Розділ 88 · 4 хв читання · 5 хв слухання
Як людина в покинутості має віддати себе в руки Божі
Учень
ГОСПОДИ Боже, Святий Отче, будь благословенний нині й повіки. Бо як Ти хочеш, так і стається, і що Ти чиниш, те добре. Нехай слуга Твій радіє в Тобі — не в собі й не в комусь іншому, бо лише Ти — справжня радість. Ти — моя надія і мій вінець. Ти, Господи, — моя радість і моя честь.
Що має слуга Твій, чого не отримав би від Тебе, і то без жодної власної заслуги? Твоє все, що Ти дав, і все, що Ти створив.
Я вбогий і в трудах від юності моєї, і душа моя часом сумує аж до сліз. Часом і дух мій тривожиться через страждання, що насуваються. Я прагну радості миру. Ревно благаю того миру, який мають діти Твої, що їх Ти живиш у світлі утіхи. Якщо Ти даруєш мир, якщо вливаєш святу радість, душа слуги Твого сповниться святою піснею і стане побожною у хвалі Тобі. Та коли Ти відступаєш, як дуже часто буває, він не зможе йти дорогою Твоїх заповідей, а радше муситиме бити себе в груди й схиляти коліна, бо його сьогодні не таке, як учора й позавчора, коли світло Твоє сяяло над його головою і він був захищений у тіні крил Твоїх від спокус, що налітали на нього.
Отче праведний, повсякчас достойний хвали, настала година, щоб слуга Твій був випробуваний. Отче улюблений, слушно, щоб у цю годину слуга Твій дещо постраждав за Тебе. Отче, повіки шанований, надходить година, яку Ти від вічності знав наперед, коли слуга Твій на короткий час має бути зовні пригнічений, а внутрішньо завжди жити з Тобою.
Нехай його трохи зневажать, нехай упокорять, нехай він зазнає поразки в очах людей, нехай його знеможуть страждання й болі, щоб він знову воскрес із Тобою на світанку нового світла і був прославлений на небі.
Святий Отче, Ти так постановив і так захотів. Сталося те, що Ти звелів. Бо це ласка для Твого друга — страждати й терпіти утиски у світі заради любові до Тебе, хоч би як часто і через кого Ти допускав, щоб це з ним ставалося.
Ніщо не діється у світі без Твого задуму і провидіння та без причини. Добре мені, Господи, що Ти впокорив мене, щоб я навчився справедливості Твоїх судів і відкинув усяку самовпевненість та пиху серця. Корисно мені, що сором покрив лице моє, — щоб я шукав утіхи радше в Тебе, ніж у людей. Через це я навчився також боятися Твого незбагненного суду, що однаково падає на праведних і неправедних, проте не без правоти й справедливості.
Дякую Тобі, що Ти не вберіг мене від лиха, а вразив гіркими ударами, завдаючи болю, посилаючи скорботи ззовні й зсередини. Під небом немає нікого, хто б утішив мене, крім Тебе, Господи Боже мій, небесний Лікарю душ, що раниш і зціляєш, що зводиш до пекла і знову підносиш. Твоє напучення наді мною, і сама різка Твоя навчатиме мене.
Ось, улюблений Отче, я в руках Твоїх. Схиляюся під Твою виправну кару. Бий мене по спині й по шиї, щоб я схилив свою кривизну до Твоєї волі. Зроби мене побожним і смиренним послідовником, як Ти у Своїй доброті звик чинити, щоб я ходив за кожним Твоїм знаком. Себе самого й усе, що моє, віддаю Тобі на виправлення, бо краще бути покараним тут, ніж у вічності.
Ти знаєш усе без винятку, і ніщо в людському сумлінні не сховане від Тебе. Прийдешнє Ти знаєш перш, ніж воно станеться, і немає потреби, щоб хтось навчав Тебе чи нагадував Тобі, що діється на землі. Ти знаєш, що послужить моєму поступу і скільки скорботи потрібно, щоб очистити іржу пороку. Учини зі мною за Твоїм благоволінням і не погорди моїм грішним життям, яке нікому не відоме так добре і так ясно, як лише Тобі.
Дай мені, Господи, благодать знати те, що слід знати, хвалити те, що Тобі наймиліше, цінувати те, що в Твоїх очах найдорожче, і гидувати тим, що нечисте перед Тобою.
Не дай мені судити за світлом тілесних очей і виносити вирок за тим, що чують вуха невігласів. Але дай мені правдивим судом розрізняти видиме й духовне і завжди понад усе шукати Твого благовоління. Людські чуття часто помиляються в судженнях, і ті, хто любить цей світ, також помиляються, люблячи лише видиме. Чим людина краща від того, що люди вважають її більшою? Обманщик обманює підступного, марнославний — марнославного, сліпий — сліпого, слабкий — слабкого, щоразу, коли їх підносить, і насправді його безглузда похвала ще більше їх соромить. Бо, як каже смиренний святий Франциск, хто який є в очах Твоїх, такий він є, і не більше.