коштовне багатство, не сховає мене жодне місце, хай яке потаємне й прекрасне, якщо Ти Сам не допоможеш, не розрадиш, не втішиш, не навчиш і не обережеш мене. Бо все, що здається нам запорукою миру й щастя, без Тебе ніщо і насправді жодного щастя не дає.
Ти воістину джерело всякого добра, вершина життя, глибина всього, що можна висловити. Над усе надіятися на Тебе — найсильніша розрада Твоїх слуг.
Боже мій, Отче милосердя, на Тебе дивлюся, на Тебе надіюся. Поблагослови й освяти мою душу небесним благословенням, щоб вона стала Твоєю святою оселею і престолом Твоєї вічної слави. І нехай у цьому храмі Твоєї гідності не знайдеться нічого, що могло б образити Твою велич. З великої Своєї доброти й з безлічі Своїх милосердь зглянься на мене й вислухай молитву Твого вбогого слуги, вигнаного далеко від Тебе в країну смертної тіні. Захисти й збережи душу Твого вбогого слуги серед численних небезпек цього тлінного життя і, супроводжуючи його Своєю благодаттю, веди його дорогами миру до краю вічного світла.