Розділ 59 · 3 хв читання · 4 хв слухання
Понад усі блага й усі дари слід спочивати в Бозі
Учень
ПОНАД усе і в усьому, о душе моя, спочивай завжди в Бозі, бо Він — вічний спочинок святих.
Дай мені, найсолодший і найлюбіший Ісусе, шукати мого спочинку в Тобі понад усяке створіння; понад усяке здоров’я і красу; понад усяку честь і славу, усяку владу й гідність; понад усяке знання й дотепність, усі багатства й мистецтва, усяку радість і веселість; понад усяку славу й хвалу, усяку солодкість і утіху; понад усяку надію й обітницю, усяку заслугу й бажання; понад усі дари й ласки, які Ти можеш дати мені чи вилити на мене; понад усяку радість і веселощі, які розум може прийняти й відчути; і нарешті понад ангелів і архангелів та все небесне воїнство; понад усе видиме й невидиме; і хай я шукаю мого спочинку в Тобі понад усе, що не є Тобою, мій Боже.
Бо Ти, о Господи, Боже мій, понад усе найкращий. Ти єдиний найвищий, Ти єдиний наймогутніший. Ти єдиний найдостатніший і найповніше насичуєш, Ти єдиний найсолодший і найбільше втішаєш. Ти єдиний найпрекрасніший і найлюбіший, Ти єдиний найшляхетніший і найславніший понад усе. У Тобі вся досконалість, яка була чи коли-небудь буде. Тому все, що Ти даєш мені, окрім Себе Самого, усе, що Ти відкриваєш мені про Себе, і все, що обіцяєш, — замало й недостатньо, коли я не бачу Тебе й не тішуся повністю Тобою Самим. Бо моє серце не може спочити чи бути цілком задоволеним, доки, піднявшись понад усі дари й усе створене, не спочине в Тобі.
Хто, о найлюбіший Обручнику, Ісусе Христе, найчистіший Любителю, Господи всього створіння, хто дасть мені крила справжньої свободи, щоб я полетів і спочив у Тобі? Коли ж мені буде дано повну свободу, щоб побачити, який Ти солодкий, о Господи, Боже мій? Коли я цілком зберуся в Тобі, щоб через любов до Тебе відчувати не себе, а лише Тебе понад усяке чуття й міру, у спосіб, нікому не відомий? Але тепер я часто нарікаю й тужу над своїм нещастям, бо в цій долині злиднів мене спіткає багато лиха, що часто тривожить мене, засмучує й затьмарює, часто перешкоджає мені й розсіює мене, вабить і заплутує, так що я не маю вільного доступу до Тебе і не тішуся солодкими обіймами, завжди готовими для блаженних душ. Хай зворушать Тебе мої зітхання і численне спустошення тут, на землі.
О Ісусе, Сяйво вічної слави, Утіхо мандрівної душі, перед Тобою мої уста безмовні, і до Тебе промовляє моє мовчання. Доки ще мій Господь баритиметься з приходом? Хай прийде до свого вбогого слуги й ощасливить його. Хай простягне Свою руку й визволить це нужденне створіння з його муки. Прийди, о прийди, бо без Тебе не буде ні щасливого дня, ні години, бо Ти — моє щастя, і без Тебе мій стіл порожній. Я нещасний, ніби ув’язнений і обтяжений кайданами, доки Ти не наповниш мене світлом Своєї присутності, не повернеш мені свободи й не покажеш мені прихильного обличчя. Хай інші шукають замість Тебе чого хочуть, а мені ніщо не до вподоби й не буде до вподоби, крім Тебе, мій Боже, моя Надіє, моє вічне Спасіння. Я не мовчатиму, я не перестану молитися, доки Твоя благодать не повернеться до мене і Ти не промовиш до мене всередині, кажучи: «Ось Я тут. Ось Я прийшов до тебе, бо ти покликав Мене. Твої сльози і прагнення твоєї душі, твоє смирення й розкаяння серця схилили Мене й привели до тебе».
Господи, я кликав Тебе, і прагнув Тебе, і був готовий відкинути все задля Тебе. Бо Ти перший спонукав мене шукати Тебе. Тож будь благословенний, о Господи, що виявив цю доброту Твоєму слузі за великим Твоїм милосердям.
Що ще може сказати Тобі Твій слуга, як не впокоритися перед Тобою, завжди пам’ятаючи свою неправду й нікчемність? Ніщо серед усіх чудес неба й землі не рівняється Тобі. Твої діла дуже добрі, Твої присуди правдиві, і Твоє провидіння править усім всесвітом. Тож будь хвалений і прославлений, о Мудросте Отця. Хай мої уста, і моя душа, і все створене об’єднаються, щоб хвалити й благословляти Тебе.