Наслідування Христа
Пам’ятай незліченні дари Божі

Розділ 60 · 2 хв читання · 3 хв слухання

Пам’ятай незліченні дари Божі

Учень

ВІДКРИЙ, о Господи, моє серце для Твого закону і навчи мене ходити дорогою Твоїх заповідей. Дай мені зрозуміти Твою волю. Дай мені пам’ятати Твої благодіяння — усі разом і кожне зокрема — з великою пошаною і дбайливістю, щоб відтепер я міг гідно дякувати Тобі за них. Я знаю, що не здатен належно подякувати навіть за найменший із Твоїх дарів. Я негідний благ, які Ти дав мені, і коли розважаю Твою щедрість, мій дух мліє перед її величчю. Усе, що ми маємо в душі й тілі, усе, чим володіємо всередині чи зовні, з природи чи з благодаті, — це Твої дари, і вони звіщають Твою доброту й милосердя, від яких ми прийняли все добре.

Хоч один отримує більше, а інший менше, проте все це Твоє, і без Тебе нічого не можна отримати. Хто отримує більше, не може хвалитися власною заслугою, чи ставити себе вище за інших, чи зухвало поводитися з тими, хто отримує менше. Хто менше приписує собі і хто смиренніший та побожніший у подяці, той справді більший і кращий, а хто вважає себе нижчим за всіх людей і судить себе найменш гідним, той краще приготований прийняти більше благо.

А хто отримав менше дарів, не повинен сумувати, чи нетерпеливитися, чи заздрити багатшому. Натомість він повинен звернути свою думку до Тебе і віддати Тобі найбільшу хвалу за те, що Ти даєш так щедро, так вільно й охоче, не зважаючи на особи. Усе походить від Тебе; тож Ти гідний хвали в усьому. Ти знаєш, що добре для кожного з нас; а чому один має отримати менше, а інший більше, — не нам судити, а Тобі, що зважив заслуги кожної людини.

Тому, о Господи Боже, я вважаю великим благом не мати багато з того, що людський суд уважає похвальним і славним, бо той, хто усвідомлює свою вбогість і нікчемність, не повинен через це сумувати чи занепадати духом, а радше втішатися й радіти, бо Ти, о Боже, вибрав убогих, смиренних і зневажених у цьому світі, щоб вони були Твоїми друзями й слугами. Правдивість цього засвідчують Твої апостоли, яких Ти поставив князями над усім світом. А проте вони жили в цьому світі без нарікань, такі смиренні й прості, такі вільні від злоби й лукавства, що навіть раділи, коли зазнавали ганьби за Твоє ім’я, і з великою любов’ю приймали те, чим світ гидує.

Тож людина, яка любить Тебе і визнає Твої благодіяння, нічому не повинна радіти так, як Твоєю волею, уподобанням Твого вічного задуму. Цим вона має бути так задоволена й утішена, щоб хотіти бути найменшою, як інші хочуть бути найбільшими; щоб бути такою ж мирною й задоволеною на останньому місці, як і на першому, і так само охоче бути зневаженою, невідомою й забутою, як і шанованою іншими та славнішою за них. Твою волю й любов до Твоєї слави вона повинна ставити над усе, і це повинно розраджувати її більше, ніж усі благодіяння, які їй дано або буде дано.

Ви завершили: Пам’ятай незліченні дари Божі

Назад Далі