Розділ 36 · 2 хв читання · 3 хв слухання
Про вдячність за Божу благодать
НАЩО шукаєш спочинку, коли ти народжений для праці? Налаштуй себе радше на терпеливість, ніж на розраду, радше на те, щоб нести свій хрест, ніж на втіхи.
Яка людина в світі не прийняла б охоче утіхи й духовної радості, якби могла мати їх завжди, — благ, що перевершують усі земні насолоди й тілесні приємності? Бо ті справді або марні, або ниці, тоді як духовні радощі, народжені з чесноти й вливані Богом у чисті душі, єдині по-справжньому приємні й шляхетні.
Та оскільки година спокуси завжди близько, а фальшива свобода духу й надмірна самовпевненість — великі перешкоди для цих небесних відвідин, людина ніколи не може втішатися ними так, як сама того бажає.
Бог чинить добре, даючи благодать утіхи, а людина чинить зле, коли не повертає всього з вдячністю Богові. Тож дари благодаті не можуть пливти в нас, коли ми невдячні Дарувальникові, коли не повертаємо їх до Джерела. Благодать завжди дається тому, хто належно вдячний, а те, що зазвичай дається смиренним, буде відібрано в гордих.
Не бажаю утіхи, що відбирає в мене розкаяння, і не дбаю про споглядання, що веде до гордості, бо не все високе — святе, не все солодке — добре, не кожне бажання чисте, і не все, що нам дороге, до вподоби Богові. Охоче приймаю ту благодать, через яку стаю смиреннішим і покаяннішим, готовішим зректися себе.
Людина, яку навчив дар благодаті і яка вчиться під батогом її відступу, ніколи не посміє приписати собі жодного добра, а радше визнає свою убогість і порожнечу. Віддай Богові Боже, а собі припиши своє. Тож дякуй Йому за Його благодать, а на себе одного поклади провину й кару, на які заслуговує твій гріх.
Завжди займай найнижче місце, і тобі дадуть найвище, бо найвищого не буває без найнижчого. Найбільші перед Богом святі — ті, що вважають себе найменшими, і чим смиренніші вони в собі, тим славніші. Оскільки вони не прагнуть марної слави, то сповнені істини й небесної слави. Утверджені й укріплені в Бозі, вони аж ніяк не можуть бути гордими. Усе добре, що одержали, вони приписують Богові; не шукають слави одне в одного, а лише тієї, що походить від Бога Єдиного. Понад усе вони бажають, щоб Його прославляли в них самих і в усіх Його святих, — це їхній незмінний намір.
Тож будь вдячний за найменший дар, і будеш гідний одержати більший. Вважай найменший дар найбільшим, а найзневаженіший — чимось особливим. І якщо лише поглянеш на гідність Дарувальника, жоден дар не видасться тобі надто малим чи нікчемним. Навіть коли Він посилає кари й удари, приймай їх, бо Він діє для нашого добра в усьому, що допускає нам зазнати.
Хто бажає зберегти Божу благодать, мусить бути вдячним, коли вона дається, і терпеливим, коли її забрано. Нехай молиться, щоб вона повернулася; нехай буде обережний і смиренний, щоб не втратити її.