Наслідування Христа
Про самих себе

Розділ 31 · 1 хв читання · 2 хв слухання

Про самих себе

МИ не повинні надто покладатися на себе, бо часто нам бракує благодаті й розуміння. Маємо в собі лише трохи вродженого світла, та й те швидко втрачаємо через недбалість. Часто ми й не помічаємо, що такі сліпі серцем. Тим часом ми чинимо зле, а потім чинимо ще гірше, виправдовуючи це. Часом нами рухає пристрасть, а ми вважаємо це ревністю. Ми дорікаємо іншим за дрібні помилки, а більших у собі не помічаємо. Ми досить швидко відчуваємо й пережовуємо те, чого зазнаємо від інших, але зовсім не думаємо про те, скільки інші терплять від нас. Якби людина повно й правильно зважила власні вчинки, то мала б мало підстав суворо судити інших.

Внутрішня людина ставить дбання про себе понад усі інші турботи, а хто пильно стежить за собою, тому неважко мовчати про інших. Ніколи не будеш побожним серцем, якщо не мовчатимеш так про чужі справи й не зважатимеш особливо на себе. Якщо цілком зосередишся на Богові й на собі, тебе мало бентежитиме те, що бачиш довкола.

Де твої думки, коли вони не на тобі самому? І що ти здобув, зайнявшись усякими справами, якщо занедбав себе? Якщо хочеш мати справжній мир душі та єдність наміру, мусиш відкинути все інше і тримати перед очима лише себе.

Ти зробиш великий поступ, якщо зберігатимеш себе вільним від усяких дочасних турбот, бо цінувати щось дочасне — велика помилка. Не вважай нічого великим, нічого високим, нічого приємним, нічого бажаним, крім Самого Бога або того, що від Бога. Вважай утіхи створінь марнотою, бо душа, яка любить Бога, зневажає все, що нижче від Нього. Тільки Бог, вічний і безмежний, насичує все, даючи розраду душі й справжню радість тілу.

Ви завершили: Про самих себе

Назад Далі