Наслідування Христа
Не слід допитуватися високих речей і прихованих Божих судів

Розділ 96 · 4 хв читання · 6 хв слухання

Не слід допитуватися високих речей і прихованих Божих судів

Голос Христа

СИНУ Мій, остерігайся розмірковувати про високі речі й приховані Божі суди — чому цей так покинутий, а той обдарований такою великою благодаттю, чому один так страждає, а інший так високо піднесений. Такі речі перевищують усяке людське розуміння, і жоден розум, жодна суперечка не можуть збагнути Божих судів.

Тож коли ворог навіює тобі такі думки або коли якісь цікаві люди порушують про них питання, відповідай словами пророка: «Справедлив єси, Господи, і праві суди твої»; і ще: «Присуди Господнї правдиві, всї справедливі». Моїх судів треба боятися, а не обговорювати їх, бо вони незбагненні для людського розуму.

Так само не допитуйся й не сперечайся про заслуги святих — хто з них святіший чи хто буде більшим у Царстві Небесному. Такі речі часто породжують чвари й марні суперечки. Вони живлять гордість і марнославство, звідки постають заздрість і сварки, коли один гордовито силкується звеличити одного святого, а інший — іншого. Бажання знати й випитувати такі речі не приносить жодного плоду. Навпаки, воно не до вподоби святим, бо Я — Бог не розбрату, а миру, — того миру, що полягає радше у справжньому смиренні, ніж у самозвеличенні.

Деякі з запалу любові прихиляються більшою прив’язаністю до тих чи інших святих, але ця прив’язаність людська, а не Божа. Я — Той, Хто створив усіх святих. Я дав їм благодать, Я привів їх до слави. Я знаю заслуги кожного з них. Я випередив їх благословеннями Моєї солодкості. Я знав Моїх улюблених перед віками. Я вибрав їх зі світу — не вони вибрали Мене. Я покликав їх благодаттю, Я привернув їх милосердям. Я безпечно провів їх крізь різні спокуси. Я влив у них славні утіхи. Я дав їм витривалість і увінчав їхню терпеливість. Я знаю першого й останнього. Я обіймаю їх усіх неоціненною любов’ю. Мене треба хвалити в усіх Моїх святих. Мене треба благословляти понад усе і шанувати в кожному з тих, кого Я так славно підніс і наперед призначив без жодних їхніх попередніх заслуг.

Отже, хто зневажає одного з найменших Моїх, той не шанує й найбільшого, бо і малого, і великого Я створив. А хто применшує одного зі святих, той применшує й Мене та всіх інших у Царстві Небесному. Усі вони — одне через узи любові. Вони мають одну думку й одну волю і взаємно люблять одне одного; але, що набагато більше, вони люблять Мене більше, ніж себе чи свої заслуги. Піднесені понад себе й вирвані з любові до себе, вони цілком поглинені любов’ю до Мене, в Якому спочивають. Ніщо не може їх відвернути чи пригнітити, бо ті, хто сповнений вічної правди, палають вогнем невгасимої любові.

Тож нехай люди тілесні й чуттєві, що вміють любити лише власні себелюбні радощі, утримуються від суперечок про стан святих Божих. Такі люди віднімають і додають за власними уподобаннями, а не так, як до вподоби Вічній Правді. У багатьох це чисте невігластво, особливо в тих, хто мало просвітлений і рідко здатен любити когось чисто духовною любов’ю. Їх ще сильно тягне природна прихильність і людська дружба до тієї чи іншої людини, і на тому, як вони поводяться в таких речах тут, на землі, ґрунтуються їхні уявлення про небесне. Але між тим, що уявляють собі недосконалі, і тим, що просвітлені люди споглядають через одкровення згори, — незрівнянна відстань.

Тож стережися, Сину Мій, з цікавості торкатися речей, що перевищують твоє знання. Нехай радше твоєю справою і метою буде те, щоб тебе знайшли в Царстві Божому, хоч би й найменшим. Бо хоч би хто й знав, хто святіший за іншого або хто більший у Царстві Небесному, яка користь була б йому з цього знання, якщо через нього він не впокориться переді Мною і не підніметься до більшої хвали Мого імені?

Людина, яка думає про велич своїх гріхів і мізерність своїх чеснот та про відстань між собою і досконалістю святих, чинить набагато миліше Богові, ніж той, хто сперечається, хто більший, а хто менший. Краще закликати святих побожними молитвами й сльозами і смиренним духом благати їхньої славної допомоги, ніж марною цікавістю допитуватися їхніх таємниць.

Святі цілком і досконало вдоволені, якщо тільки люди вміють бути вдоволеними й припиняють свої марні суперечки. Вони не хваляться власними заслугами, бо не приписують собі жодного добра, а все — Мені, бо з Моєї безмежної любові Я все їм дав. Вони сповнені такої любові до Бога й такої переповненої радості, що їм не бракує жодної слави і не може забракнути жодного щастя. Усі святі тим вищі у славі, чим смиренніші в собі, — тим ближчі до Мене й тим улюбленіші Мною. Тому й знаходиш написане, що вони кидали свої вінці перед Богом, і падали ниць перед Агнцем, і поклонялися Тому, Хто живе повіки.

Багато хто питає, хто більший у Царстві Небесному, а не знає, чи сам буде гідний бути зарахованим до найменших у ньому. Велика річ — бути бодай найменшим на небі, де всі великі, бо всі назвуться й будуть дітьми Божими. Найменший стане тисячею, а грішник столітній помре. Бо коли учні спитали, хто буде більшим у Царстві Небесному, то почули таку відповідь: «Коли не навернетесь, та не станете як дїти, то не ввійдете в царство небесне. Оце ж, хто смирить ся, як хлопятко се, той більший у царстві небесному».

Тож горе тим, хто гордує добровільно впокорюватися разом із малими дітьми, бо низька брама Царства Небесного не впустить їх. Горе й багатим, які мають свої утіхи тут, бо коли вбогі ввійдуть у Царство Боже, вони стоятимуть надворі, плачучи. Радійте, смиренні, і веселіться, убогі, бо ваше Царство Боже, якщо тільки ходите в правді.

Ви завершили: Не слід допитуватися високих речей і прихованих Божих судів

Назад Далі